Країнознавство - Мальська М.П. - Історико-культурні туристичні ресурси

Народи Чехії упродовж тривалої історії створили багату і своєрідну національну культуру. Це - стародавня і сучасна архітектура, традиційне мистецтво народних митців, фольклор, народні танці, звичаї, національна ментальність. Це також культура щоденного життя, і насамперед матеріальна культура - планування сільського житла і цілих поселень, народний костюм і їжа.

Чехи - гостинний, врівноважений народ, із своєю культурною, релігійною, політичною ідентичністю. Значний вплив на розвиток культури країни мала культура сусідніх держав, з якими пов'язане спільне минуле, тісні економічні зв'язки, зокрема німецька, австрійська, польська, угорська культура. У країні співіснують ліберальні погляди з консервативним устроєм, глобальне мислення - з націоналістичною політикою.

Переважна більшість мандрівників отримують величезне враження від архітектурних шедеврів Чеської Республіки, серед яких будівлі в стилі бароко, модерн, кубізм. Захоплюють і інші види і предмети мистецтв, наприклад манускрипти, релігійні скульптури, ляльковий театр.

Чеська музика включає класичну, джаз, панк. Найпопулярнішим чеським композитором вважається м'ясник Антонін Дворжак, відомий симфонією "З Нового Світла", яку написав в США, коли читав там лекції. Чеські джазові музиканти були видатними в європейському джазі після Другої Світової війни, проте комуністична культура призупинила розвиток національного джазу. Клавішник Ян Хамр, який переїхав в США, досяг успіху в американському джазі у 1970-х рр. під ім'ям Ян Хаммер. З часів Оксамитової революції джаз в Празі став дуже популярним. Похмура індустріальна Північ, а саме Теплиця, вважається центром чеського панка.

Поза сумнівом, найвідоміший чеський письменник - Франц Кафка. Як і інші німецькомовні єврейські письменники в Празі він відіграв значну роль в літературі на початку ХХ ст. Серед відомих міжнародних "сучасних" чеських письменників вважаються Мілан Кундера, Іван Клима, Йозеф Ськворецки, поет Ярослав Сиеферт, який отримав Нобелівську премію в 1984 р.

Чеська кухня належить до центрально-європейських з поєднанням німецької, угорської і польської гастрономічних традицій. М'ясні страви вважаються основними в раціоні, гарніри - велика порція клецек, картоплі або рису з густим соусом, а також ретельно приготовані овочі або гаряча квашена капуста, страви на швидку руку - "knedlo-zelo-vepro" (галушки, гаряча квашена капуста, печена свинина).

На Різдво чехи обов'язково випікають різдвяне печиво. У приготуванні різдвяного столу приймає участь вся сім'я. Напередодні великого свята педантичні чехи заздалегідь обов'язково купують живих коропів для різдвяної вечері. Увечері 24 грудня, перш ніж сісти за стіл, пражани з дітьми традиційно приходять на берег Влтави, де їх чекають продавці, які торгують живими коропами, рибу не їдять, а випускають в річку. Особливо цей ритуал подобається дітям. Можливо, тому різдвяний Святвечір називається у чехів Щедрим днем.

Своєрідність окремих районів особливо значна, зокрема на мовному рівні (рівні діалектів), спеціалісти філологи на цій основі виділяють різні етнографічні регіони. В Чехії такими регіонами вважаються Ходско, розташоване на південному заході країни з центром в місті Домажліце, Блата - у Південній Чехії, неподалік від міста Собеслав, Горацко - у Моравії, Ганацко з ценром в місті Оломоуце, Валашско, що займає територію від Готвальдова і Кійова до кордону з Словаччиною.

Значний інтерес серед туристів має чеська народна архітектура, на яку багата Південна Чехія, в Блатах, де поширене будівництво кам'яних будинків з багато розмальованим фронтоном, в Ходско, де і сьогодні часто зустрічаються типовий селянський будинок з дерев'яним зрубом, в північно-східній Чехії, в районі Турнова и Нової Паки, де збереглись будинки з оригінальним оздобленням конка дахів.

Для території Чесько-Моравської височини характерна значних розмірів закрита зі всіх боків селянська садиба, з воротами для вїзду зі сторони фасаду. Сьогодні найбільш типові з них оголошено під охорону держави, або перевезені у музеї народної архітектури.

Для регіонів Валашських і Сілезьких Бескидів у Моравії характерні деревяні будинки, які суттєво відрізняються від просторих сільських будинків Ганацка з накриттям над входом і від будівель у Південній Моравії, розташованих боком до вулиці, пофарбованим кольоровим фундаментом. В районі Стражніц такі будинки часто розфарбовані яскравими орнаментами навколо вікон і дверей, така традиція характерна і сьогодні.

Внутрішнє оздоблення житлових приміщень у чехів тривалий час залишалось незмінним. Сьогодні в окремих місцях зберігається традиційне меблювання: стіл, лавки з вирізьбленими спинками, постіль із значною кількістю подушок.

Художня обдарованість чеського народу відображається у такій важливій рисі національної культури, як костюм. В минулому на території країни нараховувалось декілька десятків різнотипних національних костюмів. За костюмом можно було безпомилково визначити місце проживання особи. Багатство національного одягу проявляеться у різноманітності його орнамента: вишитих, тканих, плетених елементах. Зокрема, на відносно незначній території, яку займає Моравське Мловацько, відомо 28 типів народного одягу. Національні костюми повсюдно носились в Чехії до середини ХХ ст. Сьогодні чеський національний костюм зберігся у двох локальних етнографічних групах - у ходів і моравських словаків.

Ходські жінки надягають у свята білий светр з широкими буфами на рукавах, червону гофровану спідницю, смугастий тканий передник і яскравий корсак. На голову надягають велику з чорними, червоними квітами хустку, пов'язану характерним вузлом на затилку. У Моравському Словацку, цікавий національний костюм, який носять в Подлужі - так називається його південна окраїна, що знаходиться на межі з Австрією між річками Моравою і Диє. Подлужський жіночий святковий національний костюм надягається на просту білу полотняну сорочку. Поверх сорочки надягають светр з широкими рукавами, що зтягнені під ліктями. Поверх декількох коротких, міцно накрохмалених нижніх спідниць надягається верхня шовкова або шерстяна спідниця. На светр надягають безрукавку, до якої прикріплюють "ремішок". З пояса і з шеї вільно звисають широкі різнокольорові стрічки. На ноги дівчата надягають чоботи з халявами в складку з тонкої шкіри. Голову прикрашають "рожки" або "кокеш".

Народне мистецтво тісно пов'язане зі стародавніми звичаями і обрядами. Чехи, міське і сільське населення, до цього часу відмічає деякі традиційні релігійні свята. Найбільш шановане традиційне сімейне свято - Різдво. Сьогодні Різдво стало державним святом, яке святкується декілька днів.

Важливе значення серед історико-культурних пам'яток Чехії мають культурні традиції та сучасні святковий колорит, який щорічно приваблює тисячі туристів у цю східноєвропейську країну.

Чехи старанно зберігають свої народні традиції, вони люблять національну музику і як і раніше відзначають деякі традиційні свята. Дотепер зберегли дбайливе відношення до весільних театральних вистав з обрядовими танцями. Сільське весілля справляється в сільському трактирі із запрошенням значної кількості гостей.

Найбільш бажаним святом у Чехії є Різдво. Особливим ритуалом стає випікання різдвяного печива, участь у якому приймає уся родина. Напередодні Різдва педантичні чехи заздалегідь закуповують живих коропів для різдвяної вечері. А 24 грудня, перед тим як сісти за стіл, пражани з дітьми традиційно приходять на берег Влтави, де їх уже чекають продавці риби. Торгівля живою рибою на березі річки здійснюється для пражан, які бажають символічно проявити милосердя, випустивши рибу знову у річку. Особливо цікава ця витівка для дітей, тому сім'ї безумовно приходять цілими сім'ями. Може бути, тому різдвяний Святвечір і називається в чехів "Щедрим днем". Приблизно за тиждень до Святвечора на вулицях встановлюються великі діжки з водою, у якій плавають відгодовані коропи. Ніхто не пам'ятає, коли це повелося, але по чеському звичаю на різдвяному столі не повинне бути ні шматочка м'яса.

Традиційна місцева страва - смажений короп з картопляним салатом. Весь рік коропи набирають вагу в спеціальних ставках. В середині грудня вода зі ставків спускається і цистерни з живою рибою роз'їжджають по всій країні. До кожної бочки вишикуються довгі черги: відібрати придатний екземпляр для різдвяного столу - наука непроста. Тут оцінюється і сріблястість луски, і розмір плавців, і щільність черева.

Найбільш веселим свято у Чехії, напевно є масляниця. У сільській місцевості вона відзначається всіма жителями села. Тоді прийнято влаштовувати карнавальну ходу.

Свято закінчення збирання врожаю називається "Дожинок". На півдні Моравії відзначають початок осіннього лову риби в численних ставках, багатьом з яких вже понад 400 років.

4 грудня відзначається день св. Варвари, однієї з чотирнадцяти святих, які допомагають людям у їхніх земних справах. Саме в цей день з черешневих дерев зрізують змерзлі гілочки "барборки" - і ставлять у воду, щоб вони розцвіли до Різдва. Існує прикмета: устигли барборки зазеленіти виходить, усе задумане обов'язково здійсниться. По барборках судять, який місяць у наступаючому році буде найбільш вдалим. Наприклад, якщо гілочки розпустилися на п'ятий день, вдача прийде в травні.

6 грудня, у день св. Миколи, чи, по-чеському, день святого Микула-ша, заступника моряків і захисника дітей, влаштовують перший дитячий ранок. Серед ангелів з'являється "паркел" (чорт) разом з Микулашем, схожим на російського Діда Мороза. Звичайно його роль грає шкільний вчитель у єпископському одяганні, з величезною сивою бородою і довгим жезлом. Ангели підходять до батьків, цікавлячись, як поводилися хлопці протягом року. Тільки після цього діти одержують солодощі й іграшки.

27 грудня, у день Яна Євангеліста, проходить обряд очищення, а 31 грудня Новий рік збігається з днем св. Сильвестра. Чехи відвідують далеких родичів і дарують їм подарунки. Ялинки залишаються звичайно до свята "Трьох королів" - до 6 січня. Три королі - Кашпар з ціпком, Меліхар з барабаном і Балтазар з мішком окропляють святою водою будинки, розписують стіни і двері, залишаючи символи дарунків, принесених волхвами: золото, смірну і ладан у вигляді фольги, сухих квітів і воску. До свята Водохрещення Христос устигає підрости і перебратися з ясел на коліна св. Діви.

Чехи досить дружелюбні, гостинні і привітні. Дуже люблять розповідати стародавні легенди, зв'язані з історією Праги. Із самим серйозним вираженням обличчя жителі Праги можуть поцікавитися, чи бачили Ви на Карловому мосту жінку-примару. І попередять Вас про те, що ні при яких обставинах з нею не можна танцювати, інакше Ви не зможете зупинитися, і вона "затанцює Вас до смерті". Це лише одна з багатьох легенд, якими чехи люблять "веселити" гостей.

Фактично щодня в Чеській Республіці відзначається як день якого-не-будь святого, Прага ж буквально "нашпигована" усілякими карнавалами, фестивалями і святами. 30 квітня в Празі проходить барвиста чеська версія "Вальпургіснахт" ("Палені Чародейник") - дохристиянський фестиваль спалювання відьом, покликаний сприяти відлякуванню сил зла. Висока культура заходів і найширша міжнародна участь характерні для фестивалю "Празьке яро" (Празька Весна). Міжнародний фестиваль музики проходить у квітні-травні, празький Міжнародний Книжковий Ярмарок - у травні, а знаменитий міжнародний Фестиваль Моцарта - у вересні.

У Брно також проводиться велика кількість різних міжнародних ярмарків. Найбільш відомі щорічні (вересень) Міжнародні Машинобудівні ярмарки Брно, проведені на великій виставочній території із сучасними павільйонами.

У Карлових Варах проходять Літній фестиваль опери й оперети, європейський фестиваль туристичних фільмів, джазовий фестиваль, фортепіанні конкурси, симфонічні концерти. На Міжнародному кінофестивалі, що проводиться щорічно на початку липня, можна побачити багатьох зірок світового кіно.

У Пелгржимові проводиться щорічний фестиваль рекордів і курйозів (червень), переможці якого попадають у Книгу рекордів Гіннеса.