Соціологія / Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України - Лісовець О.В.
Важливою складовою соціально-педагогічної діяльності в громадській дитячій та молодіжній організації є сприяння розвитку різнобічних інтересів та задоволенню потреб членів організації шляхом надання соціально-педагогічної допомоги.
Соціально-педагогічна допомога - надання комплексу послуг, спрямованих на розв'язання проблем соціально-педагогічного характеру чи запобігання їм, забезпечення успішної соціалізації особистості.
Зміст соціально-педагогічної допомоги визначається межами професійної підготовки та компетенції соціального педагога. На основі аналізу розвитку сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій в Україні можна виокремити кілька пріоритетних напрямів соціально-педагогічної допомоги:
1. Допомога у розв'язанні особистісних, міжособистісних, внутрісімейних конфліктів. Вирішальним чинником цього напряму соціально-педагогічної допомоги є конфліктологічна компетентність соціального педагога - система знань, умінь і навичок щодо запобігання, управління і вирішення конфліктів: розуміння природи суперечностей і конфліктів між людьми; формування конструктивного ставлення до конфліктів; володіння навичками неконфліктного спілкування у складних ситуаціях; уміння оцінювати і пояснювати проблемні ситуації, розвивати конструктивні засади конфліктів, передбачати можливі їх наслідки, конструктивно регулювати суперечності і конфлікти, усувати негативні наслідки конфліктів.
Російська дослідниця Олександра Бєлінська, розглядаючи соціального педагога в ролі медіатора (третьої сторони при врегулюванні конфлікту), вказує на дві площини його роботи:
- організування і проведення перемовин, у процесі яких сторони приймають узгоджене рішення;
- надання психолого-педагогічної виховної роботи підліткам і їхнім батькам.
Втручання соціального педагога припустиме лише в тому разі, коли члени організації самостійно не можуть знайти конструктивного рішення, а конфліктна поведінка набуває соціально негативного характеру. Крім того, використання конфліктних ситуацій ефективне як метод соціально-педагогічної роботи. Суть його полягає у використанні соціальним педагогом стихійних конфліктів у відносинах членів організації в колективі і сім'ї з метою залучити до вирішення конфліктів самих дітей, навчити їх розбиратися у труднощах, переплетіннях колективних і особистих стосунків.
Український соціальний педагог Сергій Харченко виокремлює вимоги до поведінки соціального педагога в конфліктній ситуації:
- неприпустимість неприязного ставлення до дитини чи батьків;
- неприпустимість постійних претензій чи докорів на адресу будь-кого з членів сім'ї;
- узгодження з батьками виховних впливів на дитину;
- надання психолого-педагогічної допомоги. Загалом діяльність соціального педагога полягає не
тільки в урегулюванні конфліктних ситуацій, а й у наданні учасникам психолого-педагогічної допомоги з елементами психодіагностики, консультування і психотерапевтичної роботи.
2. Консультативна психолого-педагогічна допомога членам організації, їх батькам і групам близького оточення. Соціально-педагогічне консультування в практиці роботи соціального педагога полягає у кваліфікованій допомозі особам у розв'язанні різних проблем з метою їх соціалізації, відновлення та оптимізації їхніх соціальних функцій, вироблення соціальних норм життєдіяльності, спілкування. -Здійснюючи консультування, соціальний педагог водночас виконує функції психолога, юриста, соціального менеджера, оскільки соціально-педагогічне консультування охоплює елементи й інших напрямів консультативної діяльності, зокрема психологічного консультування. Воно передбачає надання психологічної допомоги в розв'язанні особистісних, родинних та інших проблем.
Психологічне консультування - це безпосередня робота з людьми, спрямована на розв'язання різноманітних психологічних проблем, пов'язаних із труднощами в міжособистісних стосунках, де основним засобом впливу є побудована в певний спосіб бесіда (С. Харченко).
До компетенції соціального педагога належить також професійне консультування членів громадських дитячих та молодіжних організацій з метою активізації процесу формування психологічної готовності підлітка, молодої людини до професійного самовизначення шляхом адекватного оцінювання власних здібностей і нахилів, цілеспрямованого виховання необхідних особистісних рис.
Надаючи консультації, соціальний педагог повинен дотримуватись принципів доброзичливого і безоцінювального ставлення до клієнта, анонімності, розмежування особистісних і професійних відносин, орієнтації на норми і цінності клієнта, його включеності в процес консультування.
3. Здійснення корекції соціальної поведінки і соціальних зв'язків членів організації. Корекційновиховна робота як система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на часткове чи повне виправлення процесу і результату соціального розвитку та виховання дитини, - необхідна ланка цілісного безперервного процесу виховання у школі, сім'ї, позашкільному середовищі. Проте, як зазначає українська дослідниця На-талія Онищенко, більшість педагогів, організаторів дитячих осередків, які забезпечують корекційну діяльність, не має відповідної психологічної підготовки, не володіє методикою діагностики, погано орієнтується в питаннях перевиховання учнів. Усі ці компоненти включені до змісту професійної підготовки соціального педагога, який може здійснювати корекційно-виховну роботу в процесі безпосередньої співпраці з громадськими дитячими та молодіжними організаціями чи шляхом надання необхідної консультативної допомоги.
4. Створення умов для розвитку творчого (участь членів організації в науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно корисній діяльності, виявлення талантів, здібностей) і лідерського (ініціативність, самостійність, відповідальність, комунікативність, креативність) потенціалу членів організації. Виявлення в членів організації лідерських якостей, формування в них організаторських умінь є одними з нагальних проблем у процесі функціонування дитячих та молодіжних організацій. Позитивний у цьому плані досвід таких організацій, як "Пласт", "СПОК", "Екологічна варта", де організовують і проводять спеціальні заняття, тренінги в межах "школи лідерства". Наприклад, у "Школі вартового лідера" Всеукраїнської дитячої спілки "Екологічна варта" під час систематичних занять з методики організаторської роботи їх учасники вивчають теоретичні основи та принципи розвитку лідерства, здобувають навички самоаналізу, здатність приймати відповідальні рішення, здійснювати роботу над собою з метою особистісного розвитку.
Організування і проведення "школи лідерства" також у межах компетенції соціального педагога. Його роль полягає також у створенні ситуації (зовнішньої і внутрішньої), яка стимулюватиме виявлення лідерського потенціалу членів організації - т. зв. поля лідерства (М. Рожков). Конструювання поля лідерства передбачає вироблення оптимального стилю відносин в організації; конструювання ситуацій життєдіяльності організації, які сприятимуть максимальному вияву лідерського потенціалу членів організації, створення умов для співробітництва, співтворчості; використання варіантів і елементів методик колективних творчих справ і ділових ігор тощо.
5. Сприяння соціально-педагогічному захисту прав членів організації. Мета соціально-педагогічного захисту дитинства полягає в створенні державою і суспільством умов для розвитку та самореалізації кожної особистості як громадянина України, виховання поколінь, здатних навчатися впродовж життя, формування і розвитку цінностей громадянського суспільства. На рівні дитячої чи молодіжної громадської організації його цілі спрямовані на створення умов для формування життєвої і соціальної компетентності членів організації, що передбачає розвиток і саморозвиток особистості дитини, підлітка, молодої людини на основі використання всіх її потенціалів.
Виходячи із мети соціально-педагогічного захисту, завданнями соціального педагога є:
- ознайомлення керівництва та інших членів організації з основними нормативно-правовими документами, які гарантують захист прав дітей та молоді;
- надання консультативно-правової допомоги;
- підготовка членів організації до соціального самозахисту, тобто формування в них соціальних знань і вмінь, які забезпечать єдність соціального захисту і соціального самозахисту.
Дитячі та молодіжні громадські організації зобов'язані гарантувати соціальну, правову захищеність своїм членам, а серед правозахисних форм їх роботи виокремлюють юнацький арбітраж, юридичну консультацію, правову інспекцію тощо.
На думку української дослідниці Ірини Ковчиної, основним результатом заходів із соціально-правового захисту мають стати сформована соціальна захищеність дітей, їх стійкий психологічний стан, що включає впевненість у майбутньому професійному самовизначенні, ефективна соціалізація.
Загалом соціально-педагогічна допомога громадським дитячим і молодіжним організаціям ґрунтується на необхідності інтенсивного сприяння професійному самовизначенню та соціальній адаптації членів організації як важливих складових процесу соціалізації особистості.
Професійне самовизначення - усвідомлений вибір особистістю професії з урахуванням власних можливостей і здібностей, вимог професійної діяльності і соціально-економічних умов.
Основними факторами професійного самовизначення та самореалізації в межах громадської організації е: задоволення потреби в безпеці, впевненості в майбутньому; самоповага, позитивна Я-концепція; самопізнання, міра відкритості своєму досвіду переживань; знаходження сенсу життя; прагнення до задоволення когнітивних і естетичних потреб, потреби знати і розуміти; здатність до самоорганізації, саморегуляції.
Соціальна адаптація - процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи відносин із соціальними об'єктами, інтеграція особистості в соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища.
В умовах громадських дитячих і молодіжних організацій процес соціальної адаптації може відбуватися цілеспрямовано та ефективно, що акцентує на необхідності і важливості співпраці соціального педагога з функціонуючими громадськими дитячими та молодіжними організаціями.
6.6. Допомога керівництву організації у розробленні та реалізації програм і проектів
6.7. Взаємодія дитячих та молодіжних громадських організацій з іншими соціальними інститутами, адміністративними органами
6.8. Сприяння формуванню колективу організації
7. Інноваційні технології діяльності громадських організацій
7.1. Паблік рілейшнз у діяльності громадських дитячих та молодіжних організацій
7.2. Організування та проведення РR-заходів
Написання прес-анонсу та прес-релізу
Прес-конференція
Брифінг