Регіональна економіка - Манів З.О. - 8.2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов

Використання природних багатств країни повністю залежить від рівня розвитку продуктивних сил і, навпаки, наявність відповідних природних ресурсів і умов істотно впливає на розвиток продуктивних сил, прискорюючи або уповільнюючи динаміку їх.

Будь-яке обґрунтування розміщення продуктивних сил вимагає врахування кількісних і якісних параметрів природних умов і природних ресурсів, тобто обґрунтування наявного природно-ресурсного потенціалу на певній території. Зростання економічного значення природних ресурсів і природних умов зумовлене тим, що вони розглядаються не тільки як предмети праці, а й як засоби виробництва. Природно-ресурсний потенціал розглядається як сукупність усіх можливостей, засобів, запасів, джерел, що є і що можуть бути мобілізовані та використані для досягнення певної мети. Ресурси визначають як наявні запаси, матеріальну цінність, можливість використання і як засоби виробництва. Таким чином, застосування цих понять для кількісної та якісної характеристики природних багатств відображає їх споживчу вартість і корисність використання для суспільного виробництва. Враховуючи наведене, поняття "природно-ресурсний потенціал" (ПРП) найбільш поширене в науках, що вивчають теорії, є одним з найбільш важливих факторів розміщення продуктивних сил і включає тільки вже вивчені елементи природного середовища:

природні ресурси, тобто ті елементи природного середовища, які безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві і в невиробничій діяльності;

природні умови, тобто елементи природного середовища, що не беруть безпосередньої участі в суспільному виробництві.

Найбільш чітке визначення природних ресурсів і умов у своїх працях дав А. Мінц. За Його трактуванням, природні умови - це тіла і сили природи, які при певному рівні розвитку продуктивних сил суттєві для життя і діяльності людського суспільства і в невиробничій діяльності людини; природні ресурси це тіла і сили природи, які на певному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності. Ресурси, що недостатньо вивчені на конкретній території, мають назву потенційних природних ресурсів.

Україна - достатньо розвинута держава і за запасами природних ресурсів займає провідне місце в Європі, зокрема за запасами залізної і марганцевої руд, сірки, кам'яного вугілля, калійної і кам'яної солей, і перше місце за кількістю орних земель. За минулі роки в країні досягнуто значних успіхів у вивченні природних ресурсів, нагромаджена достатня інформація про обсяги, розміщення і властивості окремих видів родовищ, узагальнено досвід господарського використання, досліджено закономірності їх територіальної організації. Однак питання методології економічної оцінки природних ресурсів ще не повністю розв'язані, поняття "економічна оцінка природних ресурсів" і сьогодні дискутується в економічній літературі. Проектування розміщення продуктивних сил вимагає даних, що стосуються економічної оцінки природних ресурсів, яка передбачає розробку інтегральних кількісних і якісних показників природно-ресурсного потенціалу окремих регіонів і країни в цілому. Показники економічної оцінки природних ресурсів мають бути насамперед порівняльними. Це означає, що кількісні показники мають уможливлювати порівняння різних джерел однойменних ресурсів і варіантів використання їх. Разом з тим економічна оцінка виражає природні виробничо-технічні аспекти освоєння і використання природних ресурсів через вартісні показники. Джерелом створення вартості є затрати праці на підготовку їх до використання, відтворення і поліпшення. Однак тут потрібно урахувати територіально диференційовані властивості природних ресурсів.

Нерівномірність їх просторового розподілу вимагає окремої оцінки кожного виду ресурсу, виходячи із відповідних критеріїв щодо можливого використання у виробничому процесі. Критерієм оцінки науковці пропонують вважати порівняльну економічну ефективність використання відповідного джерела ресурсу незалежно від територіального його розташування. Враховуючи це, показниками економічної оцінки повинні бути собівартість, яка характеризує поточні витрати, і питомі капіталовкладення, що виражають величину одноразових витрат. Залежно від практичних факторів (перевезення ресурсів, розташування виробничих об'єктів, способів їх переробки) доцільно вибирати декілька критеріїв економічної оцінки:

поелементна оцінка окремих джерел природних ресурсів;

оцінка територіальних поєднань різних природних ресурсів;

оцінка природних умов життя або виробництва. Однак на сьогодні серед учених єдиної думки щодо економічної кількісної і якісної оцінки немає. Ряд учених, і серед них Л. Канторович, В. Немчинов, М. Федоренко, вважає, що показниками економічної оцінки природних ресурсів є диференційована рента, диференційований дохід, валова продукція, тобто ефект від експлуатації ресурсів. М. Некрасов стверджує, що для економічної оцінки природних ресурсів, окремих їх видів найбільш результативним треба вважати метод витрат. Під останнім вважають величину граничних витрат на одиницю приросту продукції в певному регіоні (території) на певному відрізку часу. Критерієм оцінки кожного виду ресурсу є сукупний ефект від використання відповідного джерела ресурсів, який залежить від різниці між кінцевими і прямими витратами на приріст виробництва продукції в розрахунку на одиницю відповідного ресурсу.

Основними вимогами до системи кількісних і якісних економічних оцінок природних ресурсів є такі:

визначення економічної сутності оцінок природних ресурсів і їх основних видів, деталізація та врахування призначення їх у системі управління народним господарством;

оцінення всіх природних ресурсів за єдиною методологічною основою (на методологічних принципах теорії трудової вартості);

потенційно можливий ефект від їх використання;

врахування об'єктивних природних умов, що не пов'язані з природними властивостями ресурсів. До них належать:

поділ природних ресурсів на відтворювальні і невідтворювальні;

неоднорідність продукції, що отримується при використанні різних природних ресурсів;

наявність різних територіальних форм природних ресурсів;

географічне розташування;

переваги та дефіцитність окремих компонентів природних ресурсів, що вимагає введення для особливо дефіцитних компонентів природи вищих економічних оцінок;

застосування регіонально диференційованих економічних оцінок щодо однакових за кількісними і якісними параметрами компонентів природних ресурсів;

врахування множинних значень природних ресурсів, оскільки значна частина їх може мати декілька значень, серед яких є виробничі, господарські, культурно-історичні та ін.

Для повного охоплення існуючих значень кількісних і якісних показників потрібна складна їх система у вигляді шкали балів, коефіцієнтів збільшення чи зменшення, порівняння з екологічними сприйняти за стандарт тощо.

необхідність урахування фактора часу в проведенні оцінки, враховуючи вплив інфляційних процесів, зміни якості природних ресурсів, попиту на них як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку.

врахування факторів міжгалузевого значення, які залежні не від діяльності самого підприємства, а від суміжних галузей.

Економічна кількісна і якісна оцінка природних ресурсів і введення її в господарську практику вимагають додаткової розробки методичних і методологічних її основ, системи цін, можливостей комплексного використання природно-ресурсного потенціалу. Адже кожний вид природного ресурсу має свої особливості і вимагає окремого підходу щодо його оцінки і методології оцінення його вартості.

За методикою академіка Н. Федоренка, критерієм оцінки будь-якого виду ресурсу прийнято сукупний народногосподарський ефект, який отримується при використанні цього ресурсу в виробництві. Оцінка природного ресурсу за цією методикою здійснюється з урахуванням замикаючих витрат на ту чи іншу продукцію (сільського, лісового, водного господарства та видобувних галузей промисловості). Розмір оцінки визначається на основі оптимізації господарських планів використання і відтворення природних ресурсів для великих територіально-виробничих комплексів. Економічна оцінка власних природних ресурсів - це різниця між остаточними та прямими витратами на виробництво відповідної продукції у розрахунку на одиницю ресурсу.

Враховуючи багатогранні можливі напрями і засоби використання природних ресурсів, їх економічною кількісною і якісною оцінкою має бути максимально можливий економічний ефект, отриманий при оптимальних умовах експлуатації природних ресурсів, певному рівні кінцевих витрат і обмежень, які визначаються потребами суспільства у різних видах продукції, обсягами капітальних вкладень та інших. Кількісні і якісні економічні оцінки природних ресурсів, розраховані на основі остаточних витрат, використовуються переважно у планово-проектних матеріалах з метою:

доцільного розподілу ресурсу між галузями економіки;

обґрунтування розвитку та розміщення продуктивних сил;

встановлення напрямів господарської діяльності окремих регіонів країни і ведення кадастрів природних ресурсів;

обґрунтування досягнень основних етапів якості природного середовища;

визначення економічної ефективності проектних та планових рішень.

Найбільш важливими принципами економічної кількісної і якісної оцінки природних ресурсів є такі:

врахування оцінки їх при обґрунтуванні всіх планово-проектних рішень, що викликають зміни існування природних ресурсів, первинних властивостей чи характеру їх використання;

економічна оцінка має дорівнювати диференційній ренті за оптимального господарського режиму експлуатації ресурсу, що реалізується на основі економічної оцінки об'єкта природокористування;

визначення ставок з диференційної ренти за допомогою дворівневої системи оптимізаційних розрахунків. На першому рівні (в централізованому порядку) встановлюються остаточні витрати на продукцію галузей, що експлуатують природні ресурси. На другому - ставки диференційної ренти з урахуванням встановлених на першому рівні значень остаточних витрат на продукцію, отриману внаслідок експлуатації ресурсу. З цією метою проводяться оптимізаційні розрахунки на отримання максимальної ренти з певного ресурсу при дотриманні обмежень, пов'язаних із конкретними умовами Його експлуатації.

Економічна оцінка природних ресурсів (Я) на основі рентної концепції, за пропозицією К. Гофмана, розраховується за формулою:

де: 8- коефіцієнт, що враховує динаміку в час показників 2,5, ц, а також ефект "обезцінювання" майбутніх витрат і результатів (фактор часу);

ц - коефіцієнт "продуктивності" природного ресурсу (визначається, наприклад, урожайність сільськогосподарських культур, розподіл землі між ними, коефіцієнт утилізації корисних копалин тощо);

X - замикаючі витрати на продукцію, що отримана при експлуатації природного ресурсу;

Б - індивідуальні витрати на продукцію, що отримана при експлуатації природного ресурсу

У цій формулі підкреслюється принципова можливість неоднозначного вибору варіанта використання природних ресурсів і необхідність вибору альтернативи, що зможе дати максимальний ефект