Стандартизація та сертифікація товарів і послуг - Салухіна Н.Г. - 2.5. Національна система сертифікації України

Ключові слова та поняття: адміністративна відповідальність, акредитація органів з оцінки відповідності, акредитовані випробувальні лабораторії, акт відбирання зразків, апеляція, аудитори, випробувальні лабораторії, відповідальність, відшкодування збитку, гармонізація, Державна програма розвитку еталонної бази на 2006-2010 роки, Державний Знака якості СРСР, державний нагляд, добровільна сертифікація, дублювання, експертиза, заявка, зразок-свідок, ідентифікація товарів, інспекційний контроль, інфраструктура сертифікації, координація, коригувальні заходи, кримінальна відповідальність, метрологія, модульний підхід оцінки відповідності, науково-технічна комісія, національна система сертифікації України, національне законодавства з технічного регулювання, національний орган із акредитації, національний орган з сертифікації, органу з сертифікації, орган сертифікації систем якості, порушення, порядок проведення сертифікації, постанова про накладення штрафу правові засади сертифікації, протокол випробувань, Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), сертифікат відповідності, схеми (моделі) сертифікації продукції в системі УкрСЕПРО, територіальні органи, технічний нагляд, Українська державна система сертифікації продукції (УкрСЕПРО), Український знак відповідності системи УкрСЕПРО, УкрНДІССІ, УкрНДНЦ, учасник системи сертифікації, штраф

Попередницею української сертифікації була сертифікація в СРСР вітчизняної експортованої продукції. Вона існувала у вигляді державних випробувань, як один із видів контролю якості продукції (ГОСТ 16504-81).

У 1984 р. Урядом СРСР було прийнято Постанову про сертифікацію продукції, що експортується. У 1986 р. Держстандарт СРСР ввів у дію "Тимчасовий порядок сертифікації продукції машинобудування". Радянський Союз приєднався до міжнародних систем сертифікації електропобутових товарів (МЕКСЕ), електронних компонентів (МЕКСБ) і автотранспортних засобів за правилами Європейської економічної комісії ООН (ІЛЧЕБЕ). Були розроблені національні правила проведення робіт із сертифікації продукції, атестації виробництв та інші нормативні документи.

Спочатку сертифікація проводилася в зарубіжних центрах і її обов'язковість фактично встановлювалася законодавством тих країн, куди товари постачалися з СРСР. Сертифікати відповідності видавалися Держстандартом СРСР.

У 1987 р. СРСР приєднався до прийнятої країнами-членами Європейської економічної комісії ООН "Угоди з сертифікації автотранспортних засобів".

1987 року країнами-членами Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ) і Югославією була підписана Конвенція про систему оцінки взаємопостачальної продукції (СЕП-РО РЕВ). Ця система передбачала проведення сертифікації з використанням як стандартів РЕВ, так і інших міжнародних норм та кращих національних стандартів. Сертифікати СЕ-ПРО РЕВ у кожній країні видавалися уповноваженими державними органами. Система була введена в дію з січня 1988 р. Ця система фактично ввела міжнародну акредитацію випробувальних лабораторій та міжнародну атестацію. У 1991 р. в країні функціонувало 14 випробувальних центрів, було атестовано декілька виробництв.

З 1988 р. СРСР бере участь у міжнародній системі Міжнародної електротехнічної комісії (ГЕК) з сертифікації електропобутових приладів на відповідність вимогам ГЕК з електробезпечності.

У СРСР діяли й інші форми оцінки відповідності продукції: атестація за категоріями якості (перша і вища, за якою продукції присвоювався "Знак якості"); державні випробування, яким підлягало близько 30 % продукції, атестованої за категоріями якості; нагляд за стандартами; система розробки і впровадження продукції у виробництво. Так, на 1 липня 1981 р. Державного Знака якості було удостоєно 87941 найменування виробів, що випускалися промисловістю.¹ На підприємствах здійснювався технічний контроль, а вироби маркувалися реквізитами стандартів і технічних умов, відповідно до яких вони випускалися. В Україні після ліквідації СРСР атестація за категоріями якості, держвипробування продукції і держприймання були офіційно скасовані.

Спадщина в галузі сертифікації, залишена СРСР, була використана для розвитку й удосконалювання цієї діяльності в Україні та в інших країнах СНД.

1992 року відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" в Україні розпочались роботи з сертифікації продукції та послуг, які очолив Держстандарт України.

З 1993 р. в країні створено декілька систем обов'язкової і добровільної сертифікації, об'єктом діяльності яких є закріплена за ними номенклатура товарів або послуг. Найвизначнішою системою сертифікації серед них є національна Система сертифікації УкрСЕПРО, створена Держстандартом і керована його правонаступником - Держспоживстандартом України.

Щодо формування правових засад сертифікації, то процес їх створення висвітлений у параграфі 1.3., де йдеться про основні віхи становлення національного законодавства з технічного регулювання. Безперечно, що початковим етапом у створенні вітчизняної сертифікації стало прийняття Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10.05.93 № 46-93, а також затвердження комплексу основоположних стандартів Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1-93), ДСТУ "Сертифікація", ДСТУ "Система сертифікації УкрСЕПРО", ДСТУ "Метрологія", ДСТУ "Системи управління якістю" та ін.

Як вже сказано, наступним кроком удосконалення правової основи сертифікації стало прийняття у 2001 р. Законів України: "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 № 2406-ГГГ; "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" 17.05.2001 р. № 2407-ГГГ; "Про стандартизацію" від 17.05.2001 № 2408-111. Важливу роль у здійсненні сертифікації відіграє нові редакції Законів України "Про захист прав споживачів" від 15.12.93 р. № 1023-ХП (в редакції від 01.12 2005 р. № 3161-ГУ) та "Про безпечність та якість харчових продуктів" від 06.09.2005 р. № 2809-ІУ, "Про стандарти, технічні регламенти та

¹ Проте не завжди наявність у того чи іншого виробу Державного Знака якості гарантувала відповідність його державним вимогам якості. Аналіз преси радянських часів свідчить про численні нарікання населення на низьку якість товарів народного споживання та надання послуг, на випуск явно бракованої продукції.

процедури оцінки відповідності" від 01.12.2005 р. № 3164-IV (в редакції від 31.05.2007 р. № 1107-V (1107-16) та ін.

30 червня 1993 р. за № 95 вийшли Накази Держстандарту України: "Про введення обов'язкової сертифікації продукції в Україні" та "Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні" (останній згодом неодноразово редагований, у тому числі Держспоживстандартом від 1 лют. 2005 р. № 28).

Свій позитивний внесок у подальше удосконаленні національної системи сертифікації України внесла і заміна основоположних стандартів Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1-93) оновленим комплексом правил і положень системи ДСТУ "Національна стандартизація..." і таке ін.

Сертифікація в Україні також регламентується низкою таких основоположних стандартів:

o ДСТУ 3410-2004. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення.

o ДСТУ 3411-2004. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації та порядок їх акредитації.

o ДСТУ 3412-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації.

o ДСТУ 3413-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції.

o ДСТУ 3414-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення.

o ДСТУ 3415-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр системи.

o ДСТУ 3416-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок реєстрації об'єктів добровільної сертифікації.

o ДСТУ 3417-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується.

o ДСТУ 3418-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до аудиторів та порядок їх атестації.

o ДСТУ 3419-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення.

o ДСТУ 3498-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис.

o ДСТУ 2296-93. Національний знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування.

Прискоренню розвитку національної системи сертифікації сприяє активне міжнародне співробітництво України в галузі технічного регулювання, безпосередня участь у роботі міжнародних і регіональних організацій та їх технічних комітетів. Зокрема, Держспо-живстандарт України представляє Україну в 9 міжнародних та регіональних організаціях. Як вже зазначено, Україна стала членом найвпливовіших міжнародних організаціях у сфері стандартизації: з 1992 р. - Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації країн СНД (в рамках "Угоди про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації"); з 1993 р. - Міжнародної організації з стандартизації (ISO) та Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС). З 1997 р. Україна є членом за підпискою Європейського комітету з стандартизації (СЕМ) і членом-кореспондентом Міжнародної організації законодавчої метрології (ОІМЬ). Фахівці Держспоживстандарту також активно працюють в Європейському комітеті з стандартизації в електротехніці (СЕМЇЬЕС), Міжнародній організації з стандартизації тестування (ШТО), Організації Євроазіатського співробітництва державних метрологічних установ (СООМЕТ), Організації національних метрологічних установ держав Європи (ЕІЖОМЕТ), Генеральній конференції мір та вагів (СвРМ).

З 1 березня 1998 р. набула чинності "Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом", цілий ряд статей якої передбачають зближення української системи технічного регулювання з європейською, а саме:

o участь у робочій групі з питань стандартизації Європейської економічної комісії ООН;

o залучення до Міжнародної системи сертифікації (МЕКСЕ та МЕКСБ);

o приєднання у 1996 р. до Кодексу встановленої практики розробки, прийняття та застосування стандартів Угоди по технічних бар'єрах у торгівлі вАТТЛУТО;

o вступ України до Організації метрологічних закладів країн Європи.

Активно розвивається міжнародне співробітництво на двосторонній основі. Так, станом на 31 грудня 2006 р. у сфері стандартизації, метрології, оцінки відповідності та захисту прав споживачів діє 47 угод з 33 країнами, 18 з яких укладено на міжурядовому рівні. Міжурядові та міжвідомчі угоди укладені майже з усіма країнами СНД, країнами Балтії, країнами ЄС (Австрією, Францією, Фінляндією, Італією, Німеччиною, Словаччиною, Ірландією, Грецією, Туреччиною), США, Аргентиною, Болгарією, Бразилією, В'єтнамом, Єгиптом, Ізраїлем, Іраном, Китаєм, Кубою, Македонією, Монголією, Польщею, Словенією, Угорщиною, Хорватією, Чехією, Чилі, Югославією та ін. Особливого значення набуло укладення таких угод зі спеціалізованими інститутами та фірмами цих країн.

Такий розвиток національної системи технічного регулювання відповідає політичному курсу України на інтеграцію до європейських та трансатлантичних структур, приєднання до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі ("Кодекс вАТТ/¥ТО") та члунству у СОТ (УТО).

Концептуальні принципи національної політики в галузі сертифікації представлені на рис. 2.5.1.

На сьогодні роботи з сертифікації в Україні забезпечують 118 органів сертифікації продукції (послуг) (ОС) та близько 700 випробувальних лабораторій (центрів), акредитованих в системі Української державної системи сертифікації продукції (УкрСЕПРО) та занесених до Реєстру Системи.

Організаційну структуру системи УкрСЕПРО визначає ДСТУ 3410-2004 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення", згідно з яким загальне керівництво системою, організація та координація робіт з сертифікації здійснюються Національним органом з сертифікації - Держспоживстандартом України (рис. 2.5.2).

Органами з сертифікації в системі УкрСЕПРО можуть бути організації та підприємства державної форми власності. Випробувальними лабораторіями (центрами) можуть бути акредитовані організації та підприємства будь-яких форм власності. Останні створені на базі організацій, підпорядкованих НАН України, Мінпромполітики, Держбуду, Академії наук України, МВС, Держспоживстандарту, Міносвіти та інших міністерств і відомств. Така кількість ОС повністю задовольняє потреби вітчизняних суб'єктів підприємницької діяльності в сертифікації будь-якої номенклатури продукції. Правила та процедури системи, кваліфікація фахівців відповідають міжнародним нормам і забезпечують достатній рівень надійності та достовірності результатів. Доказом цього є укладення угод про взаємне визнання результатів робіт з сертифікації з багатьма країнами згідно із положеннями статті 6 угоди ТБТ. Укладення угод стало свідченням визнання української національної системи сертифікації УкрСЕПРО іноземними країнами - торговими партнерами України.

Рис. 2.5.2.

Структурна схема системи сертифікації УкрСЕПРО

Роботи з сертифікації в системі УкрСЕПРО здійснюється органами з сертифікації згідно з вимогами Системи з урахуванням правил чинних міжнародних систем сертифікації. Основні функції учасників сертифікації:

Національний орган з сертифікації - Держспоживстандарт України розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні; організує, здійснює та координує роботи щодо забезпечення функціонування системи сертифікації УкрСЕПРО; організує розробку та удосконалення організаційно-методичних документів; встановлює основні принципи, правила та структуру системи сертифікації УкрСЕПРО, проводить державну реєстрацію систем сертифікації, знаків відповідності, веде їх Державний реєстр; затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації.

ДСТУ 3410-2004 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення" визначає основні функції, які здійснює Держспоживстандарт України зі створення і робіт систем сертифікації однорідної продукції: організує роботи з сертифікації продукції в разі відсутності органу з сертифікації певного виду продукції; акредитує органи з сертифікації та випробувальні лабораторії (центру), атестує аудиторів, здійснює інспекційний контроль за діяльністю цих органів та осіб.

Держспоживстандарт України виконує також функції щодо міжнародних зв'язків у галузі сертифікації: приймає рішення щодо приєднання до міжнародних систем та угод з сертифікації; взаємодіє з національними органами з сертифікації інших держав та міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність з сертифікації.

Науково-технічна комісія з питань сертифікації створюється та затверджується Національним органом з сертифікації для розгляду перспективних напрямків розвитку і розробки пропозицій Держспоживстандарту з проблем сертифікації продукції з метою реалізації Законів України "Про захист прав споживачів" та "Про охорону праці".

Науково-технічна комісія розглядає пропозиції щодо:

o принципів єдиної політики в галузі сертифікації;

o проектів основоположних організаційно-методичних документів з сертифікації продукції, атестації виробництв, сертифікації систем якості, акредитації органів з сертифікації і випробувальних лабораторій та ін.;

o основних напрямків досліджень у галузі сертифікації продукції, а також акредитації випробувальних лабораторій, органів з сертифікації продукції (послуг) і систем якості;

o напрямків міжнародного співробітництва в галузі сертифікації, у тому числі в рамках ISO, IEC та інших міжнародних організацій;

o приєднання до міжнародних систем та угод з сертифікації;

o питань взаємодії з національними органами з сертифікації інших

o держав, що здійснюють діяльність з сертифікації, визнання результатів випробувань, сертифікатів та знаків відповідності;

o переліку продукції, що буде підлягати обов'язковій сертифікації. Орган з сертифікації продукції (рис. 2.5.3) виконує такі основні функції:

o здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції та несе відповідальність за дотримання правил Системи;

o розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації закріпленої продукції;

o визначає схему та порядок здійснення сертифікації закріпленої продукції;

o організує та проводить обстеження та атестацію виробництв;

o здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією та атестованим виробництвом;

o видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництв;

o забезпечує розподіл функцій, відповідальності, взаємодію персоналу при реалізації всіх функцій органу;

o розробляє пропозиції щодо розширення галузі акредитації органу з сертифікації;

o формує та актуалізує фонд нормативних документів, які використовуються під час сертифікації продукції в галузі акредитації;

o реєструє сертифікати відповідності;

o здійснює аналіз та облік закордонних сертифікатів, протоколів випробувань та інших свідоцтв відповідності продукції встановленим вимогам;

o проводить інспекційний контроль за сертифікованою продукцією (за схемою сертифікації);

o взаємодіє з випробувальними лабораторіями, іншими органами з сертифікації (також в інших країнах), Національним органом з сертифікації;

o взаємодіє з виробниками (продавцями) продукції, організаціями, які здійснюють державний контроль та нагляд за продукцією, споживачами та громадськими організаціями;

o здійснює внутрішню перевірку та забезпечення своєї відповідності вимогам даного документа та вимогам, встановленим у системах сертифікації однорідної продукції;

o веде документацію за всіма питаннями своєї діяльності та забезпечує доступність до цієї документації органів, які проводять інспекційний контроль його діяльності;

o забезпечує інформацією про результати сертифікації, в тому числі про продукцію, яка не пройшла сертифікацію або про виявленні порушення та невідповідності продукції встановленим вимогам, усі зацікавлені сторони.

Відповідно до перерахованих вище функцій орган з сертифікації повинен мати організаційну структуру, кваліфікований персонал, систему управління документацією та систему забезпечення якості робіт з сертифікації.

Основні правила організації, напрями діяльності вимоги до органу сертифікації продукції та порядок його акредитації визначені у ДСТУ 3411:2004.

Акредитація органів з оцінки відповідності проводиться національним органом з акредитації відповідно до Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" 17.05.2001 р. № 2407-ІІІ з урахуванням вимог міжнародних та європейських стандартів з акредитації.

Організація може бути акредитована як орган сертифікації (орган з оцінки відповідності), якщо вона є не залежною від розробника, виробника, постачальника, споживача і -має компетентність, яка дозволяє їй проводити сертифікацію у заявленій галузі сертифікації (рис. 2.5.4).

До обов'язків органу з сертифікації систем якості належать: розробка організаційно-методичних документів з сертифікації систем якості; сертифікація систем якості; організація та здійснення за пропозицією органу сертифікації продукції та атестації виробництв; здійснення технічного нагляду за сертифікованими системами якості та атестованими виробництвами; видача сертифікатів на системи якості.

Органи з сертифікації продукції та систем якості акредитуються Держспоживстандартом України (органом з акредитації). Вимоги до органу сертифікації систем якості та порядок його акредитації встановлені в ДСТУ 3420-96.

До складу Ради органу з сертифікації, як правило, входять представник Національного органу з сертифікації, представники виконавчих груп, та випробувальної лабораторії (центру), можуть залучатися органу з сертифікації систем якості, державних органів, що здійснюють наглядові функції (Держнаглядохоронпраці, Держкоматомнагляд та ін.) та взаємодіють з органом з сертифікації, а також представники товариств (спілок) споживачів та інших зацікавлених організацій

До функцій Виконавчої групи належить:

o розробка та ведення організаційно-методичних документів органу з сертифікації;

o приймання та розгляд заявок на сертифікацію продукції, підготовка рішень за ними та взаємодія із заявниками під час проведення сертифікації;

o відбір та ідентифікація зразків продукції для випробувань, здійснення нагляду за проведенням випробувань продукції, що сертифікується, проведення аналізу наданих документів та протоколів випробувань;

o проведення обстеження та атестації виробництв, організація проведення технічного нагляду за виробництвом та випробуваннями сертифікованої продукції;

o оформлення та видання сертифікатів відповідності, атестатів виробництва, ведення обліку сертифікованої продукції та сертифікатів відповідності;

o підготовка рішення щодо визнання зарубіжних сертифікатів та доведення прийнятих рішень до заявників;

o підготовка рішення про скасування або припинення дії виданих сертифікатів відповідності та інформування Національного органу з сертифікації, територіальних центрів стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України і заявників щодо прийнятих органом рішень;

o погодження коригувальних заходів з усунення причин невідповідностей та порушень встановлених вимог, що виявлені під час проведення технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції;

o проведення експертизи нормативних документів на продукцію, що сертифі-кується, та змін до них; інформування виробників та постачальників сертифі-кованої продукції щодо запланованих змін нормативних документів на цю продукцію;

o участь у роботі технічного комітету з стандартизації продукції в галузі акредитації;

o прийняття до розгляду апеляції з питань сертифікації продукції в галузі акредитації органу;

o підготовка звітів про результати діяльності органу з сертифікації для Національного органу з сертифікації та "Настанову з якості".

Акредитовані випробувальні лабораторії (рис. 2.5.5) проводять випробування продукції, що сертифікується, відповідно до галузі акредитації та видають протоколи випробувань. За дорученням органу з сертифікації випробувальні лабораторії беруть участь у здійсненні технічного нагляду за виробництвом та в атестації виробництва продукції, що сертифікується, а за дорученням Держспоживстандарту України - у проведенні інспекційного контролю.

Рис. 2.5.5.

Функціонування органів сертифікації продукції:

а) випробувальна лабораторія у структурі органу сертифікації;

б) випробувальна лабораторія як самостійна структура

Важливими кроками на цьому шляху стало впровадження у практику міжнародних нормативно-правових документів (Правила ЄЕК ООН та Директиви ЄС), які регламентують методики проведення випробувань, вимоги до випробувального обладнання, вимоги до оціночних показників тощо. Розмежування функцій акредитації та сертифікації забезпечило прийняття Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" від

17.05.2001 р. № 2407-ІІІ та створення Національного агентства а акредитації України (НАЛУ). У сфері випробувань на основі міжнародного документу прийнято національний стандарт ДСТУ ISO/ІЕС 17025:2001 "Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій", який встановлює вимоги до компетентності лабораторій (центрів) у провадженні випробування та порядок їх акредитації.

Зазначений стандарт є ідентичним міжнародному ISO/ІЕС 17025:1999 і це дає можливість визнання результатів випробувань продукції, отриманих у вітчизняних випробувальних лабораторіях, різними країнами, органи з акредитації яких уклали угоди про взаємне визнання.

Вимоги щодо представлення результатів випробувань регламентує національний документ у сфері метрології - Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.98 р. № 113/98-ВР (в редакції від 15.06.2004 р. № 1765-IV). Закон, зокрема, визначає правові основи забезпечення єдності вимірювань в Україні, регулює відносини у сфері метрологічної діяльності та спрямований на захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань.

Випробувальні лабораторії мають бути акредитовані на технічну компетентність та незалежність у Системі. Сертифікаційні виробування можна проводити також у випробувальних лабораторіях, що акредитовані тільки на технічну компетентність, але обов'язково разом з представниками органу сертифікації продукції (послуг). Відповідальність за необ'єктивність таких випробувань несе орган сертифікації або організація, що виконує його функції, за дорученням яких випробувальна лабораторія проводить випробування.

Інспекційний контроль за діяльністю акредитованих лабораторій здійснюють Держспоживстандарт України або за його дорученням - територіальні центри з сертифікації шляхом періодичних перевірок їх діяльності, участі в їх роботі представників Держспоживстандарту України, надання лабораторією регулярної інформації щодо проведених нею випробувань, збору та аналізу інформації від організацій, що здійснюють громадський та державний контроль за якістю продукції, послуг.

Аудитори, які атестовані в системі та занесені до Реєстру Системи, за дорученням Національного органу сертифікації або органу сертифікації, виконують роботи, що пов'язані із сертифікацією продукції, процесів, послуг. Атестація аудиторів здійснюється згідно з ДСТУ 3418-96.

Організація, яка претендує на акредитацію як органу з сертифікації продукції (послуг, систем якості, персоналу) повинна:

o організаційну структуру, адміністративні та юридичні права для управління роботами з сертифікації в заявленій галузі акредитації;

o компетентний персонал, кваліфікація якого підтверджена документально за результатами атестації;

o актуалізований фонд нормативних документів на продукцію та методи її випробувань;

o систему двосторонніх зв'язків з виробниками або постачальниками сертифікованої продукції, яка забезпечує своєчасне їх інформування про заплановані зміни вимог нормативних документів на продукцію, зміни вимог нормативних документів на продукцію, що повинно бути документально підтверджено;

o договірні зобов'язання з акредитованими в системі випробувальними лабораторіями (центрами) для проведення випробувань продукції з метою сертифікації, а в разі необхідності - з органами сертифікації систем якості;

o штатний персонал, який веде технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції;

o статут, що визначає її діяльність;

o настанову з якості;

o комплект організаційно-методичних та нормативних документів системи сертифікації продукції в заявленій галузі акредитації;

o документи, що встановлюють правила та порядок проведення технічного нагляду за виробництвом та випробуваннями сертифікованої продукції;

o досвід роботи з сертифікації, що підтверджується документально за результатами виконаних робіт.

Виробники (продавці) продукції як учасники сертифікації також повинні знати і виконувати свої функції:

o подання заявки на здійснення сертифікації;

o надання продукції та необхідної документації до неї відповідно до правил тієї системи, за якою здійснюватиметься сертифікація.

Основна вимога до виробників - забезпечення відповідності продукції, що реалізується вимогам нормативних документів, на відповідність яким вона сертифікована. При закінченні терміну дії сертифіката та знака відповідності виробник (продавець) зупиняє реалізацію продукції, а якщо вона не відповідає вимогам стандарту, на відповідність якому вона сертифікована, - припиняє її виробництво.

Якщо виробник вносить зміни до технології виробництва, які впливають на параметри якості сертифікованого товару, які підлягають обов'язковій сертифікації, він зобов'яза-ний повідомити про це орган з сертифікації.

Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживстандарту України виконують такі функції:

o здійснюють за дорученням органу з сертифікації продукції технічний нагляд за стабільністю показників сертифікованої продукції під час її виробництва;

o надають інформацію у сфері сертифікації й акредитації;

o надають на договірній основі методичну допомогу підприємствам у підготовці до акредитації їх випробувальних лабораторій, сертифікації продукції, систем якості та атестації виробництв.

Отже, можна констатувати, що сьогодні сертифікація в Україні стала популярним інструментом регулювання ринкової економіки. У період переходу від адміністративно-командної системи управління економікою до ринку та конкуренції, росту підприємництва вона у значній мірі забезпечує захист споживача від надходження в сферу обігу неякісних і небезпечних товарів. З огляду на деякі обмежені можливості обов'язкової сертифікації в забезпеченні підтвердження безпеки, зокрема великих обсягів продукції, і з метою створення сприятливих умов для її гармонізації з аналогічними процедурами ЄС і виконання умов членства України у СОТ Україна переходить від обов'язкової сертифікації до обов'язкового підтвердження відповідності.

Система підтвердження відповідності має діяти в гармонічному сполученні з іншими використовуваними на практиці формами контролю якості та безпеки продукції: державним наглядом і відомчим контролем, ліцензуванням, добровільною сертифікацією.

Таблиця 2.5.1

Кількість підприємств, які сертифікували системи управління якістю/ системи екологічного управління на відповідність ДСТУ ISO 9001т а ДСТУ ISO 14001

Зокрема, у 2005 р., органами сертифікації видано 169,4 тис. сертифікатів відповідності, що на 29 % більше ніж за 2004 р. (130,9 тис. сертифікатів). В тому ж році визнано 19,1 тис. іноземних сертифікатів країн, з якими Україна уклала угоди про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності. Серед виданих свідоцтв про визнання - 68 % на промислову продукцію та 32 % - на харчову.

Заслуговують на увагу й активні заходи щодо розроблення, впровадження та сертифікації систем управління якістю на вітчизняних виробництвах, відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO серій 9000, 14000. Так, за даними реєстру Системи УкрСЕПРО станом на 1 травня 2007 року 1347 підприємств сертифікували системи управління якістю (СУЯ), із них 34 підприємства сертифікували системи екологічного управління. Кількість підприємств, які сертифікували системи управління якістю/системи екологічного управління на відповідність ДСТУ 9001 та ДСТУ 14001 наведена у табл.2.5.1.

З урахуванням інформації органів сертифікації VQI, SGS, УАЯ, ТЮФ-Норд Україна та ін.) станом на 29 травня 2007 р. 1918 вітчизняних підприємств сертифікували системи управління якістю, 79 підприємств сертифікували системи екологічного управління та 39 підприємств сертифікували систему управління безпечністю харчових продуктів (ХАССП).

Лише в першому кварталі 2007 р. центрами стандартизації, метрології та сертифікації була надана методична допомога підприємствам з питань створення систем управління, зокрема з:

1) розроблення:

o СУЯ - 280 підприємствам;

o СЕУ - 20 підприємствам;

o ХАССП - 59 підприємствам;

2) впровадження:

o СУЯ - 77 підприємствам;

o СЕУ - 4 підприємствам;

o ХАССП - 23 підприємствам;

3) сертифікації:

o СУЯ - 35 підприємствам;

o СЕУ - 4 підприємствам;

o ХАССП - 11 підприємствам;

Також, організовано і проведено семінари ("круглі столи") з питань:

1) розроблення:

o СУЯ-36;

o СЕУ - 4;

o ХАССП - 8;

2) впровадження:

o СУЯ - 19;

o ХАССП - 6;

3) сертифікації:

o СУЯ - 7;

o ХАССП - 4.

За галузями - найбільша кількість сертифікатів на систему управління якістю видана підприємствам та організаціям харчової галузі (20 %), машинобудівництва(14 %), сфери послуг (14 %).

Окремі вітчизняні виробники-експортери вже усвідомили, що наявність сертифікованої системи управління якістю є однією з вимог, які висувають іноземні партнери під час розгляду зовнішньоекономічних пропозицій. Наприклад, сьогодні сертифікована система управління якістю відповідно до вимог стандарту ISO 9001 на відомих підприємствах, продукція або послуги яких, визнані як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках, зокрема:

o харчової промисловості - ЗАТ "Оболонь", НВАО "Масандра", "Союз-Віктан", ЗШВ "Новий Світ", ЗАТ "Артемівський завод шампанських вин", ТОВ "Княжий Град", ККЗБН "Росинка";

o металургійної промисловості - ДП "Нікопольський трубний завод";

o сфери послуг - ВАТ "Готель "Прем'єр палац", ЗАТ "Київстар GSM";

o фармацевтичної промисловості: ЗАТ "Борщагівський хімфармзавод", ВАТ "Фармак";

o легкої промисловості - ВАТ "Київська швейна фабрика "Желань";

o заклади освіти - Університет економіки та права "Крок".

Підвідомчі Держспоживстандарту України центри стандартизації, метрології та сертифікації готові надати будь-яку професійну консультаційно-методичну допомогу підприємствам з питань розроблення, впровадження та сертифікації системи управління якістю. У минулому році кваліфіковану допомогу отримали понад 1500 підприємств, організовано і проведено 374 семінари.

Згідно з ДСТУ 3410-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення", сертифікація в системі УкрСЕПРО передбачає підтвердження третьою стороною показників, характеристик та властивостей продукції, процесів, послуг на підставі випробувань, атестації виробництва та сертифікації системи якості.

В Україні у рамках Системи УкрСЕПРО передбачена обоє 'язкова сертифікація продукції тільки на відповідність вимогам, що стосуються охорони здоров 'я людини, її безпеки, охорони до