Географія - Гілецький Й. Р. - Демографічна політика

Кількість населення світу і його динаміка

Станом на початок 2007р. кількість населення світу становила близько 6,565 млрд осіб. Уявлення про її зміни у давні часи мають оцінювальний характер. Так, вчені припускають, що 35—40 тис. .років тому на Землі налічувалося усього близько 1 млн особин виду Homo sapiens (людина розумна). Станом на початок нашої ери, за розрахунками науковців, на планеті проживало понад 200 млн, у 1000 р.- 300 млн, у 1500 р.- 425 млн осіб. Таке незначне зростання кількості населення спостерігалося впродовж всього періоду аграрної цивілізації, тобто до другої половини XVII ст.

Від середини XVII ст. з поширенням промислової революції у більшості європейських країн темпи приросту населення почали помітно зростати. Це й ознаменувало, на думку вчених, перехід до другого періоду демографічного розвитку. Так, у 1820 р. кількість населення досягла 1 млрд осіб, у 1927 p.— 2 млрд, 1959 p.— 3 млрд, 1974 p.— 4 млрд, 1987 p.— 5 млрд, а у 1999 р.~ 6 млрд. За прогнозами міжнародних експертів у 2013 р. кількість землян досягне 7 млрд, у 2028 p.— 8 млрд і у 2054 р. — 9 млрд.

Найвищі у світовій історії темпи приросту населення (до 2 % нарік) спостерігалися на початку 1960-х pp. Тоді й виникло поняття демографічний вибух, яким характеризують надзвичайно швидкі темпи зростання кількості населення.

Особливо швидкими темпами зростає кількість населення у країнах, що розвиваються. Якщо у 1950 р. частка населення у них становила 67 % від всього населення Землі, то у 2000 p.— 80 %.

Природний рух та відтворення населення

Відтворення населення — сукупність процесів народжуваності і смертності, що забезпечують відтворення нових поколінь на Землі. Воно може бути розширеним (народжуваність перевищує смертність), простим (народжуваність дорівнює смертності) і звуженим (народжуваність менша за смертність).

У сучасному світі умовно виділяють два головні типи відтворення населення. Перший тип відтворення населення спостерігається у всіх високорозвинутих країнах, в тому числі постсоціалістичних. Характеризується він. середніми та низькими показниками народжуваності і смертності, незначним (менше за 12 на 1000 осіб) приростом населення. Середні показники відтворення населення для країн першого типу на початку XXI ст. виражаються такими коефіцієнтами: 11 - 10 = 1. Станом на 2006 р. у багатьох країнах Європи (у 16) коефіцієнт народжуваності настільки низький, що не забезпечує навіть простого відтворення. Така ситуація спостерігається в Німеччині, Австрії, Італії, Угорщині, Чехії, Болгарії, Україні (найбільша абсолютна величина від'ємного коефіцієнта природного приросту серед країн світу), Білорусі, Росії та ін.

Другий тип характеризується високою народжуваністю, значним зниженням показників смертності і високими темпами зростання кількості населення (більшість країн Африки, Азії і Латинської Америки). Висока народжуваність зумовлена збереженням у більшості країн цієї групи традицій багатодітності, які часто підтримуються домінуючими там релігіями. Показники смертності (особливо дитячої) там різко знизилися у XX ст.

Середні показники природного руху населення для країн другого типу відтворення на початку XXI ст. виражалися такими коефіцієнтами: 25 - 9 = 16. В Африці спостерігався найбільший коефіцієнт природного приросту (42 - 14 - 28). Таким чином, саме країни другого типу відтворення спричиняють ситуацію -"демографічного вибуху".

Демографічна політика

Демографічна політика — це система заходів, що здійснюється державою з метою регулювання демографічних процесів, розв'язання специфічних для цієї країни проблем народонаселення.

Країни першого типу відтворення, а особливо ті, які вступили у четверту фазу демографічного переходу (Франція, Швеція, Німеччина, Данія, Бельгія, Нідерланди, Угорщина, Чехія та ін.), запроваджують систему заходів економічного стимулювання народжуваності (сімейні допомоги, різного роду заохочувальні виплати, пільги багатодітним родинам і молодим подружжям у забезпеченні житлом, оплаті комунальних послуг тощо), адміністративно-правові заходи (зниження віку реєстрації шлюбів, заборона абортів та ін.). Дуже важливу роль відіграє пропаганда важливості материнства і батьківства, як однієї з цінностей громадянського суспільства, статеве виховання молоді тощо.

У країнах з дуже високим приростом населення демографічна політика має зовсім іншу спрямованість. Вона передбачає систему заходів, що покликані значно обмежити темпи приросту населення, стабілізувати його кількість у державі. Дуже малоефективною є демографічна політика урядів у слаборозвинених країнах Африки. У мусульманських країнах, де також характерні швидкі темпи приросту населення, релігія продовжує заохочувати багатодітність населення.