Спеціальні та галузеві соціології - Пилипенко В.Є - 8.2. Особистість як суб'єкт соціальних відносин

Особистість як суб'єкт соціальних відносин передусім характеризує її автономність, певною мірою незалежність від суспільства. Особистісна незалежність пов'язана з наявністю внутрішнього світу особистості — потреб, інтересів, мотивів, соціальних установок, ціннісних орієнтацій, які визначають її поведінку в суспільстві. Головним елементом, який визначає активність особистості в суспільстві, є потреба, яка трактується як необхідність у тому, що потрібно для життєдіяльності організму насамперед, та для розвитку особистості.

Потреби розглядають також і як глибинні, неусвідомлені настанови людини щодо самозбереження та самозабезпечення власної цілісності: біологічної та соціальної. Потреби тварин мають більш-менш стабільний характер і обмежені біологічними необхідностями. Потреби людини складніші, постійно розвиваються протягом життя. Людське суспільство через виробництво і сферу послуг створює щоразу нові й нові предмети потреб, які викликають у людей нові й нові потреби.

Розглянемо характерні особливості потреб як стану об'єктивної необхідності, що переживається людиною. Перша особливість потреб - їхній конкретно-змістовний характер. Потреби людини завжди предметні за змістом, тобто кожна потреба має свій чітко визначений предмет. Розрізняють предметні потреби - в їжі, воді, теплі, а також функціональні - коли предметом потреби є дія, функція, умова. Друга особливість потреб полягає в тому, що вони мають більш-менш ясне усвідомлення, яке супроводжується характерним емоційним станом (привабливість об'єкта потреби, незадоволеність і навіть страждання тощо). Третя особливість потреб пов'язана з виникненням емоційно-вольового стану спонукання до їх задоволення та знаходженням відповідних шляхів для їх реалізації. Потреби як стан об'єктивної необхідності можуть послаблюватись, а інколи і зовсім зникати, а в деяких випадках — перетворюватися у протилежний стан у разі задоволення потреби (наприклад, виникнення почуття відрази до їжі, у разі надмірного задоволення цієї потреби) — це четверта особливість. П'ята особливість потреб — їх повторне виникнення або відтворення. Задовольняючи ту чи іншу потребу в певний проміжок часу, людина тим самим не усуває можливості виникнення цієї потреби в інший час, за інших умов, в іншій ситуації. (Наприклад, потреби організму людини мають циклічність, яка залежить від періодичних змін у стані організму або в навколишньому середовищі.)

Класифікація потреб дуже різноманітна. їх поділяють на матеріальні, або первинні, і духовні, або вторинні. Первинні потреби - це потреби в їжі, одязі, житлі, теплі тощо. Вторинні пов'язані з суспільним існуванням людини (потреби у спілкуванні, творчості, самореалізації, здобутті знань, самоствердженні та ін.). Чим різноманітніші потреби особистості, тим більше у неї спонукань до діяльності, тим різноманітніша і сама діяльність. Потреби особистості, їх зміст і різноманітність залежать від суспільних умов життя людини, від місця, яке вона посідає в цьому житті, і ступеня її розвитку як особистості, її свідомості і самосвідомості.

З потребами особистості тісно пов'язані інтереси. Інтерес особистості - це вибіркове ставлення особистості до об'єкта, зважаючи на його життєве значення й емоційну привабливість. Інтерес - це особливість особистості, що виявляється в її націленості на певні об'єкти, прагненні ближче їх пізнати, оволодіти ними. Людина переживає інтерес як стан, пронизаний позитивними емоціями. Надзвичайно важливу роль відіграють в інтересі і вольові риси, прагнення особистості налагодити контакт з об'єктом, виконати пов'язану з ним діяльність. Отже інтерес — це складна форма вибіркової діяльності особистості, в якій своєрідно поєднуються пізнавальні, емоційні та вольові риси особистості. Це відносно постійні, стійкі і важливі особливості, які тісно пов'язані зі світоглядом, життєвим і трудовим самовизначенням особистості. Саме цим інтерес відрізняється від тимчасової зацікавленості, яка має ситуативний характер.

Інтереси особистості виникають під впливом суспільних умов її життя, в процесі діяльності, спрямованої на задоволення тих чи інших її потреб. Отже, інтерес відіграє надзвичайно важливу роль у житті і діяльності особистості. Він спонукає її до діяльності в певному напрямку, активізує цю діяльність. Вирізняють певні особливості інтересів".

· обмеженість доволі вузьким колом певних знань і видів діяльності;

· більша, ніж у потреб, конкретизація цілей і операцій діяльності з метою їх задоволення;

· особистість розширює і поглиблює знання у певній галузі і набуває саме в цій галузі практичних умінь і навиків;

· під час дії інтересу активізуються не тільки пізнавальні процеси, але і творчі зусилля особистості у певній галузі діяльності;

· у разі задоволення інтересів особистість отримує своєрідне емоційне вдоволення, яке спонукає до довготривалого заняття відповідною діяльністю.

Отже, справжній інтерес виникає в особистості за наявності:

· знань, якими вона володіє в певній сфері;

· практичної діяльності в цій сфері;

· емоційного задоволення, яке переживає з огляду на певні знання і види діяльності.

Інтереси особистості дуже різноманітні. їх класифікують за змістом, тривалістю, глибиною та особливостями. За змістом їх поділяють на навчальні, трудові, професійні, наукові, естетичні тощо. За тривалістю - на довготривалі, короткотривалі. За глибиною - на глибокі та неглибокі. За особливостями впливу — дійовий інтерес, який спонукає до діяльності; пасивний інтерес, коли особистість не виявляє наполегливих спроб задовольнити свій інтерес, припиняє свою діяльність за наявності найменших перепон.

Поряд із потребами й інтересами особистості важливе значення мають життєві цілі. Чим більше особистість усвідомлює свої життєві цілі, тим більше вони починають впливати на формування її потреб та інтересів. У соціологічній літературі визначення "цілі", "життєві цілі" неоднозначні. Одні вчені розглядають ціль як форму випереджуючого відображення, інші — як бажаний образ майбутнього результату діяльності. Зокрема, відомий дослідник А. І. Яценко подає таке визначення: "Ціль — ідеальний образ (наочно-чуттєвий або абстрактно-мислений) майбутнього результату діяльності до усвідомлених потреб". Життєві цілі особистості характеризуються такими ознаками:

· є корінними, стрижневими, кінцевими цілями;

· мають абсолютний характер, у тому розумінні, що важливіших цілей людина просто не може мати;

· з огляду на те, що зазвичай не можуть бути досягнуті відразу, зважаючи на відсутність готових засобів реалізації, потребують вирішення завдань створення цих засобів;

· є підсумком послідовного виконання дій, які пов'язані зі здійсненням найближчих і проміжних цілей;

· надають змісту конкретним і окремим цілям.

Отже, життєві цілі відображають корінні, головні інтереси особистості, спрямовують її на вирішення найсуттєвіших для неї завдань і реалізуються протягом людського життя.

Цілі поділяють на види залежно від вибраної основи класифікації. За соціальним змістом - на прогресивні і регресивні; гуманні й антигуманні. За відповідністю об'єктивним можливостям їх здійснення - на реальні й утопічні; абстрактні і конкретні. За критерієм їх розгорнутості в соціальному часі - на найближчі і перспективні; короткострокові і довгострокові; кінцеві і проміжні. За критерієм значущості для суб'єкта життєдіяльності - на суттєві і несуттєві; головні і другорядні.

Із життєвими цілями особистості тісно пов'язані її ідеали. Ідеал - це те, до чого прагне певна особистість, яка формується, ким вона хоче стати в майбутньому, якими рисами хоче володіти. Ідеал — це також образ людини, що є для певної особистості зразком життя. Ідеал формується під впливом суспільних умов життя, а також у процесі діяльності та спілкування особистості, в процесі її навчання та виховання.

Важливе значення для особистості як суб'єкта суспільних відносин і власного життя мають переконання, як певні знання, у правильності і життєвій важливості яких людина глибоко впевнена, і які служать їй керівництвом до дій. Перетворення знань на переконання — тривалий і складний процес. Сила і твердість переконань спирається не тільки на логічну обґрунтованість цих знань, всебічну їх продуманість, але і на розуміння їх життєвої значущості, життєвого сенсу, стверджуваного досвідом людини.

Серед різноманітності переконань особистості особливо важливе значення мають моральні переконання, які скеровують її суспільну поведінку, зокрема, щодо стосунків між людьми в суспільстві, їхніх вчинків, рис, норм і правил поведінки. Відповідно до моральних переконань особистість будує свої стосунки з іншими людьми, дотримується їх як обов'язку, вважаючи справою честі.