Країнознавство - Мальська М.П. - 9.2. Порівняльний метод у країнознавстві

Одним з найбільш розроблених напрямів порівняльно-географічних досліджень є метод географічних аналогів, запозичений з праць вчених-аграрників. У конкретних дослідженнях з географії сільського господарства цей метод одержав назву методу ландшафтно-географічних аналогів, він застосовується для обґрунтування раціонального використання земельних ресурсів. При цьому порівнюються особливості тих територій, які є подібними за природними умовами. До уваги береться не лише ступінь подібності природних умов, а й соціально-економічні умови ведення сільського господарства. При цьому порівнюються як окремі країни чи їхні частини, так і значно більші території, наприклад, Північна Америка і Європа, Канада і Західний Сибір.

Метод районів-аналогів застосовано для порівняння шляхів освоєння півночі Канади й Аляски. Як територію-аналог рекомендовано розглядати більш старі території, на яких основні соціальні, економічні і політичні фактори первісного зростання були подібними, визначальними для сучасного розвитку досліджуваних територій.

Добираючи території-аналоги, слід дотримуватися логічних правил порівняння.

Вибір аналога обґрунтовується подібністю передумов розвитку. Власне самі передумови є визначальними факторами сучасного розвитку території. Території-аналоги в цьому випадку - ті ж "ключі" (метод "ключів" вже давно застосовується в географії), тільки взяті в генетичному аспекті. Такий підхід доцільно застосовувати при вивченні еволюції територіальних структур шляхом порівняння країн і районів, які перебувають на різних етапах свого розвитку. При цьому країни (райони) високого рівня розвитку виступають аналогами для країн нижчого рівня розвитку.

Для добору "староосвоєного" району використовується поняття "вік освоєння", яке визначається за шкалою характерного (відносного, а не абсолютного) часу. Абсолютний вік - недостатньо інформативна характеристика, слабо пов'язана з будь-якими якісними станами освоюваного простору.

Порівняння в географії здійснюються в трьох "площинах".

Порівняння в просторовому аспекті як виявлення просторових відмінностей традиційні для країнознавства. Недолік такого порівняння виявляється у статичності. Це ніби моментальна фотографія властивостей країни чи району, не враховуючи динамічності явищ та процесів.

Порівняння в часі з використанням великих динамічних рядів даних також використовується в географії особливо часто - в останні роки. Це пов'язано з тим, що великого суспільного значення набуло прогнозування. Порівняння в часі має два аспекти: 1) порівняння з минулим (ретроспективний аналіз); 2) порівняння відносно майбутнього (прогнозування).

У географії традиційною є практика використання порівняльного підходу для розвитку іншого класичного підходу - історичного. Володіючи інформацією про минуле і сучасне, географи визначають загальні тенденції і шляхи розвитку (стану і поводження систем), які не можуть бути простою екстраполяцією від сучасних процесів, оскільки для розвитку характерні як просторова, так і тимчасова нерівномірність. Науково-технічна революція загострила нелінійність розвитку, тобто стрибки в часі і територіальну нерівномірність розвитку.

Просторово-часові порівняння, у яких враховується реальна нерозривність (ергодичність) простору-часу. У географії набувають розвитку філософські і теоретичні основи таких порівнянь.

Особливе місце в країнознавстві посідають міжнародні порівняння. Глобальний підхід у країнознавстві орієнтує на порівняльні міждержавні дослідження не стільки для виявлення відмінностей, скільки для проникнення в глибинну суть явищ. Наприклад, без міжнародних зіставлень майже неможливо оцінити показники густоти населення.