Соціологія - Кузьменко Т.М. - Тенденції розвитку сім'ї

Гурко Т.^*231 узагальнює тенденції розвитку сім'ї, що проявляються в зниженні народжуваності, зменшенні кількості дітей, збільшенні розлучень та кількості неповних сімей. Відбувається розмивання поведінкових норм у сфері сім'ї та шлюбу та уявлень індивідів щодо змісту сімейних ролей. Розповсюдження цінностей індивідуалізму, раціоналізм у відносинах сприяли розпаду родинних зв' язків та пануванню нуклеарної сім' ї на Заході.

*231: {[1]Гурко Т. А. Трансформация института современной семьи // Социологические исследования. - 1995 - № 10. - С. 95-99.}

Останніми десятиліттями чітко простежується розмежування батьківства та сім'ї (шлюбу). Це проявляється в поширенні неповних сімей (передусім, лише з матір'ю). Збільшується також частка сімей, які взагалі не планують мати дітей. Зростає кількість дітей, що народилися в позашлюбних відносинах і одночасно зростає кількість незареєстрованих шлюбів, що свідчить, за словами Гурко Т., про тенденцію розділення інститутів сім'ї та шлюбу. Ця тенденція вже давно проявляється на Заході. Гурко Т. вказує на зростання значення інституту шлюбу в сучасних умовах у Росії через потребу регулювання відносин власності, що стає однією з причин зниження шлюбності завдяки більш раціональним орієнтаціям молоді^*232.

*232: {Там само. }

Сім'я як соціальний інститут залишатися найважливішим агентом первинної соціалізації^*233, але втрачає колишню патріархальну авторитарність. Відбувається "відділення родини від "важливих" процесів у соціальному житті: зростання соціальної мобільності та часта зміна соціального оточення нерідко на значно відмінне від батьківського ("випереджальна соціалізація" за Бергер П., Бергер Б.), підсилює відчуження індивіда від батьківського покоління. Сучасна сім' я втрачає ту владу, яку вона мала в традиційній культурі"^*234.

*233: {Шманкевич Т. Ю. "Затмение семьи": дискуссия во французской социологии // Журнал социологии и социальной антропологии. - 2005. - Том VIII. - № 3. - С. 157-173.}

*234: {Там само.}

Одним із аспектів втрати влади сім'ї є "падіння авторитету батьків в очах дітей, пов'язане з невмінням "улаштуватися в цьому житті"... Підлітки, що вважають своїх батьків невдахами, розглядають батьківський досвід як приклад, "як не треба жити" ... З іншого боку, матеріальний статок власне не є гарантією батьківського авторитету, наприклад, у тих випадках, коли "благополучні" батьки "відкуповуються" від виховання дітей грішми, комп'ютерами, телевізорами й т.д." .

Фіксується зміна рольової структури сім'ї^*235, що відображається на функціональному навантаженні чоловіка та жінки: функції стають більш симетричними, змінюється уявлення про годувальника сім' ї.

*235: {Галичанська А. Симетричність функцій членів подружжя // Соціальна психологія. - 2004. - № 5. - С. 155-161.}

Із другої половини ХХ ст. виникає тенденція до заперечення "дітоцентризму" як основної моделі поведінки жінки. Вона прагне не лише сімейного щастя як кохана дружина та дбайлива мати, а й професійної самореалізації. Це суттєво змінює характер рольової поведінки матері^*236.

*236: {Шнейдер Л. Б. Психология семейных отношений. - М., 2000.}

Відбувся "демографічний зсув": перехід від багатодітності з жорсткою забороною щодо застосування засобів запобігання вагітності до індивідуального втручання та регулювання репродукції. Винайдення надійних засобів відокремило сексуальність від продовження роду та зробило самостійною метою^*237. "Основними тенденціями, притаманними сексуальній поведінці, є вибух сексуальної активності, ранній початок сексуального життя, толерантне ставлення до позашлюбних сексуальних зв'язків, сприйняття сексуального задоволення як складової щасливого шлюбу, зменшення відмінностей в установках та сексуальній поведінці₂ чоловіків та жінок, посилення громадського інтересу до еротики"^*238.

*237: {Медіна Т. Сексуальна функція молодої української сім'ї // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2002. - № 2. - С. 78-90.}

*238: {Там само. }

Серед нових тенденцій можна назвати окреме проживання чоловіка й жінки (візитний шлюб), яке одержало поширення передусім на Заході. Шлюбні партнери, що перебувають в офіційному чи неофіційному шлюбі, можуть мати чи не мати дітей, свідомо обирають таку форму відносин: роздільне проживання нерідко в різних містах чи навіть країнах. Цей тип відносин, поряд із співжиттям, нерідко визначають як форму сім'ї, яка набуває поширення, зокрема серед чоловіків-професіоналів. Все частіше зустрічається "серійна моногамія" (чи послідовна полігамія) - послідовні повторні шлюби^*239.

*239: {Гурко Т. А. Родительство: социологические аспекты. - М., 2003 - 164 с.}

Основні проблеми в сімейно-шлюбних відносинах:

1) проблема народжуваності;

2) проблема напруженості в сфері побуту;

3) проблема стабільності сім'ї.

Стабільність сім'ї

Ян Щепанський соціальний контекст вважав досить важливим фактором успішності та стабільності шлюбу та сім'ї. Внутрішня єдність підтримується як внутрішніми, так і зовнішніми силами. Взаємне кохання як визначальна умова вибору шлюбного партнера; почуття відповідальності щодо дітей та шлюбного партнера; взаємне прагнення кар'єрного зростання, добробуту для сім'ї; взаємне піклування про дім, дітей, розподіл домашніх обов' язків; прагнення виправдати очікування родичів та більш широкого кола спілкування; прагнення реалізувати власні мрії (які складалися в дошлюбний період); можливість гармонійного розвитку особистості та використання шлюбу як засобу самореалізації - це внутрішні сили стабільності. Зовнішні сили - магічні санкції, які ускладнюють чи унеможливлюють розлучення; тиск громадської думки чи системи санкцій щодо розлучених членів суспільства; економічний тиск; вимоги соціального середовища щодо піклування про дітей^*240.

*240: {ЩепанскийЯ. Элементарные понятия социологии. - М., 1969. - С. 146-147.}

Для характеристики шлюбу використовують поняття стійкість та стабільність. Досить часто їх не розрізняють. Однак, Черняк Є. акцентує увагу на відмінності цих категорій. Стабільний шлюб - шлюб, який юридично та фактично не розпався. Про якісні характеристики такого шлюбу мова не йде. Стійкий шлюб - сім'я благополучна, в якій партнери задоволені шлюбом. Стабільні шлюби превалюють над стійкими. Кризовий стан суспільства зумовлює тенденцію до стабільності шлюбів, але не стійкості^*241.

*241: {ЧернякЕ. М. Социология семьи. - М., 2003 - С. 215.}

До стійких шлюбів належить гармонійний, який характеризується широкими можливостями для особистісного розвитку, творчого зростання подружжя та інших членів сім' ї. Теплі емоційні стосунки та впевненість у партнері поєднуються з чіткими правилами, що регулюють взаємовідносини. У спілкуванні панує діалогічна форма, взаєморозуміння. Конфлікти, які не часто виникають, вирішуються конструктивно. Створення такого шлюбу базується на симпатії, сумісності, емоційній близькості, коханні, спрямованості на особистісний розвиток кожного із подружжя.

Дисгармонійні шлюби. Їм притаманні напруженість, відчуженість, конфліктність. Безперервне порушення психологічної рівноваги шлюбних партнерів призводить до стресів. Такий шлюб не дає можливості самореалізації партнерам. Відчуження та самотність характеризують його членів^*242.

*242: {Кляпець О. Шлюбна залежність як чинник емоційного вигоряння в сім'ї // Соціальна психологія // }

Золоте правило для створення міцної родини: чути, а не слухати.

Провідні американські психологи на основі результатів наукових досліджень запропонували 10 рекомендацій зі створення міцної й дружної сім 'ї.

1. Сім'я передусім. Інтереси своїх близьких потрібно ставити вище своїх власних. Наприклад, відмовитися від вечірки, щоб провести більше часу з дитиною.

2. Разом, а не нарізно. Чоловік і дружина вживають слово "ми", а не "я"; гарна сім'я сповідує "командний", а не "індивідуальний" тип гри.

3. Ми - демократія. У щасливій сім'ї всі рішення приймаються спільно, у тому числі й за участю дітей. Думки усіх членів родини повинні враховуватися. За батьками залишається останнє слово лише тому, що вони несуть більшу відповідальність.

4. Ввічливість. Члени сім'ї щедрі на взаємні компліменти, а зауваження робляться в м'якій формі. Психологи зазначають, що більшість людей вишукані й увічливі зі сторонніми, але не чемні, не зважають на настрій близьких.

5. Жертовність. Члени гарної сім'ї жертвують власним інтересами задля допомоги близьким.

6. Увага один до одного. Члени щасливих сімей - гарні слухачі. Вони зазначають, що розмова їм важлива і цікава, незалежно від того, хто є співрозмовником - старий чи малий. В сім'ї діє "золоте правило" - слухати серцем.

7. Час. Максимум часу приділяти один одному: гарна робота ніколи не зможе замінити гарної родини.

8. Зв'язок поколінь. Чим кращі відносини між поколіннями, тим міцніша сім'я. Збереження традицій зміцнюють сім'ю.

9. Зробити світ кращим. Чим більше й частіше сім'я допомагає іншим людям - тим вона міцніше.

10. Релігія. У релігійних сім'ях частіше панують мир і злагода. Віра допомагає пережити найважчі випробування й втрати. (Washington ProFile)