Спеціальні та галузеві соціології - Пилипенко В.Є - 12.1. Аналіз основних категорій

12.1. Аналіз основних категорій

"Соціологія управління" - галузь соціології, яка вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини, структури і процеси суспільства (організації) з метою упорядкування, підтримки, збереження його оптимального функціонування, розвитку або зміни, переведення до іншого стану. Соціологія управління досліджує також природу управлінських відносин, з'ясовує, насамперед, соціальні цілі управління з точки зору їх відповідності інтересам тих, ким управляють" [1, 579].

Вивченням управління займаються багато галузевих наук В аналізі управління соціологія має свої специфічні підходи. Зокрема, білоруські дослідники вважають, що сутність соціологічного підходу в управлінні полягає у виділенні та вивченні п'яти взаємопов'язаних компонентів:

o Діяльність управляючої підсистеми, до якої треба відносити різні органи управління як на державному рівні, так і на рівні окремих організацій. Ця діяльність охоплює комплекс проблем щодо підбору, підготовки, просування кадрів, формування управлінських відносин.

o Цілеспрямований управлінський вплив на об'єкти управління (зовнішній або внутрішній).

o Соціальна самоорганізація, що є сукупністю спонтанних процесів внутрігрупового регулювання (громадська думка, традиції, звичаї, соціальні норми тощо), які формують регулюючі та управлінські впливи на поведінку та діяльність особистостей та груп.

o Система управлінських рішень, які забезпечують цілісність зберігання та підвищення якісних параметрів керованої системи, її сталого розвитку.

o Аналіз та контроль керованої підсистеми, що дозволяє оперативно корегувати її діяльність [2, 272-274].

Таким чином, систему соціального управління можна уявити у вигляді такої узагальненої схеми:

Огляд сучасних праць із соціології управління [3—13] дозволяє зробити такі висновки:

· для аналізу соціологічних аспектів управління важливо виділити суб'єкт та об'єкт управління;

· суттєве значення має аналіз специфіки соціального управління (або управління соціальними процесами) як важливий напрямок управлінської діяльності взагалі;

· взаємодія суб'єкта та об'єкта управління формує декілька типів соціальних процесів, де поєднуються взаємодія і взаємовплив, формуються як суспільна погоджена діяльність, так і конфліктні зони;

· суб'єкти і об'єкти управління (соціальні процеси, які породжені взаємодією) потрібно розглядати на фоні зовнішнього та внутрішнього середовища.

Механізм регуляції людської діяльності необхідно вивчати, перш за все, аналізуючи як регулятори людської поведінки, так і цінності та соціальні норми. Цінності у самому загальному визначенні — це будь-які матеріальні або духовні блага, які як окремій людині, так і людській спільноті уявляються дуже значними, а прагнення до таких благ зветься ціннісними орієнтаціями. Задача соціології управління — виявити, на яку цінність спрямована конкретна управлінська діяльність.

Іншим регулятором діяльності людей є соціальні норми, що являють собою правила поведінки, які або стихійно формуються у суспільстві протягом більш-менш тривалого розвитку, або встановлюються державою (норми права) та різними суспільними організаціями. Це базові категорії для розуміння соціального управління, або управління як один із видів управлінської діяльності у суспільстві Так, наприклад, для будь-якої виробничої організації є характерною сукупність трьох організаційних підсистем: технологічної, економічної та соціальної. І кожна з них вимагає особливої управлінської діяльності. Щодо соціальної підсистеми, то вона являє собою сукупність елементів, які характеризують соціальні якості людей, рівень їх культури, загальних та професійних знань, їхні потреби, інтереси, цінності, а також ставлення до умов своєї діяльності, характер людських відносин тощо [12, 76-78; 99].

Важливо підкреслити, що така схема повинна розглядатись у нерозривному зв'язку з внутрішнім та зовнішнім середовищем конкретної організації. "Соціальна організація являє собою систему соціальних груп і відносин між ними для досягнення конкретних цілей шляхом розподілу функціональних обов'язків, координації зусиль, дотримання певних правил взаємодій у процесі функціонування системи управління" [11, 115]. В соціології управління прийнято розрізняти діяльність керівника і управлінську діяльність. Різницю між ними відомі американські фахівці з проблем управління П. Друкер и У. Беніс визначили так: "Менеджмент - це мистецтво дертися по драбині успіху, керівництво — уміння визначити, де цю драбину ставити" [2, 276].

Будь-яка соціальна організація створюється для досягнення двох основних цілей: 1) організаційних, виробничих; 2) формування соціального середовища, певної системи соціальних відносин, соціально-психологічного клімату, які сприяють досягненню виробничої мети. Під соціальним процесом треба розуміти послідовну зміну соціальної організації у цілому або окремих її частин (ця зміна може бути як прогресивною, так і регресивною).

Усі ці процеси можна об'єднати у три класи:

o Процеси формування і розвитку організації як цілісної соціальної спільноти.

o Процеси змін умов, якості та життя особистостей, які складають колектив.

o Формування та розвиток соціальних якостей людей [119-122].

Треба погодитися з думкою, що соціологія управління і соціологія організацій як соціально-управлінські дисципліни входять до загальної теорії організації і управління, з якою співвідносяться, як частка з цілим. Різниця між ними умовна і полягає в тому, що соціологія управління зосереджує увагу, в першу чергу, на вивченні управлінських процесів і логіки досягнення мети, а соціологія організацій - на природі, механізмі і стані колективного суб'єкта досягнення мети, якою є організація. Предмет соціології управління полягає у вивченні різноманітних управлінських процесів у різних типах організацій, соціальних інституцій, у суспільстві в цілому [15, 26].

Безумовно, практичну значущість має вивчення соціального механізму управління, який складається (крім аналізу об'єктів та суб'єктів соціального управління) також із прагнення вивчати закономірності дії системи ціннісно-нормативних регуляторів, умов життєдіяльності окремих соціальних груп, ефективності діючої системи стимулювання. За останні роки вагомої значущості набув феномен організаційної культури окремих колективів, галузей.