Страхування - Базилевич В.Д. - 1.4. Страховий фонд: зміст, структура, принципи формування та використання

Необхідність формування страхового фонду пов'язана з потребою в страховому захисті, яка може бути задоволена завдяки коштам, нагромадженим у страхових фондах (резервах). Ця потреба має природну, економічну, соціальну та глобалізаційну зумовленість.

З позицій природних інтересів суспільства та окремих його громадян, страхування виникло як засіб збереження матеріального благополуччя за настання випадкових, непередбачуваних, а також передбачуваних, але небажаних і таких, яких не можна уникнути, випадків з метою розподілу заподіяних окремим громадянам збитків між багатьма іншими членами суспільства, щоб полегшити тягар потерпілих.

Економічна зумовленість страхового захисту пояснюється необхідністю створення такого різновиду людської діяльності, який ґрунтується на акумуляції фінансових засобів з метою відшкодування збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров'я та (або) матеріального благополуччя подій як фізичним, так і юридичним особам, що створює сприятливі умови для безперебійного процесу національного виробництва.

У соціальному плані страхування є формою (способом), участі держави, роботодавців та громадян у справі захисту особистих інтересів громадян і створення у такий спосіб умов для забезпечення соціальної та політичної стабільності в суспільстві.

В юридичному аспекті страхування є різновидом цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів.

Глобалізаційний аспект страхового захисту зводиться до усунення національних відмінностей у законодавствах різних країн і уніфікації способів захисту інтересів економічних суб'єктів, з одного боку, та розробки таких юридичних норм, які б забезпечили страховикам достатні фінансові гарантії, з іншого боку.

Отже, необхідність страхового захисту викликана прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов'язані з певними ризиками.

Ризики - можлива небезпека втрат, зумовлена певними природними явищами (землетруси, паводки, засуха тощо), випадковими подіями техніко-технологічного характеру (пожежа, технологічні аварії, вибухи тощо), кримінальними явищами (крадіжки, розбійницькі напади, шахрайство і т. ін.) та явищами суто економічного характеру, різноманітність яких досить стрімко зростає у зв'язку з поглибленням суспільного поділу праці, розвитком грошової та кредитної систем (порушення ритмічності поставок, енергетичні та платіжні кризи, інфляційні процеси тощо), соціальними процесами (міждержавні та міжнаціональні конфлікти, акти громадянської непокори тат. ін.).

Залежно від того, які причини зумовили настання страхової події та яка її руйнівна сила, збитки від неї можуть мати локальний або надзвичайний характер.

Відшкодування збитків потерпілим здійснюється зі страхових (резервних) фондів. Страхові фонди для відшкодування збитків локального та надзвичайного характеру мають різні джерела формування.

Страховий (резервний) фонд - це резерв грошових чи матеріальних засобів, який має строго цільове призначення: відшкодування збитків потерпілим від страхових подій; покриття незапланованих витрат; вирівнювання добробуту за умов кон'юнктурних коливань, стихійних природних лих тощо.

Організаційні форми страхового фонду.

У найзагальнішому вигляді страхові фонди мають таку організаційну структуру:

- централізовані страхові фонди держави;

- децентралізовані фонди самострахування домогосподарств та підприємств, установ, організацій;

- фонд страхових організацій.

Структуру, джерела та форму, в якій здійснюється формування резервного фонду, відображено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Структура, джерела та форма формування страхових фондів

Закінчення табл. 1,1

Структуру та механізм формування резервів страхової компанії буде детально розглянуто в темі "Фінанси страхових компаній. Страхові резерви". У цій темі ми мусимо отримати най-загальніше уявлення про зміст страхових резервів, відмінних від резервів страховика.

Розглянемо спочатку зміст поняття "резерв".

Резерв (франц. re'serve, лат. reservo - зберігаю) - це запас товарів, грошових засобів, іноземної валюти і т. ін. на випадок потреби, джерело, з якого черпають спеціально збережені засоби у випадку нагальної необхідності їх використання.

Резервування - це збереження ресурсів про запас, у резерві.

Централізовані фонди державного резерву є своєрідним (матеріальним) обмежувачем кон'юнктурних коливань економіки . У Державному комітеті з матеріального резерву (Держре-зерві) України зберігають зерно, паливо, цукор тощо. Головне завдання Держрезерву - недопущення різких коливань в економіці. За загрози перегріву економіки ця структура скуповує ресурси та продукти стратегічного значення, за дефіциту - продає. Наприклад, в урожайні роки Держрезерв здійснює закупівлі зерна за цінами застави, а за першої потреби виробники можуть його викупити за ціною, що перевищує ціну застави на величину процентної ставки та витрат на зберігання зерна в зерносховищах Держрезерву. Аналогічні операції здійснюються з нафтопродуктами, газом та іншими стратегічними ресурсами.

Прикладом централізованих резервів держави можуть бути золотовалютні резерви центрального банку (НБУ), які забезпечують стійкість національної грошової одиниці.

Централізовані страхові фонди держави можуть бути тимчасовими та постійними. Тимчасові формуються і використовуються для прискорення реалізації нагальних завдань, їх дія припиняється після виконання програм.

До постійних фондів належать насамперед соціальні фонди. В Україні це Пенсійний фонд України, фонди соціального страхування від нещасних випадків, загальнообов'язкового страхування на випадок безробіття та ін.

Формуються централізовані фонди держави різними методами: нормативним; коефіцієнтів; добровільних інвестицій¹.

Нормативний метод ґрунтується на встановленні нормативів відрахувань до фондів. Наприклад, розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду встановлюються щорічно Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб у відсотках до ФОП із кожного виду страхування на календарний рік одночасно із затвердженням Державного бюджету України. Кошти цільових страхових фондів не включаються до надходжень до Державного бюджету України.

Метод коефіцієнтів використовують у випадку пайової участі всіх підприємств у формуванні фондів для благоустрою міст, селищ, сіл.

Метод добровільних інвестицій ґрунтується на добровільних пожертвах фізичних і юридичних осіб, коштів позабюджетних фондів з метою фінансування соціально-культурних заходів і та ін.

Формують матеріально-речові резерви держави з урахуванням потреб в обсягах конкретних видів резервів на основі досвіду та з очікувань щодо коливань кон'юнктури, урожайності, сейсмічних явищ та ін.

Страхові резерви підприємств можна представити двояко:

а) у вигляді грошових засобів, що перебувають у розпорядженні підприємств, об'єднань, фірм з метою нівелювання тимчасових фінансових труднощів, здійснення додаткових затрат та забезпечення в такий спосіб нормальних умов діяльності;

б) у вигляді запасів палива, сировини, матеріалів, насіння, фуражу тощо, необхідних для безперебійного здійснення виробничого процесу.

Страхові резерви домогосподарств формуються також як засіб самострахування та здійснюються як у грошовій (залежить від обсягу доходу), так і в натуральній (не тільки залежить від обсягу доходу, а й визначається дослідним шляхом з урахуванням суб'єктивних очікувань) формах.

Стрімкий розвиток ринкових відносин зумовлює зміщення домінанти від централізованих державних фондів та фондів самострахування, властивих адміністративному соціалізму, до формування страхових фондів професійними страховиками.

Страховий фонд страховика - це децентралізований фонд, що формується багатьма учасниками: громадянами, підприємствами, установами, організаціями, які сплачують страхові внески (премії) відособлено один від одного. Він у сучасних умовах створюється виключно в грошовій формі.