Країнознавство - Мальська М.П. - 8.2. Підходи до вивчення інфраструктури в країнознавстві

Складність географічного аналізу полягає в тому, що в територіальному розрізі інфраструктура - це поняття ієрархічне. Мова може йти про інфраструктуру міжнародну, внутрішньодержавну, міжрайонну, внутрішньорайонну (міжвузлову) і локальну (вузлову, внутрішньоміську). Часто виділяють сільську інфраструктуру чи інфраструктуру агропромислового комплексу. Для всіх цих видів інфраструктури можна розробити спеціальні методи і критерії оцінки.

Своєрідність розвитку інфраструктури визначається низкою регіональних факторів:

- масштабами і темпами економічного розвитку району;

- структурою матеріального виробництва;

- фондоємністю галузей господарства;

- внутрішніми і зовнішніми зв'язками району;

- ступенем розвиненості коопераційних зв'язків;

- особливостями природного середовища;

- властивостями економіко-географічного положення та ін. Тому розвиток і склад інфраструктури суттєво залежать від

території, і значною мірою впливають на розміщення продуктивних сил, на процеси індустріалізації, інтенсифікацію сільського господарства, розвиток рекреаційних систем тощо.

Учені-географи наводять приклади того, як ефект від орієнтації на інфраструктуру в багатьох випадках перевищує ефект від наближення до джерел сировини і палива, навіть у деяких випадках для галузей з яскраво вираженою паливно-сировинною орієнтацією. У економічно розвинених країнах особливо яскраво проявляються надмірні концентрації продуктивних сил у районах і центрах з розвиненою інфраструктурою. Не випадково найбільш динамічними є староосвоєні райони.

Зазначена тенденція актуалізує географічний підхід до вивчення інфраструктури як передумови розміщення продуктивних сил, результатом якого є виділення частин країни з різними характером і насиченістю інфраструктури.

Незважаючи на те що розміри і склад інфраструктурних галузей залежать від економіко-географічної ситуації в районі, визначений мінімум інфраструктурної забезпеченості необхідний для всіх районів. Завданням економічної географії є виявлення оптимальних регіональних характеристик інфраструктури.

Напрям територіальних зіставлень інфраструктури, особливо транспортної, розвивається давно. Значно глибший з теоретичної точки зору підхід до вивчення інфраструктури розвивається в географії з початку 80-х років ХХ ст. Поглибленого і прикладного обґрунтування в економічній географії набуло трактування транспортної інфраструктури як "судинної" ("кровоносної") системи господарства.

Основна ідея підходу полягала в тому, щоб показати місце і роль інфраструктури в інтегральній територіальній структурі господарства країни чи району; визначити наукові принципи формування "географічно логічної" інфраструктури, тобто пов'язаної у своєму розвитку з економіко- і фізико-географічними особливостями.

Водночас територіальні проблеми розвитку інфраструктури залишаються надзвичайно актуальними з багатьох причин. По-перше, як уже зазначалося, якісні і кількісні показники розвитку інфраструктури залежать, окрім інших факторів, від багатьох економіко- і фізико-географічних умов. Наприклад, такі показники, як конфігурація і лінійна концентрація транспортної інфраструктури, часто визначаються рельєфом, гідрографічною сіткою, фізико-географічним положенням. Своєю чергою, ці ж показники залежать від розмірів і конфігурації території країни, мережі розселення, від територіального співвідношення освоєних і неосвоєних ресурсних районів, економіко-географічного положення тощо, що загалом можна визначити як географічну специфіку країни чи району. По-друге, інфраструктура бере активну участь у формуванні інтегральної територіальної структури господарства країни й інтеграційних угруповань країн.

Територіальна структура господарства формується на досить високому рівні розвитку господарства як єдиного комплексу, коли окремі райони країни об'єднуються в ціле. Вона є продуктом інтеграції колись відокремлених частин країни під впливом прогресу територіального поділу праці.

Інфраструктура відіграє при цьому системотворчу роль, з'єднуючи, зокрема, територіально-виробничі осередки і прискорюючи економічний оборот всієї країни.

У деяких великих країнах, де чітко виділяються економічно активні і неосвоєні райони з ресурсними резервами, особливо гострою є проблема створення інфраструктури, необхідної для подолання розриву між ресурсами і виробництвом. Отже, інфраструктура, поряд з розселенням, відіграє системотворчу роль у формуванні і розвитку територіальної структури господарства країни.

Контрольні запитання і завдання

1. У чому полягає функціональна роль інфраструктури в процесі суспільного виробництва?

2. Що є продуктом інфраструктурних галузей господарства?

3. Поясніть взаємозв'язок між інфраструктурою і територіальним поділом праці.

4. Охарактеризуйте склад виробничої інфраструктури.

5. Які фактори впливають на територіальну своєрідність розвитку інфраструктури?

6. У чому полягає залежність інфраструктури від конкретної географічної ситуації?