Соціологія - Сірий Є.В. - 2. Соціальна група та її характеристика

Незважаючи на те, що поняття група є одним з найважливіших у соціології, вчені до сьогодні не можуть прийти до єдиного визначення групи. І основна причина у тому, що сучасне суспільство постійно видозмінюється, перебуває у динаміці, утворюючи велику кількість усуспільнень, співтовариств. У зв'язку з функціонуванням у різних ситуаціях, вони набувають різного змісту і їм надається різноманітне значення. Англійський мислитель-філософ Т. Гоббс у XVII ст. вперше науково обґрунтував сутність групи, визначивши її як певну кількість людей, об'єднаних спільними інтересами.

Соціальною групою будемо називати відносно сталі спільності людей (певна кількість, але не менше трьох), які мають спільні природні та соціальні ознаки, об'єднані спільними інтересами, цінностями, нормами, традиціями, пов'язані системою відносин, що регулюють соціальні інститути. Спільності, які не володіють внутрішньою організацією, не є групами. Це - більш складний різновид спільностей, де індивіди взаємодіють між собою певним чином, усвідомлюють свою належність до даної групи і прийняті іншими членами групи (згідно з визначенням американського соціолога Р. Мертона). Таким чином, є три риси, притаманні групі: взаємодія, членство і єдність. Отже, група має: внутрішню організацію (тобто інститут), форми контролю, взірці діяльності.

Будь-яка група має свої цінності, центри об'єднання, символи, необхідні для розвитку, злиття, спільності, незалежності (відчуття "ми", своя ідеологія, історія). Соціальні групи формуються на основі певних об'єктивних обставин, а належність до групи пов'язана з об'єктивними потребами кожного індивіда.

Якщо (для унаочнення) різновидність усуспільнень помістити на осі за соціальною значимістю внутрішніх зв'язків, тривалістю та інтенсивністю їх дії та їх насиченістю, то їхня структурна послідовність матиме такий вигляд:

Соціальні групи, на відміну від масових спільностей, характеризуються:

■ стійкою взаємодією, котра сприяє стабільності існування;

■ відносно високим ступенем єдності;

■ однорідністю складу;

■ входженням у більш широкі спільності як структурні одиниці.

Основний елемент групи - це її члени, люди. Але слід сказати, що особа, яка входить у групу, розглядається з точки зору певної соціальної ролі, яку вона тут відіграє.

Кожна група тією чи іншою мірою визначає: фізичний взірець (зовнішній вигляд) (армія, міліція, учні, медики), духовний (комплекс моральних рис, що характеризує належність до групи), функції, які мусить виконувати член групи).

Наступний складовий елемент групи центри і об'єднання. Це - всі цінності, предмети, символи, які характеризують групу (тобто ідентифікують), становлять її матеріальну та ідейну основу, її існування. Це також і органи управління групою, лідери. Центри забезпечують механізм зміцнення і функціонування групи.

Завдання групи – це третій компонент (з якою метою утворена група, які її завдання, функції). Звідси випливають і засоби здійснення, функції, методи. Завдання групи - це смисл її існування в очах інших груп те, що різнить від інших груп. Звідси випливає традиція групи, її історія. Це і фактор виховання, і згуртованості, моралі, стійкості групи. Всі ці складові елементи групи можна класифікувати так:

■ члени групи;

■ їх риси, принципи;

■ завдання групи, засоби їх здійснення, психосоціальні механізми для реалізації цих завдань;

■ фактори, які підтримують внутрішню згуртованість (інститути, система соціального контролю, взірці взаємоповедінки, норм);

■ інститути та засоби регулювання зовнішньої діяльності (контакти та відносини з іншими групами).

Як вже зазначалося, для виникнення групи необхідна внутрішня її організація, мета, зразки діяльності, певні форми соціального контролю. Залежно від цілей та завдань організація групи може мати формальний або неформальний характер.

Формальною (офіційною) групою називають об'єднання людей, існування та діяльність яких юридично закріплена в нормах, правилах, законах тощо. Члени такої групи націлені на виконання певного виду діяльності і перебувають у ієрархічній структурі підпорядкування (виробничий колектив, студентська група, військовий підрозділ тощо).

Неформальна група складається стихійно, її діяльність не підкріплена законодавчою базою (юридичними нормами, циркулярами). Такі групи утворюються на основі спільних інтересів, прагнень, що об'єднують людей в більш або менш стійкі структури (компанії друзів, касти, клани, злочинні групи, тимчасові ситуативні групи). Поведінка членів таких груп регламентується особливими, "неписаними" правилами, і відносини між ними мають тісний, залежний характер.

У соціологічній літературі існує багато класифікацій груп, але основні з них (зокрема, за матеріалами американського соціолога Юбенка) будується за ознаками, точніше, на основі:

■ етнічної або расової належності;

■ рівня культурного розвитку;

■ завдань та функцій;

■ основних типів контактів між членами групи;

■ видів зв'язку;

■ інших принципів.

Коли ми говоримо про глобальне суспільство, здійснюємо його порівняльний аналіз, вивчаємо соціальну структуру, взаємодії великих соціальних груп, то характеризуємо макросвіт соціології. Але коли ми аналізуємо міжособистісні стосунки, вивчаємо найближче соціальне оточення людини, то поринаємо в мікрорівень соціології. Виходячи із цього критерію, тобто - від кількості членів і умов внутрішньогрупової взаємодії, соціальні групи, які ідентифікуються як макро- чи мікросередовище, поділяються на малі та великі. Іноді виділяють ще середні групи.

Малі - це, як правило, нечисленні (2 - 15-20 чол.), і особи в них пов'язані дружніми, особистими контактами (стійке особистісне спілкування), об'єднані спільною діяльністю, і відносини регулюються неформальними інститутами. Прикладом можуть служити: сім'я, спортивна команда, шкільний клас, виробнича бригада. Різновидом малих груп є первинні та вторинні. Ознаками перших є безпосередній інтимний міжособистісний контакт членів, що характеризується високим рівнем емоційності. Саме в них людина отримує перший досвід суспільного життя (сім'я, клас, студентська група, група товаришів, спорткоманда). Вторинні характеризуються незначними емоційними відносинами. їх взаємодія підкорена лише єдиній меті. Найчастіше, ознаками малої групи є:

■ обмежене число членів;

■ стабільність складу;

■ внутрішня структура;

■ належність (членство) до групи;

■ інтенсивність та стійкість внутрішніх взаємодій.

Описуючи великі групи, ми, як правило, уявляємо масові об'єднання. Це - сталі сукупності значної кількості людей, які діють разом у соціально значимих ситуаціях і функціонують у масштабах країни або об'єднань (класи, соціальні верстви, професійні групи, етнічні спільності: нації, народність; демографічні об'єднання: молодь, пенсіонери). Іноді поняття соціальна група, соціальна множина, соціальне коло ототожнюються.

Представники соціальних груп середніх масштабів утворюють сталі спільності людей, що діють в одній організації, підприємстві, установі або проживають на одній досить немалій, але обмеженій території (селище, місто, район).

Мала група набуває безлічі форм. Але найбільш простими є діада (пара) і тріада.

Пара, або двійка (діада) - найелементарніша спільність, це - форма спільного життя чи діяльності з найменшим числом елементів. Відносини, контакти між двома партнерами – найбільш елементарний, поширений компонент суспільного життя і береться за основу в багатьох відносинах. При цьому найбільш виразно знаходить свою сутність закон міжособистісних стосунків – еквівалентність обміну та взаємини. Діада - це свого роду царство суб'єктивних пристрастей, де соціальні засади тільки ще зароджуються. Соціальні зв'язки в діаді поділяються на кілька типів:

■ статеві зв'язки (шлюбні, позашлюбні, дошлюбні, гомосексуальні);

■ відносини між рідними (батько - син, брат - брат, дорослий - дитина);

■ пари друзів;

■ пари, пов'язані відносинами керівництва;

■ відносини допомоги;

■ відносини виховання;

■ відносини перехідних обставин.

Це стійкі зв'язки, які виникають на основі особистісних контактів або речових. Але, як правило, особисті риси відіграють вирішальну роль (розвиток почуття інтимності, його друзі - мої друзі).

Рис. 1

Наступним за складністю елементом соціальної системи є тріада. Її також, як і діаду, можна назвати молекулою соціальної групи, але, на відміну від пари, тріада задає більш складні властивості та ознаки соціальної групи, на основі яких справді зароджуються соціальні відносини, соціальні засади. Саме в тріаді закладається феномен більшості (2 проти І). Думка більшості із максимальною вірогідністю сприймається як достовірне, а в діаді вона може вважатися однаковою мірою хибною та істинною. І хоч вона формується із двох людей, справа не в кількісній а в якісній стороні. Тріада і більш стабільна, в ній менше інтимності, але краще розвинутий поділ функцій, праці. А це, в свою чергу, сприяє більшій незалежності індивідів: всі мають можливість помінятися ролями і не бути монополістами у взаємовідносинах. Саме з тріади з'являється альтернатива у взаємовідносинах (рис. 1).