Страхування в запитаннях та відповідях - Долгошея Н.О. - 98. Характеристика облігаторного перестрахування

Страхова справа / Страхування в запитаннях та відповідях - Долгошея Н.О.

Облігаторне перестрахування встановлює більш тісний зв'язок між сторонами, ніж одиничні перестрахувальні цесії, і передбачає передачу в перестрахування певної сукупності ризиків, як правило, одного виду страхування, однорідних за ступенем ризику, характеру об'єктів тощо.

Облігаторне перестрахування обов'язкове для обох сторін: відповідно до договору перестрахувальник зобов'язаний передавати, а перестраховик - брати в перестрахування всі ризики, що підпадають під дію договору. З цього виходить, що перестраховик, зобов'язаний брати такі ризики, не визначає і не оцінює ризик у кожному конкретному випадку, а цілком довіряє перестрахувальнику брати ризики на власний розсуд і регулювати збитки в загальних інтересах перестрахувальника і перестраховика.

В основу перестрахування на облігаторній засаді покладено договір облігаторного перестрахування, що містить такі істотні умови:

o тип перестрахування;

o докладний опис ризиків, що передаватимуться в перестрахування згідно з цим договором;

o обмеження в перестрахуванні;

o умови перестрахування;

o метод розподілу між сторонами страхової відповідальності із зазначенням часток;

o порядок розрахунків;

o права та обов'язки сторін;

o відповідальність сторін;

o термін дії та умови розірвання договору;

o порядок урегулювання спорів;

o реквізити і підписи сторін.

Конкретні ризики, що підпадають під дію цього договору, передаються перестраховику на підставі реєстру (так званого бордеро премій), що є переліком цих ризиків з докладним описом. Як правило, бордеро премій містить такі дані:

o номер і дату оригінального договору страхування (поліса, сертифіката);

o найменування об'єкта страхування;

o період страхування;

o страхова сума;

o розмір відповідальності перестрахувальника;

o розмір перестрахувальної премії.

Перестрахувальник складає бордеро премій і передає перестраховику по закінченні звітного періоду в терміни, встановлені в договорі облігаторного перестрахування.

За наявності збитків, що підлягають відшкодуванню перестраховиком відповідно до умов договору облігаторного перестрахування, перестрахувальник направляє перестраховику в супроводі відповідних страхових актів і документів, що підтверджують розмір збитку, бордеро збитків, де зазначаються:

o номер і дата оригінального договору страхування (поліса, сертифіката);

o дата настання страхової події;

o опис пошкодження об'єкта;

o повний розмір збитків;

o розмір страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику;

o сума, що підлягає виплаті перестрахувальнику перестраховиком. У практиці перестрахування також використовується об'єднання

факультативного та облігаторного методів перестрахування, так зване змішане перестрахування: факультативно-облігаторне та облігаторно-факультативне.

99. Особливості факультативно-облігаторного перестрахування

Факультативно-облігаторне перестрахування дає перестрахувальнику свободу в прийнятті рішень - які ризики і в якому розмірі слід передати перестраховику. Перестраховик за таким договором зобов'язується брати обумовлені договором ризики. Перестрахувальник може відібрати ризики, які передаватимуться в перестрахування, а також визначати величину передачі. Для перестраховиків такий договір не завжди цікавий, може бути невигідним і небезпечним, оскільки перестрахувальник, проаналізувавши ризики у страховому портфелі, передасть у перестрахування тільки найбільш небезпечні з них. Тому договори факультативно-облігаторного перестрахування перестраховики укладають тільки з такими перестрахувальниками, які користуються повною довірою, на підставі багаторічної практики їхнього взаємного співробітництва.

Зрозуміло, що перестраховик, який укладає факультативно-облігаторний договір, має повною мірою довіряти компанії-цеденту, оскільки його інтереси та збалансованість портфеля залежать від перестрахувальника. Тому перестраховик не завжди зацікавлений у факультативно-облігаторному договорі, віддаючи перевагу звичайній факультативній цесії, яка дає йому змогу всебічно проаналізувати кожний ризик.

Факультативно-облігаторне перестрахування застосовується в особливо великих, небезпечних ризиках, у разі можливої кумуляції збитків, коли вичерпана місткість пропорційних договорів.

Облігапюрно-факультативне перестрахування, навпаки, передбачає обов'язковість для страховика, а факультативність - для перестраховика. З огляду на світовий досвід такі договори частіше застосовують страхові компанії зі своїми філіями. За облігаторно-факультативним договором перестраховикові надається можливість відбирати вигідніші ризики, що небажано для незалежного страховика (цедента), оскільки може порушити баланс його страхового портфеля.