Стратегія гармонійного розвитку виробництва та водоохоронних заходів має сприяти задоволенню потреб у продукції і послугах, екологічній безпеці людини та водних екосистем, Цього можна досягти при ефективному розвитку техніки і технологій виробництва, застосуванні передових методів очищення стічних вод, реалізації заходів щодо запобігання аваріям і удосконалення системи управління й моніторингу. З цією метою потрібно сформувати ефективну організаційно-правову систему функціонування збалансованих водних об'єктів, здійснити зонування територій та вдосконалити методи контролю й оцінки стану водних об'єктів і антропогенного впливу на них. Має бути запроваджене платне водоспоживання з урахуванням складу і властивостей стічних вод. На їх основі розроблені нормативи якості природних вод для різних водоспоживачів.
Разом із структурною і технологічною перебудовою промисловості у першу чергу в паливно-енергетичному комплексі, чорній металургії та хімічній промисловості необхідно запровадити високоефективні системи очищення стічних вод, системи оборотного та повторного водокористування, ефективні системи очищення викидів у атмосферу, системи захисту від шкідливого впливу поверхневого стоку. Для цього потрібно розробити і впровадити новітні технології очищення поверхневого стоку, промислових і господарсько-побутових стічних вод на основі застосування модульно-ланцюгової системи поступового відбору та утилізації важких металів і хіміко-токсичних речовин з кінцевим доочищенням на загальноміських чи районних очисних спорудах.
Використання водних ресурсів має спрямовуватись на забезпечення здоров'я населення та створення збалансованого водно-ресурсного потенціалу для потреб сільського, комунального та рибного господарства, промисловості, енергетики, транспорту тощо.
Корисні копалини
На території України розвідано близько 8 тис. родовищ, майже 90 видів корисних копалин, з яких 20 мають важливе економічне значення. Серед них: нафта, газ, залізні, марганцеві, титанові, уранові руди, вугілля, сірка, ртуть, каолін, графіт, вогнетривкі глини, питні мінеральні води та ін. їх ефективне використання в розвитку народного господарства країни має винятково важливе значення.
Державна програма охорони, раціонального використання та відновлення надр передбачає:
збалансоване видобування та перероблення мінерально-сировинних ресурсів і забезпечення потреб промисловості, енергетики, сільського господарства, будівництва, транспорту тощо;
забезпечення максимального резервування покладів корисних копалин;
рекультивацію земель від відходів та відпрацьованих підземних виробіток і відкритих кар'єрів;
мінімізацію використання надр для захоронення відходів у зв'язку з практичною відсутністю закритих геологічних структур.
Мінерально-сировинна база України займає 0,5 % суші і переробляє 5 % світового обсягу мінеральної сировини. Розвиток мінерально-сировинного комплексу передбачається здійснювати за такими основними напрямами:
розширення мінерально-сировинної бази діючих підприємств, що використовують власну сировину (нафту, природний газ, вугілля, чорні метали, титанову сировину, уран, нерудні та будівельні матеріали);
максимальне використання техногенних родовищ корисних копалин;
створення національно) мінерально – сировинної бази для діючих підприємств, які використовують імпортну сировину (мідь, цинк, свинець, олово, вольфрам, молібден, ніобій, тантал, фосфорити тощо) та мінерально-сировинної бази нових, нетрадиційних для України корисних копалин (лантаноїди, ітрій, скандій, золото, алмази, платиноїди) для забезпечення потреб авіаційної та космічної промисловості, приладобудування, електроніки, радіотехніки та інших галузей промисловості;
геологічне вивчення й оцінка мінерально-сировинної бази Світового океану, зокрема в межах акваторій Чорного й Азовського морів.
Атмосферне повітря
Ресурси флори і фауни. Рекреаційна та заповітна справа
Глава 18. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища.
18.1. Стан навколишнього середовища як фактор глобального та національного розвитку.
Зміни кліматичних умов.
Антропотехногенні ускладнення та катастрофи
18.2. Оцінка сучасної екологічної ситуації у світі.
18.3. Міжнародне правоохоронне співробітництво.
18.4. Європейський вектор українського правового поля в сфері охорони навколишнього середовища.