Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України - Лісовець О.В. - 5.1. Виникнення і характеристика сучасного організованого молодіжного руху в Україні

Молодіжний рух як форма вияву соціальної активності молодого покоління є найефективнішим механізмом взаємодії нових поколінь із суспільством. Його учасники не лише соціалізуються, здобувають необхідний досвід, а й самореалізуються. У середовищі молодіжного руху формуються локальні молодіжні культури і стилі життя, що згодом, зазнавши певних модифікацій, поширюють свій вплив на культуру та спосіб життя суспільства загалом. З огляду на це важливо, щоб організований молодіжний рух формував активну складову громадянського суспільства з дієвими механізмами саморегуляції, самоорганізації та контролю, що забезпечуватиме розвиток українських демократичних інститутів.

5.1. Виникнення і характеристика сучасного організованого молодіжного руху в Україні

Сучасні молодіжні організації в Україні постали на ґрунті радянських. 21 вересня 1991 року відбувся XXVII з'їзд Ленінської комуністичної спілки молоді

України (Молодь за демократичний соціалізм), який у зв'язку із рішенням про припинення діяльності проголосив себе І Установчим з'їздом Спілки молодіжних організацій України (СМОУ). СМОУ відразу визнала себе правонаступницею комсомолу з усіма юридичними наслідками. Було оголошено перехідний період до лютого 1992 року, протягом якого всі обласні організації колишньої ЛКСМУ (МДС) повинні були визначитися у своєму ставленні до нової організації. Станом на 1 листопада 1991 року 11 обласних організацій підтвердили свою належність до СМОУ. 16 жовтня 1991 року СМОУ була зареєстрована як молодіжна організація Міністерством юстиції України. її головою став В. Бутко. Установчий з'їзд СМОУ прийняв Статут організації та Програмну заяву. Статут СМОУ проголошує цю структуру самостійною громадською організацією, метою якої є побудова незалежної української держави та соціальний захист молоді. У Програмній заяві викладено загальнодемократичні принципи і утверджено неприпустимість монополії однієї політичної партії на політичне, економічне та духовне життя суспільства.

Протягом 90-х років XX ст. і на початку XXI ст. кількість громадських молодіжних організацій в Україні збільшилась. Сучасний молодіжний рух представлений не лише в організованій формі, а й неформальною ініціативою як своєрідною "молодіжною культурою", яка охоплює різні напрями, течії та вияви активності.

Різноманіття громадських організацій у сучасному молодіжному середовищі зумовлює потребу в їх класифікації. Нині існує кілька наукових підходів до визначення основ типологізації молодіжних організацій:

а) марксистський підхід, що враховує класову належність членів організації;

б) психологічний підхід, за якого розглядають і класифікують молодіжні структури з огляду на роль груп однолітків та однодумців (peer group) у процесі виникнення організації;

в) юридичний підхід, головними критеріями якого є реєстрація організації і статутно оформлена задекларована мета діяльності;

г) ідеологічний підхід, що набув найбільшого поширення в наукових колах і зорієнтований на типологізацію молодіжних організацій за їхньою ідеологічно-політичною орієнтацією. Однак хоча вплив політичних структур та ідеологічних течій на організований молодіжний рух значний, він не є визначальним, адже існує чимало молодіжних організацій, абсолютно політично чи ідеологічно не заангажованих.

Найповніша систематизація типологій молодіжних об'єднань ґрунтується на методології та загальнотеоретичних підходах до аналізу політичних партій (В. Яку-шик). її основою є п'ять груп критеріїв:

1) соціальна база молодіжного об'єднання;

2) специфіка виникнення організаційних принципів і структури молодіжного об'єднання;

3) особливості системи здійснюваних функцій;

4) роль у суспільстві;

5) характер впливу на суспільні процеси. Основним критерієм типологізації українських

молодіжних об'єднань дослідники Олександр Корнієвський, Петро Мартин та інші науковці обрали функції, які виконують ці об'єднання в суспільстві. Проте чітко визначити комплекс функцій зазвичай дуже складно, особливо в перехідному суспільстві. Незважаючи на проблеми в сучасній Україні, існує доволі збалансована система молодіжних структур. Зокрема, розроблено типологізацію молодіжних об'єднань за характером діяльності кожної окремої організації: молодіжні філії політичних партій; громадсько-політичні організації молоді; молодіжні релігійні організації; молодіжні фахові об'єднання, організації за інтересами; благодійні фонди для молоді та молодіжні благодійні фонди; національні молодіжні організації; студентські організації; молодіжні партії (В. Кулик).

Узагальнення розробок науковців і аналіз сучасного молодіжного руху та діяльності молодіжних організацій в Україні дають змогу виокремити такі групи громадських молодіжних організацій: студентські громадські організації, громадські молодіжні організації політичного спрямування (громадсько-політичні, при-партійні), національні молодіжні організації (об'єднання, утворені національними меншинами, які опікуються збереженням та поширенням серед молоді власних національних звичаїв, культури, традицій: Всеукраїнське об'єднання "Німецька молодь в Україні",

Ніжинське молодіжне товариство греків імені Братів Зосимів), громадські молодіжні організації за інтересами (наукові та професійні, літературно-мистецькі і культурологічні, релігійні, екологічні, туристичні, спортивні, військово-патріотичного і соціального спрямування).