Соціологія - Кузьменко Т.М. - Марксистська соціологія

МАРКСИЗМ

Карл Маркс (Німеччина; 1818-1883 рр.),

Фрідріх Енгельс (Німеччина; 1820-1895рр.).

Основні ідеї

Базис-надбудова (система матеріально-виробничих відносин - першооснова, "базис", на якому ґрунтуються інші відносини людей - правові, політичні, ідеологічні (надбудова). Економічна сфера набуває значення первинної субстанції, або є незалежною змінною щодо інших соціальних явищ і процесів). Органічної цілісності суспільства (суспільство - організм, всі елементи якого підпорядковані єдиній меті).

Діалектичного розвитку суспільства (орієнтує на вивчення процесів суспільної динаміки як певних фаз, де гармонійні зв'язки порушуються дисонансами і конфліктами, розв'язання яких дає підставу до відновлення гармонії на якісно новому рівні). Відштовхуються від натуралістичних установок позитивізму, який вимагає розглядати соціальні явища як об'єктивні явища та факти і будувати суспільствознавство за взірцем природознавства, з характерними для останнього причинно-наслідковими поясненнями процесів та явищ оточуючого світу.

Відмінності

між позитивізмом та соціологічною концепцією марксизму

Вона розглядає суспільство не як продовження й вищий продукт природи, а як об'єктивну реальність особливого ґатунку, яка саморозвивається; причини розвитку суспільства слід шукати в ньому самому, а не поза його межами.

На основі позитивістських концепцій будуються чисельні способи вдосконалення існуючого капіталістичного ладу шляхом реформ і соціальної політики держави. Позитивістська соціальна політика визнає лише еволюційний тип суспільного розвитку і заперечує необхідність соціальних революцій. Вважає, що будь-яке суспільство можна реформувати, а соціальні конфлікти розв'язати шляхом мирним, у чому значна роль належить саме соціології. Марксизм вважає капіталістичне суспільство принципово нездатним до подальшого існування, заперечує саму можливість його реформування і вдосконалення, прирікає на загибель.

Марксистська соціологічна теорія порушує позитивістський принцип об'єктивності наукового знання, відкрито стаючи на захист одного класу - пролетаріату і відверто прагнучи знищення іншого класу - буржуазії. Тому вона є не лише і не стільки теорією, скільки ідеологією і політичною практикою, закликом до насильницького повалення буржуазного ладу.

Соціологічний позитивізм прагне будувати свої концепції на базі дослідних даних. Марксизм в соціології приділяє значну увагу інтерпретації категорій і понять, залишаючи поза розглядом проблему надійності емпіричної бази і зв'язок між емпіричним і теоретичним рівнями дослідження. Далі це призведе до однобічності трактування капіталізму і нехтування його нових ознак: підвищення рівня життя пролетаріату; зростання середнього класу; успішність здійснення реформ і раціонального планування тощо.

СОЦІОЛОГІЧНИЙ ПСИХОЛОГІЗМ

(КІНЕЦЬ ХІХ ст.).

Критикують марксизм та позитивізм, які, на їхню думку, не дозволяють враховувати найбільш важливий фактор суспільного буття - роль людської психіки і свідомості.

До психологічного напряму в соціології належать теоретичні системи, предметом дослідження яких є загальні закономірності та рушійні сили суспільного розвитку, а об'єктом є суспільство та великі соціальні спільноти.

Детермінований:

- інтересом до проблем мотивації та психологічних механізмів соціальної поведінки;

- зародженням експериментальної психології та її інституціоналізацією.

ОСНОВНІ ТЕЧІЇ

1. Психологічний еволюціонізм

Лестер-Френк Уорд (1841-1931 рр.)

Спонтанний розвиток стихійних сил (генезис) із появою людства доповнюється свідомими діями людини, що ставить перед собою певні цілі. Свідомий бік еволюції - телезис. Первинною соціальною силою є первинні бажання (голод, спрага...), на основі яких формуються складніші бажання (інтелектуальні, моральні, етичні).

2. Інстинктивізм

Вільям Мак-Дугалл (1871-1938 рр.).

Кожне суспільне явище - певний інстинкт або низка інстинктів (війни - схильність до забіякуватості; нагромадження багатства - скупість та схильність до корисливості; спільне життя та діяльність - стадний інстинкт).

3. Психологія народів

Моріц Лацарус

(1824-1903 рр.)

Головна історична сила - "народний дух", який виражає психічну подібність індивідів однієї нації. Індивіди - продукт загального "народного духу".

4.Психологія натовпу (групові теорії)

Гюстав Лєбон

(1841-1931 рр.)

Будь-який масовий рух ототожнювали з ірраціональним та руйнівним натовпом (анонімність, психологічне зараження і навіювання "людини натовпу"), (на зміну "ері еліт" приходить "ера натовпу" - початок занепаду).

5. Інтеракціоналізм

Чарльз Хортон Кулі (1864-1929 рр.)

Процес взаємодії індивідів (соціальних істот, що належать до певних соціальних груп і виконують певні ролі). Суспільство існує завдяки взаємодії між його складниками - людьми та соціальними групами.