Менеджмент туристичного підприємства - Кудла Н.Є. - 1.4. Суспільно-психологічні детермінанти управління

Менеджмент є управлінською діяльністю, що спрямована ш людей (підлеглих) і виконується особами, котрі обіймають керівні посади (менеджерами). Отже, важливими стають чинники, які називають детермінантами, що впливають на ефективність цієї діяльності. До них належать: влада, трудовий колектив, оточенні колективу (найближче середовище, в якому колектив функціонує) та власне менеджер, який реалізовує функції управління.

Влада - це можливість впливу особи або суспільної групи (залежно від її позиційного рівня) на поведінку інших осіб та контролю за їх роботою з метою досягнення визначених цілей. Вона склада ється з відношення домінування і субординації, у якому використовується примус і заохочення. Однак жодна влада не є ефективною без підтримки підлеглих, тобто їхньої слухняності та сприйняття керівництва. Відомою теорією влади є концепція М. Вебера, який залежно від джерела влади підлеглих виокремив три її типи:

- харизматична влада - ґрунтується на особистісних ознаках керівника, менеджера, які у визнанні підлеглих формують характер шефа;

- раціональна влада - базується на легальних, визначених у нормативно-правових документах принципах керівництва та визнанні підлеглими цих управлінських повноважень;

- влада, що спирається на традиційні норми, які склалися через звичаї та усталені правила, котрі визнаються підлеглими.

У менеджерській практиці влада найчастіше реалізовується за допомогою декількох взаємозалежних чинників. До найважливіших з них належать:

- нагороди (створюють тенденції до підлеглості особі, яка ними володіє чи розпоряджається);

- стягнення (спричинюють примус підлеглості особі, яка приймає такі рішення);

- компетенції (зумовлюють добре знання справ, які стосуються функцій працівників трудового колективу);

- норми (вироблені у трудовому колективі, прописані у трудовому договорі; переважно вони стосуються осіб, які мають великий трудовий стаж і професійний досвід).

Трудовий колектив отримує від керівництва підприємства завдання. На функціонування колективу впливають його розмір, поставлені цілі, а передусім - його суспільно-професійна і демографічна структура щодо статі, віку, сімейного і цивільного стану, освіти, професії, кваліфікації, робочого стажу працівників. Важливими також є суб'єктивні властивості членів трудового колективу, такі як становище у колективі, ставлення до праці, до керівництва, мотиви, задоволення чи незадоволення роботою.

Внутрішнє оточення - це найближче суспільне і фізичне середовище, в якому функціонує трудовий колектив. Суспільні умови праці - це в основному сформовані міжлюдські відносини на підприємстві між працівниками, працівниками та керівництвом, атмосфера, а також організаційно-економічні умови праці (заробітна плата, премії, обов'язки, службові повноваження працівників). Фізичні умови праці - це ознаки рівня організації робочого місця, що стосуються приміщення, освітлення, температури, вентиляції, умов безпеки і гігієни праці, технічного рівня обладнання тощо. Усі ці умови праці тісно пов'язані між собою і взаємно доповнюють одна одну.

Менеджер як детермінанта управління - це особа, яка посідає чільне місце у формальній організації, має підлеглих працівників. Іншими словами, це особа, яка очолює певну організаційну структуру або фірму, забезпечує реалізацію визначених завдань за участю підлеглих працівників. Отже, менеджерами є всі працівники туристичного підприємства, які взяли на себе функцію керівництва на нижчому, середньому і вищому щаблі управління. У теперішній виробничій ситуації менеджерами є особи, які працевлаштовані власниками фірм або їх представниками згідно з укладеною угодою (контрактом), без урахування факту володіння чи неволодіння ними акцій. Менеджер - це професія, суттю якої є управління, тобто вміння досягати цілей фірми завдяки відповідному використанню фінансових, майнових та людських ресурсів.

У літературі трапляється багато класифікацій менеджерів. Відповідно до критерію сфери діяльності вирізняють функціональних і загальних менеджерів. Функціональний менеджер відповідає лише за один вид діяльності підприємства, наприклад, виробництво, маркетинг, продаж, фінанси тощо. Загальний менеджер наглядає за роботою підприємства, відділу і відповідає за всю діяльність виробничої ланки. Для менеджера важливими є ролі, які він виконує, вміння, якими володіє, і помилки, які здійснює. Ролі менеджера пов'язані з дотриманням вимог під час реалізації завдань, які прописані в посадовій інструкції. Існує багато способів поділу цих ролей. Загальновизнаною є класифікація, виконана Г. Мінтцбергом, який виокремив три основні категорії ролей: інтерперсональні, інформаційні й прийняття рішення (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Основні управлінські ролі за Г. Мінтцбергом¹

Закінчення табл. 1.2

Використання управлінських ролей поєднується з володінням менеджерами вміннями та навичками. За Р. Катцом існує три основні види менеджерських умінь на різних щаблях організаційної структури - технічні, суспільні, концепційні (рис. 1.7)¹.

Технічні вміння, тобто фахова майстерність у сфері, якою управляє менеджер, належать до таких аспектів, як знання процесів, методів, знарядь і організації роботи. Інженери, лікарі, бухгалтери володіють технічними вміннями, необхідними для виконання своїх обов'язків. Вони мусять знати, у чому полягає суть виконання завдань, поставлених підлеглим працівникам, якщо сподіваються на ефективну реалізацію своїх управлінських функцій.

Рис. 1.7. Менеджерські уміння на різних щаблях організаційної структури

Суспільні вміння - це здатність до налагодження зв'язку з працівниками і групами, розуміння їх, уміння створити відповідну робочу атмосферу, добрі людські стосунки на кожному щаблі вертикальної та горизонтальної організаційної структури.

Концепційпі (творчі) вміння - це розумова здатність до координування та інтеграції всіх інтересів та дій фірми, до нових задумів, інновацій, які доповнять сучасний розвиток фірми, створення конкурентних, популяризаційних, кадрових стратегій.

Виявляється, що всі три види умінь є необхідними для ефективного управління. Однак їх відносне значення для менеджера залежить від займаної ним посади у структурі управління підприємством.

На рис. 1.7 показано, що на нижчих щаблях управління найважливішими є технічні уміння. Вони втрачають своє значення на вищих щаблях управління. Що вищий щабель, то важливіші концепційні уміння, пов'язані з перспективними рішеннями розвитку підприємства. Водночас суспільні уміння є дуже важливими на всіх щаблях організаційної структури підприємства.

Виконання менеджерських ролей, які ґрунтуються на відповідних уміннях, сприяє успіху менеджерської роботи. їх відсутність спричинює невдачі в управлінні, породжує низку помилок у цій сфері. Спираючись на практичний досвід, спробуємо виокремити основні помилки, яких припускаються менеджери незалежно від кваліфікації та посадового рівня в організаційній ієрархії підприємства, а саме:

- відтермінування справ;

- незавершеність виконання роботи;

- залагодження всіх справ особисто;

- надмірна самовпевненість;

- звинувачення в усьому інших;

- недостатня зацікавленість проблемами працівників;

- дратування інших своєю поведінкою;

- доведення працівників до депресивного стану.

Ці помилки спричинюють різноманітні наслідки, як-от нервове напруження, психологічний стрес, комплекс меншовартості, песимізм, які дуже часто важко виправити чи усунути. Ці наслідки позначаються не лише на функціонуванні підприємства, а й зазвичай переносяться за межі професійного середовища, наприклад, у сім'ю.