Спеціальні та галузеві соціології - Пилипенко В.Є - 9.4. Види досліджень та методи прогнозування в електоральній соціології

Для вивчення фундаментальних тенденцій зміни електоральних установок та поведінки виборців у теоретичній електоральній соціології та реалізації функцій прикладної електоральної соціології використовуються різні види та методи дослідження і прогнозування - масові та експертні, до виборчі, в день голосування (exit poll) та поствиборчі, базові, рейтингові, іміджево-рекламні тощо.

Основними серед них є такі:

І. Базові соціологічні дослідження передвиборчої ситуації, головною метою яких, як зазначають О. Петров та В. Полторак, Є "забезпечення виборчої кампанії інформацією, необхідною для їх стратегічного планування" [8, 60].

Яка ж інформація необхідна для стратегічного планування виборчої кампанії партії чи кандидата?

Як вважають політичні технологи, завданням стратегічного плану виборчої кампанії є: а) визначення електоральної мети виборчої кампанії; б) визначення основної проблеми (проблем), навколо яких розгорнуться дебати кандидатів (партій) в ході виборчої кампанії; в) визначення адресних (цільових) груп, тобто тих груп виборців, на кого буде спрямована кампанія "вашої" партії (кандидата); г) визначення стратегії реалізації цієї мети в ході виборчої кампанії; д) визначення основного заклику "вашого" кандидата в даній виборчій кампанії.

Остання проблема в базових електоральних дослідженнях вирішується в основному за допомогою фокус-групових дискусій, а ось проблеми б), в) та г) реалізуються за допомогою масових базових соціологічних досліджень.

При цьому важливо не тільки виявити проблеми, які найбільше хвилюють виборців країни, регіону чи округу, де проводяться вибори. Важливо також знати, чи обговорюють виборці ці проблеми, якщо обговорюють, то з ким, а головне - як бачать виборці шляхи розв'язання цих проблем.

Потрібна також багатомірна типологія виборців за факторами, що визначають їх електоральний вибір певних партій та кандидатів.

Стосовно загальнонаціональних виборів в Україні, в базовому дослідженні обов'язково повинні бути виявлені ідеологічні ідентифікації виборців, з одного боку, та рівень соціально-економічного самопочуття, задоволеності станом та динамікою соціально-економічної ситуації за міжвиборчий період. З другого боку, саме позиціонування партій чи кандидатів у двовекторному ідеолого-економічному просторі дає можливість їм визначити цільові групи електорату та виявити стратегії боротьби за ці цільові групи - як ідеологічних, так і децеологізованих виборців.

II. Найбільшого поширення серед інших видів електоральних досліджень набули рейтингові електоральні дослідження, метою яких є виявлення шансів партій та кандидатів на певних типах виборів. Такі опитування щодо електоральних намірів виборців проводяться як до виборів, так і після виборів (до виборчі та післявиборчі електоральні опитування).

Рейтинг політичної партії чи кандидата — це характеристика ставлення (установок) виборців до суб'єктів виборчого процесу на певних типах виборів, а різні види рейтингів - це рівні ставлення виборців до партій та кандидатів.

В електоральній соціології найчастіше виділяють такі види рейтингів у теоретичних та прикладних дослідженнях електорату:

а) рейтинги довіри до партій та кандидатів — загальна оцінка рівня довіри виборців до певного політика чи партії, що вимірюється за чотирибальною ("повністю довіряю", "частково довіряю", "зовсім не довіряю", "не знаю такого політика (партії) ") або шестибальною шкалою.

Рейтинг довіри не є альтернативною оцінкою, а отже, сума рейтингів усіх кандидатів за цим показником більша за 100%. А ті, хто довіряють певному кандидату чи партії, необов'язково голосуватимуть за них, адже довіряти можна кільком партіям та кандидатам.

б) рейтинги вибору — таке ставлення громадян до партій і кандидатів, яке виявляється в намірах голосувати за них на виборах.

Як правило, це виявляється за допомогою запитання "Якби президентські (парламентські, місцеві) вибори проводились у найближчу неділю, то за кого з зареєстрованих кандидатів (партій) Ви б віддали свій голос? (Інтерв'юер. Передайте картку № N респонденту з повним списком кандидатів (партій) і запишіть номер відповіді)".

Треба зазначити, що розрахунки рейтингів вибору сьогодні не стандартизовані, що часто призводить до невідповідності опублікованих даних. Найчастіше виділяють такі показники рейтингів вибору в прикладних електоральних дослідженнях: а) рейтинг вибору щодо всіх опитаних респондентів у цілому чи в певній групі (Р,) - частка виборців, що висловили наміри голосувати за певного кандидата (партію) щодо всіх опитаних респондентів чи всіх опитаних у певній групі респондентів; б) рейтинг вибору щодо тих респондентів, які висловили свою готовність взяти участь в процесі голосування (Р2) - частка виборців, що висловили намір голосувати за певну партію чи кандидата серед тих респондентів, які мають наміри голосувати; в) рейтинг вибору щодо тих респондентів, які мають наміри брати участь у процесі голосування та вже визначилися з вибором певної партії чи кандидата (Р3).

Кожен із цих показників рейтингів вибору відображає певні аспекти передвиборчої ситуації, але найбільш інформативним серед них є показник Р2 _ бо саме ситуація в середовищі тих громадян, які братимуть участь у голосуванні, і цікавить, у першу чергу, суб'єктів виборчого процесу. Адже респонденти, які не братимуть участі в голосуванні, не можуть і вплинути на результати виборів, які б преференції в них не були. А рейтинг серед визначених виборців, по суті, є екстраполяційним прогнозом результатів голосування, про переваги і недоліки якого йтиметься нижче.

в) рейтинг другої позиції — таке ставлення громадян до партій чи кандидатів, яке виявляється в намірах голосувати за них у разі неучасті в виборах тих партій чи кандидатів, яким респондент віддає перевагу (РД).

Дуже важливий показник у рейтингових дослідженнях електорату, з точки зору тактики виборчої кампанії, "коаліційного будівництва", виявлення електоральних суперників певної політичної партії чи кандидата тощо. Адже без рейтинга другої позиції неможливо визначити ефективність "зняття" певних кандидатів чи партій на користь інших, бо електорати їх можуть бути несумісними. Неможливо і визначити електоральних суперників, якими на виборах є не полярні політичні сили, а партії та кандидати, які претендують на близький електорат, а отже, в послабленні позицій яких зацікавлені їхні політичні конкуренти.

г) рейтинг симпатій - таке ставлення громадян до партії чи кандидатів, при якому готовність голосувати на виборах ще недостатня, але певні симпатії до них серед електорально невизначених виборців присутні (PC).

Важливий рейтинговий показник для розробки прогнозу електоральної поведінки невизначених виборців, запропонований вперше співробітниками Інституту Дж. Геллапа в США 1960 року. Адже симпатії невизначених електорально виборців можуть у день голосування розподілитися дещо іншим чином, ніж уже визначених, що знижує точність прямих екстраполяційних прогнозів без урахування рейтингів симпатій невизначених (PC). Як і показники рейтингу вибору (Р), вони розраховуються відносно всіх опитаних, які мають намір голосувати (РСу, але не розраховуються серед вже визначених виборців.

г) рейтинг переможця - індивідуальна думка респондента щодо шансів певних політичних партій чи кандидатів на перемогу на виборах (РП).

Цей рейтинг має зовсім іншу природу, ніж попередні, адже характеризує не персональне ставлення індивідів до суб'єктів виборчого процесу і, тим більше, не наміри власної поведінки, а є, по суті, експертною оцінкою процесів, які відбуваються поза свідомістю і вибором самого громадянина. Але вважається, що "клімат думок" у суспільстві впливає на індивідуальну поведінку виборця, сприяє зміні виборчих переваг виборців чи вибору ще невизначених, які схиляються на користь переможця (ефект переможця).

У передвиборчих і поствиборчих опитуваннях електорату потрібно вивчати всі види рейтингів та розраховувати всі показники, які відображають різні аспекти передвиборчої ситуації. Як правило, такі опитування носять моніторинговий характер для виявлення динаміки електоральних установок виборців, проводяться з певною періодичністю напередодні та під час виборчої кампанії (щомісяця, раз на два тижні).

Особливим видом рейтингових моніторингових опитувань є так звані "відсліджуючі" чи "хвильові" опитування електорату.

Так, у США проводиться за репрезентативною вибіркою опитування 1200 респондентів. При цьому опитування проводяться протягом трьох днів методом телефонного чи особистого інтерв'ю в кожен з яких опитуються по 400 респондентів,

На четвертий день опитується ще 400 респондентів, їх відповіді "вводяться" до основного масиву, а відповіді тих респондентів, які опитувались першого дня, "вилучаються". І так продовжується кожного наступного дня протягом виборчої кампанії. Таким чином команда кандидата має можливість відслідковувати зміни ситуації щоденно. До того ж техніка "хвильових" опитувань дозволяє здешевлювати їх вартість у порівнянні зі звичайними такої ж періодичності. Можливі і спрощені варіанти цієї методики, коли певна частина респондентів опитується не щоденно, а протягом кількох днів чи тижня. Головна перевага "хвильових" опитувань перед звичайними, моніторинговими, в тому, що вони дають можливість виявити (на відміну від неперманентних разових опитувань) переломні моменти в змінах рейтингів та прив'язати їх до певних рекламно-інформаційних акцій кандидатів (партій).

III. Іміджево-рекламні передвиборчі та поствиборчі опитування, головною метою яких є виявлення іміджу (а не рейтингу) кандидатів (партій) у масовій свідомості громадян та ефективності і результативності різних видів реклами партій (кандидатів) у ЗМІ, наглядної агітації, концертно-масових акцій, соціальних та адміністративних технологій.

Методики дослідження іміджу партій та кандидатів і ефективності іміджевих технологій тільки розробляються в українській соціології, а емпіричних досліджень обмаль.

Уперше масове національне дослідження іміджу кандидатів на президентських виборах було проведено О. Петровим та В. Полтораком (Центр "Соціополіс") 1999 року. Вони виявляли імідж кандидатів у Президенти України за допомогою питання "Що, насамперед, зробить даний політик, якщо буде обраний Президентом України?" з розгалуженим списком можливих політичних та економічних рішень. Це так званий "перспективний імідж". У ході моніторингових (чотирьох) опитувань електорату в січні-березні 2002 року під час виборів до Верховної Ради України фірмою "Юкрейніан соціолоджі сервіс" імідж політичних партій вивчався за допомогою питання: "З якими політичними партіями та блоками Ви асоціюєте такі політичні події як:

· загострення економічної кризи;

· розвал виробництва та зростання безробіття;

· "прихватизація" державної власності;

· виплата заборгованостей з пенсій і зарплат;

· зменшення цін на товари першої необхідності;

· зниження цін на житлово-комунальні послуги;

· розв'язання регіональних екологічних проблем.

1 хоча перелік іміджевих характеристик, як і сам список шести партій та блоків, імідж яких вивчався, був неповним, він дав змогу виявити рівень сформованості іміджу у провідних партій та блоків, їх специфіку та показати, що в 2002 році в Україні за період виборчої кампанії жодній партії та блоку не вдалося суттєво покращити свій імідж серед виборців та суттєво погіршити імідж своїх суперників. Все це свідчить про недостатню ефективність іміджевих електоральних технологій, які застосовуються в сучасних умовах.

У ході передвиборчих та поствиборчих іміджево-рекламних досліджень виявляють також ефективність різних способів рекламування кандидатів та різних видів технологій.

Для виявлення ефективності засобів реклами кандидата, як правило, спочатку опитуваному ставлять такі запитання: © Виступи та інтерв'ю кого з лідерів політичних партій та блоків (або кандидатів) Вам запам'яталися найбільше на телебаченні в останній місяць? (З повним переліком лідерів чи кандидатів на картці).

Рекламні ролики кого з кандидатів (партій) Вам запам'яталися найбільше на телебаченні в останній місяць? (З повним переліком кандидатів чи партій на картці).

Статті та інтерв'ю кого з лідерів політичних партій чи кандидатів у пресі Вам запам'яталися найбільше в останній місяць? (З повним переліком кандидатів чи партій на картці).

Виступи та інтерв'ю кого з лідерів політичних партій (чи кандидатів) Вам запам'яталися найбільше в останній місяць? (З повним переліком кандидатів чи партій на картці).

Листівки, плакати та рекламні щити яких політичних партій і блоків найбільшою мірою привернули Вашу увагу останнього місяця? (З повним переліком на картці).

Біографії, календарі, рекламні матеріали якої партії (кандидата), отримані поштою, найбільшою мірою привернули Вашу увагу? (З повним переліком на картці).

Виступи кого з лідерів політичних партій (кандидатів чи їх представників) Вам запам'яталися найбільше на мітингах чи зборах? (З повним переліком на картці).

Потім отримані результати по рейтингам видів рекламних засобів корелюються з рейтингами відомості та вибору партій (чи кандидатів), визначаються найбільш ефективні, і вносяться корективи в плани виборчої кампанії та витрати ресурсів.

Аналогічним чином вивчається ефективність соціально-іміджевих технологій та адміністративного ресурсу в кампанії за допомогою наступних запитань і їх кореляції з рейтингами кандидатів (партій):

Яка партія чи блок (кандидат), на Ваш погляд, зробила у Вашому місті (районі) найбільше для вирішення проблем виборців? (З повним переліком на картці).

Яка партія чи блок (кандидат) надає найбільшу благодійну допомогу виборцям у Вашому місті, районі, окрузі? (З повним переліком на картці).

За яку партію чи блок (кандидата) Вам рекомендували голосувати:

а) губернатор області;

б) мер міста (села);

в) керівник Вашого підприємства (навчального закладу)?

(З повним переліком на картці).

IV. Опитування в день голосування (Exit poll) - це експрес-опитування в день виборів на виборчих дільницях одразу після здійснення акту голосування, основним завданням яких є контроль за результатами голосування та вивчення факторів реального електорального вибору.

Вперше метод було безпосередньо використано Джоном Файном у США 1967 року з метою більш точного прогнозування результатів виборів до офіційного підрахунку голосів.

Але не прогностична функція (дуже швидкоплинна), а функції контролю за результатами голосування (особливо в країнах, що тільки переходять до демократії) та теоретичної перевірки моделей електоральної поведінки стають основними функціями цього методу сьогодні. Адже саме опитування в день голосування (до того ж проведене за великими вибірками в 5-Ю тисяч респондентів), і, меншою мірою, поствиборчі ретроспективні опитування, мають справу не тільки з електоральними установками (намірами) виборців та факторами, що їх визначають, а й зі звітами про реальну електоральну поведінку та факторами, що їх визначають. До того ж, в Exit poll є можливість елімінувати фактор абсентистів та невизначених виборців, що суттєвим чином впливає на точність "екзітних" прогнозів, на відміну від передвиборчих прогнозів. А отже, виникає можливість не тільки детального вивчення соціального портрета виборців певних партій та кандидатів, але й найточнішої перевірки впливу статусних, партійно-ідеологічних та економічних факторів на електоральну поведінку громадян.

Такої можливості соціологи не мають в передвиборчих та більшості поствиборчих опитувань, коли, в кращому випадку, за допомогою кореляційного та регресійного аналізу можливо визначити фактори електоральних установок, а не поведінки. При цьому не слід забувати, що Exit poll — це різновид експрес-опитувань, а отже, його опитувальний лист (разом із соціально-демографічними питаннями) може включати не більше 20—25 запитань, а тому і показники факторів електоральної поведінки треба відбирати з особливою ретельністю.

Важливою функцією електоральної соціології, окрім інформаційно-аналітичної, описової та пояснювальної, є функція прогностична. В ході реалізації цієї важливої функції (а точність прогнозів в електоральній соціології часто вища за . точність прогнозів погоди в природничих науках) використовують екстраполяційні, трендові прогнози та прогнози з використанням методів моделювання.

Для прогнозування електоральної активності виборців використовують різні формули розрахунків на основі різних вимірювальних шкал передвиборчої активності ("формула Ротмана", "формула Комаровського", "формула Демидова" тощо), але всі вони дають явно завищені прогнозні показники, порівняно з реальними.

Справа в тому, шо частина виборців в опитуваннях приховує, з міркувань престижу чи страху, своє небажання брати участь у виборах, а абсолютна більшість тих, хто в опитуваннях вагається щодо участі, - в них участі не бере (відповідь "важко сказати" є м'якою формою небажання голосувати). А тому потрібно використовувати так званий коефіцієнт корекції (К) при прогнозах виборчої активності.

Проведені фірмою "Юкрейніан соціолоджі сервіс" і перевірені на національному, регіональному рівнях і в безлічі мажоритарних округів експерименти дали можливість визначити:

а) формулу середньострокового прогнозу виборчої активності (за 2—6 місяців до дня голосування):

де а₁ — частка тих, хто збирався брати участь в опитуванні, a₂ — частка тих, хто ще не визначився щодо участі, К - коефіцієнт корекції, який визначається розрахунком різниці між реальним відсотком участі в двох попередніх виборчих кампаніях (офіційні дані) і відсотком участі в цих попередніх виборах за даними вашого передвиборчого опитування;

б) формулу короткострокового прогнозу виборчої активності (останні два місяці до дня голосування):

де а, і к визначаються аналогічним чином, що і в першій формулі.

Звичайно, запропоновані формули прогнозування виборчої активності потребують уточнення в ході наступних досліджень. Вони можуть бути змінені, коли зміниться громадський клімат в державі щодо участі в виборах, однак вони перевірені досвідом і можуть застосовуватись як в теоретичних, так і в прикладних електоральних дослідженнях.

Найпростішим методом прогнозування електорального вибору (розподілу голосів між партіями чи кандидатами) є екстраполяційні методи прогнозування на основі рейтингів вибору (Р) в масових репрезентативних опитуваннях.

Як відзначали керівники російського Фонду "Общественное мнение", "практика публікацій результатів опитування громадської думки ... показала, що для переведення даних із статусу "опитування" до статусу "прогноз" часто робиться нехитра операція: невизначених відкидають, а тих, хто визначився, беруть за 100% і перераховують результат. Тим самим неявно робиться припущення, що невизначені поводитимуться в день виборів так само, як і ті, хто вже визначився" [23, 19].

Тобто в прогнозі використовується проста формула:

де П — прогноз екстраполяційний, Р2 — рейтинг вибору серед тих, хто братиме участь у голосуванні, NE — частка опитаних, які визначились у виборі партії чи кандидата (включаючи і тих, хто голосуватиме проти всіх).

Але прості екстраполяційні прогнози виявляються часто неточними, бо невизначені на момент опитування виборці можуть голосувати зовсім іншим чином, ніж визначені, а їх частка в опитуваннях на виборах різних рівнів може коливатись у дуже значних межах (15—50%).

Підвищити точність екстраполяційних прогнозів можливо з урахуванням показників симпатії невизначених (рейтинг симпатій — РС2).

де Пе2 — уточнений екстраполяційний прогноз.

Такі прогнози робляться по кожній партії та кандидату, включаючи тих, хто голосуватиме проти всіх кандидатів (партій).

Посилити точність екстраполяційних прогнозів, які, як правило, ґрунтуються на основі даних останнього рейтингового опитування, можна за допомогою трендових екстраполяційних прогнозів. В основі побудови трендових моделей лежить вивчення динаміки рейтингів партій і кандидатів в моніторингових повторних електоральних опитуваннях, про що йшла мова вище. Адже дані певного опитування рейтингів (навіть і проведених за кілька днів до виборів) - це момент у потоці їх постійних змін. Виявити тенденцію змін - означає встановити математичну формулу, яка дасть можливість з певною мірою точності розрахувати кількісне значення показника на ту чи іншу дату в майбутньому. Для таких прогнозів потрібна наявність даних рейтингів в якомога більшій кількості моментів (краще за методом "хвильових" опитувань) та надійного математичного забезпечення. А тому в прикладних дослідженнях електорату вони використовуються рідко.

Ще більш складними є методи прогнозування електорального вибору, що грунтуються на певних теоретичних моделях електоральної поведінки - статусної, ідеологічної ідентифікації, економічного голосування чи ідеологічно-економічного голосування. При цьому слід враховувати специфіку політико-електоральної культури та факторів електоральної поведінки в різних країнах. Справа в тому, що різні групи виборців України за ідеологічною ідентифікацією та три групи (провладна, розчарована та протестна) неідеологізованих виборців голосує за певні партії та кандидатів різним чином, а тому і прогноз треба робити по кожній із них (з урахуванням їх частки в електораті) і потім сумувати результат по кожній парті

(кандидату) за формулою:

де П_рм - прогноз модельний електорального вибору, П_рк - прогноз поведінки комуністично ідентифікованого електорату, П_pc - соціалістичного П_рдс соціал-демократичного, Прз – зеленого, П_рл - ліберального, П_рп - прагматичного, П_рхд -християнсько-демократичного, П_рн - націонал-демократичного; к, с, сд, з, л, п, хд, н, в, р, пр - частка комуністичного, соціалістичного, соціально-демократичного, прагматичного, християнсько-демократичного, національно-демократичного, владного деідеологізованого, розчарованого неідеологізованого та протестного неідеологізованого електорату.

Крім того, похибки прогнозів результатів голосування зумовлені не тільки випадковими та систематичними похибками рейтингового опитування, не тільки адекватністю методів прогнозування, але й необхідністю врахування ефектів "замовчування" (бо частина опитаних із міркувань престижу чи страху приховує свої реальні електоральні наміри) та ефекту реклами (бо частина опитуваних під впливом масованої реклами говорить, що голосуватиме за найбільш рекламовані партії, а потім голосує згідно з більш глибокими мотивами).

Методики розрахунку коефіцієнтів "замовчування" та реклами в передвиборчих прогнозах тільки розробляються, але без урахування їх часто неможливо досягти прийнятної точності прогнозів.

1. Рукавишников В., Хатан Л., Эстер П. Политические культуры и социальные изменения. Международное сравнение. - М., 1998.
2. Шевченко Ю. Между экспрессией и рациональностью, об изучении электорального поведения в России // Полис. - 1998. - №1.
3. Berelson В., LazarsfeU P., McPhee W. Voting. A Study of Opinion Formation in a Presidential Campaign. - Chicago, 1954.
4. Campbell A., Converse Ph., MillerW., Stokes D. The American Voter.- New York, 1960.
5. Downs A. An Economic Theory of Democracy. - New York, 1957.
6. Fiorina M. Petrospective Voting in American National Election. – New Haven, 1981.
7. Lipset S., Rokkan S. Party System and Voter Alignments. - New York, 1967.
8. Rosenstone S. Forecasting Presidential Elections. - New Haven, 1983.
9. Шампань П. Делать мнение. Новая политическая игра. - М., 1997.
10. МаннгеймД. Б., Рич Р. К. Политология. Методы исследования. -М., 1977.
11. Powell J. В. Contemporary Democracies: Participation, Stability and Violence. - Cambridge, 1982.
12. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. - К., 1993.
13. Швери Р. Теория рационального выбора: аналитический общ И Социологический журнал. - 1995. - №2.
14. Журавлев А. Выборы в органы законодательной власти: предварительные итоги и территориальная специфика // Власть. - 1998. -№12.
15. Ослон А., Петренко £. Электоральное поведение: от опросов к моделям //Вопросы социологии. - 1994. - №5.