Страхування - Базилевич В.Д. - Розділ 11. СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ

11.1. Економічний зміст страхування кредитів.

11.2. Форми страхування кредитів.

11.3. Страхування депозитів.

11.4. Страхування фінансових гарантій.

11.5. Особливості іпотечного страхування банків.

11.6. Інтеграція банківської та страхової сфери: стратегічні альянси.

11.1. Економічний зміст страхування кредитів

Реформування всієї системи економічних відносин, соціальні перетворення та трансформаційні зрушення, що відбуваються в Україні, надають особливої ваги розв'язанню проблем страхового захисту, спонукають до пошуку дієвих механізмів акумуляції ресурсів страховиків і страхувальників та їх ефективного використання під час реалізації страхової події. Страхування не лише посідає важливе місце в конкурентному ринковому середовищі, а й відіграє ключову роль в економічному і соціальному прогресі всього суспільства.

Передумовою виникнення страхових відносин є наявність страхового інтересу. Побутує думка, що інтерес - це обумовлена суспільним характером потреба користуватися конкретним соціальним благом. Але очікувані блага з причини настання несприятливого випадку можуть бути втрачені, внаслідок чого потреба залишиться незадоволеною, а інтерес суб'єкта буде не забезпечено. Завчасне відчуття суб'єктом майбутнього збитку визначається його сприйняттям імовірності настання ризику. Таким чином, ризик і страховий інтерес, пов'язані збитком, є головними елементами кожного страхового процесу.

Прикладом цього може бути страхування кредиту (внутрішнього чи експортного) разом із відсотками, які належало заплатити позичальникові своєму кредиторові. Згідно з поширеними умовами страхування у випадку неповернення кредиту позичальник втрачає не лише суму позиченого капіталу, а й свій очікуваний прибуток, закладений у відсотки. Таке страхування є можливим лише на підставі окремої чіткої угоди про страхування, оскільки "втрачена користь за кредитом" у цих випадках виходить на роль окремого предмета страхування.

Оскільки в сучасних умовах в Україні обсяги кредитування постійно збільшуються, то це означає і постійне наражання як кредиторів, так і позичальників, на ризики, пов'язані з такими операціями. Оскільки кредитна діяльність є дуже ризико-генною, то її учасники потребують пошуку нових ефективних механізмів захисту своїх інтересів.

В економічній, страховій літературі зміст поняття фінансового ризику не є однозначним. Здебільшого страхування фінансових ризиків розглядається у вузькому та широкому розуміннях. У вузькому розумінні це страхування тлумачиться як страхування лише кредитних ризиків, у широкому - воно охоплює також усі види страхового захисту тих ризиків, які виявляються в будь-якій сфері певних фінансових відносин або безпосередньо спричинюють фінансові втрати.

З позицій управління фінансовими ризиками страхування кредитів означає процес, у якому група фізичних і юридичних осіб, які підпадають під однотипний кредитний ризик, вкладають кошти в компанію, члени якої у разі втрат одержать відповідну компенсацію. Головна ідея страхування полягає в розподілі втрат серед великої групи юридичних і фізичних осіб (страхової сукупності), які підлягають однорідному ризику.

Страхування кредитів базується на визнанні ризику неплатежу чи неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування. Очевидним є те, що він дещо відмінний від тих типових ризиків, які утворюють основу майнового страхування. Це означає, що суть страхування кредитів також дещо відрізняється від інших видів страхування.

Особливістю побудови страхових відносин, що широко застосовуються у відносинах страхування кредиту, є дві форми передачі кредиторської заборгованості:

1) безпосередня, коли страховик, який виступає у ролі це-дента кредиторської заборгованості, безпосередньо передає її після настання страхового випадку, що приводить до виникнення права у застрахованого (цесіонарія);

2) посередня - коли страхувальник здійснює передачу майбутніх прав кредиторської заборгованості третій особі, але тієї, яка може лише потенційно виникнути, проте ще не існує на момент передачі, і яка взагалі може не відбутися, якщо не настане страховий випадок.

Правову основу цих відносин становить конструкція цивільного права, відома як "угода на користь третьої особи". Слід зазначити, що договори страхування на користь третьої особи можуть бути двох видів:

o договір страхування на користь третьої особи у вузькому значенні, на основі якого страхувальник страхує свій власний інтерес, пов'язаний з майном або життям, вказуючи особу, уповноважену для отримання страхової суми;

o договір страхування на чужий рахунок, на основі якого страхувальник страхує чужий інтерес, але діє від власного імені.

Ці два види договорів страхування, незважаючи на певну аналогію, все ж мають різне призначення: перший тип договорів характерний для особистого страхування, а другий - для майнового. Отже, види страхування кредитних і фінансових ризиків належать до другого типу.

Таким чином, за широкого підходу до розгляду суті страхування кредитів видно, що воно складається ніби з двох основних сфер - власне страхування кредитів і страхування застав, порук чи гарантій під отримані кредити. Правда, як зазначалося у спеціальній літературі, наведена диференціація страхових відносин є умовною, має більше технічний, ніж економічний характер, і тому мало пов'язана з їх економічною суттю.