Фінансовий облік - Сук Л.К. - 5.5. Розрахунки з оплати праці

Нарахована оплата праці в первинних документах у подальшому обліковому процесі має бути нагромаджена за двома напрямками: 1) за кожним працівником - для організації розрахунків з оплати праці; 2) за об'єктами обліку - для віднесення сум оплати праці у витрати відповідних споживачів.

Державний комітет статистики України наказом від 5 грудня 2008 р. № 489 затвердив типові форми розрахунково-платіжних відомостей:

- П-6 "Розрахунково-платіжна відомість працівника";

- П-7 "Розрахунково-платіжна відомість (зведена)".

Для прискорення розрахунків з оплати праці і їх контролю працівникам бухгалтерії доцільно мати таблиці з розмірів тарифних ставок і посадових окладів, таблиці для утримання податку, копії колективних договорів, положення про оплату праці, систематизовані збірники з трудового законодавства та інші нормативні документи, зразки підписів керівників господарських підрозділів, обліковців та інших осіб, які підписують первинні документи для нарахування заробітної плати.

Первинні документи із заробітної плати в бухгалтерії перевіряють з формального боку, арифметично і по суті. Неправильно оформлені документи повертають назад у відповідні підрозділи підприємства, у яких вони були складені.

Підрахунок даних про нараховану суму оплати праці за кожним працівником здійснюється в розрахунково-платіжних відомостях працівника (форма № П-6), в яких показують нарахування за видами оплат та утримання.

Відомість ведуть на кожного працівника, де записують його прізвище, ім'я та по батькові, стать, табельний номер, ідентифікаційний номер, професію, посаду, кількість відпрацьованих днів (годин).

У розділі "Нараховано за видами оплат" відображають нарахування за фондом основної і додаткової заробітної плати, а також зазначають інші заохочувальні і компенсаційні виплати та виплати, що не належать до фонду оплати праці.

У розділі "Утримано" записують утримання раніше виданого авансу, внесків до пенсійного та інших соціальних фондів, податку з доходів фізичних осіб, профспілкових внесків, аліментів тощо, а також вираховують суму, яка підлягає виплаті.

Для виплати заробітної плати складають платіжні відомості, їх підписують керівник підприємства і головний бухгалтер. Після цього касир має право за ними видавати заробітну плату. За отримані суми грошей працівники підписуються у відомості. В розрахунково-платіжних відомостях ведеться аналітичний облік до рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам".

Платіжні відомості складають за структурними підрозділами. Узагальнення даних відомостей по підприємству роблять шляхом складання Зведеної відомості за розрахунками з робітниками та службовцями. Таке зведення оплати праці дає змогу мати узагальнюючі дані в цілому по підприємству про суми нарахованої оплати праці, утримань із неї та суми до виплати. Ці дані необхідні для контролю витрачання фонду оплати праці, визначення загальних сум для перерахування податків, отримання готівки в установі банку для видачі працівникам, складання звітності тощо.

Нарахування на оплату праці роблять за Зведеною відомістю нарахування та розподілу оплати праці і відрахувань від неї за об'єктами обліку, в якій розподіляють оплату праці і відрахування на об'єкти обліку.

Виплату із каси сум з оплати праці, як правило, проводять за платіжними відомостями. Для цього із розрахунково-платіжних відомостей у платіжні відомості записують прізвище, ім'я та по батькові працівника, його табельний номер і суму до одержання. Такий порядок встановлюють на великих підприємствах, де касир завантажений лише однією роботою - веденням касових операцій. На невеликих підприємствах функції касира може виконувати бухгалтер. У такому випадку немає потреби складати окремо платіжну відомість. За таких умов оплату праці краще видавати за розрахунково-платіжною відомістю.

Не одержана у строк оплата праці відноситься на рахунок розрахунків з депонентами, а у платіжній відомості проти прізвища особи, яка не отримала плату за працю, ставиться відмітка "Депоновано". Суми депонованої оплати праці заносять у Книгу обліку розрахунків з депонентами, а потім видають за видатковими касовими ордерами. Якщо неодержані суми оплати праці перенести у розрахунково-платіжну відомість на наступний місяць як сальдо, то в книгу обліку депонованої заробітної плати такі записи не роблять, що зменшує обсяг облікової роботи.

Суми депонентської заборгованості обліковують до їх погашення.

Групування даних первинних документів за двома напрямками (за працівниками і за об'єктами обліку) - досить трудомістка робота. Тому вона виконується, як правило, за допомогою комп'ютерів.