Регіональна економіка - Манів З.О. - 17.4. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища

Природоохоронні заходи мають на меті поліпшення стану навколишнього середовища та створення відповідних умов для цього. Основними ознаками природоохоронних заходів є.

підвищення екологічності продукції, що випускається підприємствами для суспільного і особистого споживання;

зниження споживання природних ресурсів на одиницю продукції, що випускається та здійснення ефективної господарської діяльності;

зменшення забруднення природних комплексів викидами, стоками, відходами, фізичними випромінюваннями;

зниження концентрації шкідливих речовин у викидах, стоках, відходах;

поліпшення стану середовища існування людей. Основною метою заходів з охорони та раціонального використання водних ресурсів є підтримання оптимального стану малих річок, будівництво обладнаних майданчиків, причалів та під'їзних шляхів для навантажувально-розвантажувальних робіт, ліквідація осередків забруднень підземних вод; розробка та будівництво магістральних колекторів для збирання господарсько-побутових, промислових та зливових стічних вод; розробка та будівництво головних та локальних очисних споруд, створення системи оборотного та безстічного водокористування, організація пристроїв для збирання та переробки стічних вод.

Обґрунтування та оцінка природоохоронних заходів є основою економічного методу управління охороною навколишнього природного середовища. Оцінка ефективності природоохоронних заходів здійснюється за соціальними, економічними та еколого-економічними результатами.

Соціальні результати природоохоронних заходів полягають у:

поліпшенні фізичного розвитку населення;

скороченні захворювання людей;

зростанні тривалості життя і періоду активної діяльності;

поліпшенні умов праці і відпочинку;

підтримці екологічної рівноваги, включаючи збереження генетичного фонду;

збереженні естетичної цінності природних і антропогенних ландшафтів, пам'яток природи, заповідних зон і інших охоронних територій.

Економічні результати природоохоронних заходів передбачають:

скорочення збитків, що завдаються природі;

економію витрат природних ресурсів;

зниження забруднення навколишнього середовища;

зростання продуктивності фауни;

підвищення працездатності людей і їх рівня життя.

Еколого-економічні результати передбачають:

зниження негативних впливів на природу та покращення стану флори і фауни;

зниження витрачання природних ресурсів;

зменшення збитків, що завдаються навколишньому середовищу забрудненнями.

Оцінка економічної ефективності природоохоронних заходів здійснюється за такими показниками:

1) Загальна економічна ефективність витрат (Ее) на природоохоронні заходи.

де Еу- економічний ефект і-го виду діяльності на}-му об 'єкті; т - кількість видів діяльності на)-му об'єкті; В - витрати на природоохоронні заходи. 2) Порівняльна економічна ефективність використовується при виборі варіанту оптимального технічного рішення (Вп). Порівняння здійснюється з витратами на спорудження та експлуатацію природоохоронних об'єктів:

де С - експлуатаційні витрати на утримання природоохоронних споруд (собівартість);

К - капітальні вкладення в природоохоронні заходи; Н - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (він дорівнює 0.1 -0.15 в залежності від галузі).

3) Чистий економічний ефект від природоохоронних заходів визначається за формулою:

4) Економічна ефективність капітальних вкладень:

де /Ш - економічний збиток, якого вдалося уникнути внаслідок впровадження природоохоронних заходів.

5)Показник зниження негативного впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище:

де АВ - зниження величини негативного впливу на навколишнє середовище.

6) Покращення стану навколишнього середовища внаслідок проведення природоохоронних заходів:

де ЛВт - покращення стану навколишнього середовища.

Комплексний аналіз впливу сучасного виробництва на стан навколишнього середовища і існуючих методів його оцінки показує, що найбільш розповсюджені методи визначення впливу виробничих процесів на навколишнє середовище спираються на натуральні показники. Це - концентрація шкідливих домішок у середовищах і маси шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє середовище протягом року. Оцінюється ступінь їхньої відповідності нормам (ГДК, ГДВ, ГДС тощо).

Кількісні оцінки можуть мати вигляд інтегральних показників навантаження (наприклад, індексів забруднення). Очікувана тривалість життя - один із припустимих критеріїв для оптимізації рівня безпеки. Цей критерій має необхідне представництво, оскільки саме на очікувану тривалість життя впливають техногенні і природні процеси. Проведені окремими вченими дослідження доводять недоцільність єдиного узагальнюючого еколого-економічного показника для оцінки наслідків природокористування.

Як економічний показник оцінки впливу виробничого об'єкта на навколишнє середовище часто застосовують кількісну характеристику економічного збитку, що спричиняється в результаті забруднення.

Для проведення аналізу встановлення доцільності і прийняття для суспільства рівня безпеки та ризику виникає необхідність у здійсненні багатокритеріального аналізу умов і шляхів спитого розвитку. Під сталістю розуміється здатність збереження вихідних параметрів "Людина-природа". Як критерії сталого розвитку і безпеки, як правило, сприймаються такі параметри: валовий національний дохід (ВИД), якість життя, здоров'я людини.

Пошук ефективних рішень проводиться з урахуванням витрат на підвищення надійності і безвідмовності технічних системі якості продукції, що виготовляється, та соціальних ефектів. Суть методу полягає в зіставленні й аналізі двох величин:

витрат на забезпечення надійності і безвідмовності;

економічного й інших збитків у вартісному виявленні. Рівень безпеки, що відповідає тому чи іншому стану суспільства,

його науково-технічним і економічним можливостям, має стохастичну (випадкову, ймовірну) природу і визначається низкою випадкових явищ. У загальному випадку він характеризується:

імовірністю виникнення техногенних аварій, катастроф, небезпечних природних явищ і можливим збитком під час цих подій;

ступенем негативного впливу на людину і навколишнє середовище техногенних і природних процесів;

імовірністю переростання екологічної обстановки в кризову і катастрофічну.

Зазначені вище вірогідні характеристики, відповідно до прийнятих уявлень, по суті відображають ризик виникнення певних подій: у першому випадку - ризик техногенних аварій, катастроф і небезпечних природних подій, у другому - ризик погіршення здоров'я людини, негативних змін у навколишньому середовищі тощо за не екстремальних умов, у третьому - ризик виникнення надзвичайної ситуації екологічного характеру.

Визначення рівня прийнятої безпеки і ризику є складним завданням, що вимагає проведення наукового аналізу економічних, соціальних, екологічних, демографічних і інших факторів.

Для балансу між пріоритетами екологічного і економічного характеру вводять категорію соціально прийнятного ризику, що визначає, який рівень ризику гарантує екологічну безпеку.

Концепція соціально прийнятного ризику як засобу пошуку балансу між стратегіями економічного і екологічного розвитку передбачає можливий прийнятий рівень екологічного ризику за рахунок підвищення рівня соціально-економічного добробуту населення за умови, що витрати на рівень екологічного ризику не перевищуватимуть рівень соціально прийнятного ризику.