Людина і світ - Юрій М.Ф. - НЕ ПОМИЛИСЯ В ОЦІНЦІ

Ставлення до власної зовнішності разом із уявленнями про свої здібності, ставлення до себе інших людей формується в самооцінку. Самооцінка є емоційним ставленням до власного образу: "Я талановитий", "Я абсолютна бездарність", "Я не гірший за інших" тощо. Самооцінка завжди суб'єктивна, але в її основі лежать не тільки власні судження, але і думки інших про вашу персону.

Існують три основних моменти для розуміння самооцінки. По-перше, у її формуванні важливу роль відіграє зіставлення образу реального "Я" з образом того ідеалу, яким ми хотіли б бути. Можна виразити самооцінку такою формулою:

Самооцінка — Успіх

Домагання

Підвищити самооцінку можна, або домігшись чогось - успіху, або знизивши вимоги до ідеалу - домагання.

По-друге, деякі люди схильні оцінювати себе так, як їх оцінюють інші. Можна з дитинства повторювати дитині, що вона гарна. Однак якщо хто-небудь скаже хлопчику, що він клаповухий, то і через роки, йдучи на побачення, юнак буде натягати шапку чи по-особливому зачісувати волосся. Свідомість людини виявляється своєрідною раковиною, що відкривається для нових знань про себе.

По-третє, самооцінка залежить від нашого ставлення до власних успіхів і невдач, до того, що ми витягаємо з власної історії життя.

Образ "Я" не залишається незмінним протягом життя. Міняється не тільки зовнішність, але і ставлення до неї, більш виправданою стає самооцінка, приймаються міри до її підвищення. Прагнення завоювати повагу змушує людину змінювати ставлення до себе й інших. Правильніше сказати, що в людини не один образ "Я", а безліч таких образів, що поперемінно виступають на авансцену або відходять у тінь.

САМОСПОВІДЬ І САМОПІЗНАННЯ

Важливим засобом пізнання себе є самосповідь. Власне кажучи, самосповідь є повним внутрішнім звітом перед самим собою.

У житті з різних причин нерідко доводиться шкодувати про вчинене. Жалкування може викликати почуття незручності, самоосуду, що довго зберігається. Виразити наболіле в словах, висловитися щиро перед ким-небудь здавна вважалося в людей одним з діючих способів позбутися від тяжких думок. Така розповідь про вчинки, помилки, переживання не тільки задовольняє потребу в співчутті, співпереживанні, розраді, але і допомагає людині краще розібратися в тому, що її хвилює, у самій собі.

Психологічно таке полегшення зрозуміле: те, що спочатку не усвідомлювалося до кінця, у ході сповіді робиться більш виразним, усвідомленим, а виходить, стає зрозумілим, як діяти в подібній ситуації.

Сповідь, насамперед перед самим собою, допомагає оцінити свої якості, ствердитися або змінити оцінку своєї поведінки, одержати досвід на майбутнє. А це значить відкрити ще одну таємницю самого себе.

У свій час були досить поширені особисті щоденники, записи своїх міркувань, вражень, переживань, що носять характер сповіді. Сьогодні такі щоденники зустрічаються набагато рідше, але зате помітно зріс інтерес до всіляких тестів, анкет, що дають можливість подивитися у свій внутрішній світ, довідатися про себе щось нове. Нерідко, порівнявши своє уявлення з результатом тестування, ми залишаємося незадоволеними ("Ця характеристика нічого загального зі мною не має"), іноді задоволено погоджуємося з результатом, якщо він підтверджує нашу самооцінку. В усіх випадках успіх залежить не тільки від якості тесту, але і від уміння та готовності чесно подивитися на себе нібито збоку, викликати себе на сповідь.

У зв'язку зі сповіддю перед самим собою згадаємо Ф. М. Достоєвського, вкладені ним у вуста старця Зосима: "Головне, самому собі не брешіть. Хто бреше сам собі і власну неправду свою слухає, до того доходить, що вже ніякої правди ні в собі, ні навколо не розрізняє, а, відповідно, перестає поважати і себе, й інших".

Суб'єктивна складність внутрішньої сповіді полягає не тільки в тому, абсолютна чесність із самим собою - прояв морального початку в людині. Набагато легше знайти виправдання своїм учинкам, ніж засудити себе у випадку негарної поведінки. Ще одна причина труднощів криється в тому, що поряд з усвідомлюваними проявами людина підвладна і неусвідомлюваним проявам. Так, за теорією 3. Фрейда, "Я" людини є "нещасливою" істотою, оскільки служить трьом панам і тому піддається потрійній загрозі: з боку зовнішнього світу; з боку несвідомих потягів і імпульсів, джерела психічної енергії, націленої на задоволення; з боку строгого морального контролю, заборон, що склалися під впливом оточення і попереднього досвіду. Фрейд прагнув пояснити причини багатьох внутрішньо-особистісних конфліктів поділом єдиної людської особистості на три антагоністичні частини, що споконвіку конфліктують між собою.

Сучасна наука визнає складність і комплексність "Я" та суперечливість інформації, що постійно піддається оцінці, осмисленню для вироблення рішення. Отже, підведемо деякі підсумки.

Людина постійно в процесі діяльності міняється. її "Я", що виступає як об'єкт пізнання,- складне і динамічне утворення.

"Я-концепція" (або образ "Я") є відносно стійким, у більшому чи меншому ступені усвідомлене і зафіксоване в словесній формі уявлення людини про саму себе. Ця концепція - підсумок пізнання й оцінки самого себе через окремі образи себе в умовах найрізноманітніших реальних і фантастичних ситуацій, а також через думки інших людей і співвіднесення себе з іншими.

Для досягнення "Я" необов'язково проводити психологічні експерименти. Досить спостерігати за собою й аналізувати свої стани, які вчинки дають вам задоволення, які викликають неприємні переживання, невдоволення собою.

Вивчення себе може здійснюватися в процесі іншої діяльності - спілкування, гри, праці, пізнавальної діяльності, але в деяких складних ситуаціях вимагає спеціальних зусиль і знань.

Основні поняття

Самопізнання. Самооцінка.

Терміни

Образ "Я". Домагання. Самосповідь. "Я-концепція".

Питання для самоперевірки

1. Які етапи самопізнання можна виділити? Чим вони розрізняються між собою?

2. Чи можна вважати уявлення про власну зовнішність істиною? Відповідь аргументуйте.

3. Які фактори впливають на самооцінку особистості? Як підвищити самооцінку?

4. Яке значення в самопізнанні має самосповідь?

Завдання

1. Вправа на самосприйняття. Станьте перед дзеркалом і вдивляйтеся у нього не менш 10 хвилин. Що ви побачили? Що у вас найкраще? Як би ви описали себе незнайомій людині, яка має, наприклад, зустріти вас на вокзалі? Уявіть, що ви бачите себе вперше. Яке ваше враження? Що потрібно для того, щоб це враження було кращим? Яка ваша найбільш неприємна зовнішня особливість? Уявіть, що ця риса сильна до неподобства. А тепер посмійтеся над образом, що вийшов, як над відображенням у кривому дзеркалі.

2. Вправи на розвиток фантазії:

Якби ви могли перевтілитися у тварину, то в яку? Чому саме в цю?

Якби ви могли на тиждень помінятися місцями з ким-небудь, то кого б ви вибрали для цього? Чому?

Якби ви могли чудесним чином переміститися в будь-яке місце на Землі або навіть у Всесвіті, або у будь-яку епоху, то куди б ви побажали відправитися?

3. Чи могли б Дон Кіхот і Санчо Панса помінятися зовнішністю, зберігши свій характер? Аргументуйте свою відповідь.

4. Чому в дитячому віці в образі "Я" переважне місце займає зовнішність, а з дорослішанням усе більша увага приділяється "діяльній сутності", яка виявляється в різних видах діяльності? Чи згодні ви з тим, що з віком людина глибше пізнає своє "Я", формує стійку думку про себе, може критично й об'єктивно охарактеризувати себе?

5. За всіх часів людей спантеличувала проблема подвійності "Я". Наведіть приклади такої подвійності з літератури, власних спостережень. Як би ви пояснили причини такої роздвоєності?

Короткі висновки до розділу

1. Знання - це результат пізнавальної діяльності людини. Відчуття, сприйняття і уявлення формують почуттєвий образ предмета. Раціональне мислення на основі понять, суджень і умовиводів допомагає осягти їхня сутність.

2. Прагнення пізнавати світ у всій його повноті притаманне людині. Вона добуває знання різними шляхами.

3. Одним з найбільш важливих шляхів пізнання дійсності є науковий пошук. Науці притаманні особливі методи і способи добування знань і встановлення їхньої істинності.

4. Основним способом збагнення світу в стародавності був міф. Деякі риси міфологічної свідомості зберігаються й у сучасному світі, який сьогодні в багатьох своїх проявах залишається складним і загадковим.

5. Об'єктом пізнання для людини є вона сама. Самопізнання, що включає сприйняття самого себе, самооцінку, самосповідь, відкриває шлях до самореалізації - прояву свого "Я" у діяльності.

Питання до розділу

1. Що таке пізнання? У чому полягає різноманіття шляхів пізнання?

2. Чим відрізняються одне від одного пізнання природи, пізнання суспільства і пізнання людини? Які загальні риси цих пізнавальних процесів?

3. Чим відрізняється наукове пізнання від інших способів пізнання? Які його основні риси?

4. Що таке істина? Які її критерії?

5. У чому полягає значення самопізнання?