Менеджмент туристичного підприємства - Кудла Н.Є. - 10.2. Управління інвестиційною діяльністю туристичного підприємства

Інвестиційна діяльність властива будь-якому бізнесу. Ухвалення інвестиційного рішення неможливе без урахування таких чинників, як вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, множинність доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, ризик, пов'язаний з ухваленням рішення².

Формування структури фінансових джерел - це складний процес, який залежить від потужності кожного джерела в той чи інший період часу, фінансового стану і перспектив розвитку акціонерів, а також кон'юнктури ринку та актуальності інвестиційного проекту в перспективі. Доволі часто у туристичних підприємствах виникає проблема визначення обсягу інвестицій для фінансування проекту. Перед інвестором постає запитання: яким має бути співвідношення власного, акціонерного і позичкового капіталу¹. Відповідь дає економічний аналіз фінансового забезпечення проектів із використанням левериджу².

Фінансування туристичної діяльності відбувається переважно за рахунок залучених і позичкових засобів (близько ²/₃) і лише частково - за рахунок власних та інших джерел (рис. 10.1)³. Серед залучених засобів основна частка (50 % і більше) припадає на кредиторську заборгованість. Це пов'язано з тим, що туристичні підприємства отримують гроші за продані тури раніше, ніж надають послуги туристу за договором. Туристичні фірми не користуються кредитуванням під оборотні засоби. Адже джерелами фінансових ресурсів туристичного підприємства є власні та залучені засоби. При цьому залучені засоби, будучи власністю інших економічних суб'єктів, постійно перебувають у розпорядженні туристичної фірми. Тому всі залучені засоби можна вважати засобами, прирівняними до власних. Потреба у позикових засобах у туристичного підприємства виникає лише при кредитуванні інвестицій, необхідних для будівництва готелів, придбання туристичних автобусів тощо.

Згідно із Законом України "Про інвестиційну діяльність'' під інвестиціями розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інші види діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект⁴. Такими цінностями є (рис. 10.2)⁵:

- кошти, цільові банківські вклади, паї та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

- майнові права, згідно з авторським правом, досвід та інші інтелектуальні цінності;

- сукупність технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді документації;

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

Рис. 10.2. Класифікація інвестицій за об'єктами

Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні та юридичні особи України та інших держав. Об'єктом інвестиційної діяльності е майно у різних формах, на яке витрачено інвестиції та яке використовується для отримання прибутку: основні та оборотні засоби, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права¹.

Отже, інвестиційна діяльність - це комплекс заходів і дій фізичних і юридичних осіб, які вкладають свої ресурси (у матеріальній, фінансовій або іншій майновій формі тощо) з метою отримання прибутку⁸.

Об'єкти, в які вкладаються інвестиції у сфері туризму, можна класифікувати за такими ознаками:

- за масштабом туристичного проекту (великі, середні й малі проекти);

- за цільовою спрямованістю проекту;

- за характером і змістом інвестиційного циклу, який здійснюється на різних етапах життєвого циклу туристичного підприємства;

- за ступенем державного впливу (сильне, слабке, відсутність впливу);

- за рівнем економічної ефективності використання грошових засобів (високоефективні, середньої та низької ефективності).

Структуризація об'єктів і суб'єктів є необхідною умовою формування раціональної системи управління інвестиціями у сфері туризму.

З огляду на велике значення матеріальних чинників надання туристичних послуг особливу роль у процесі інвестування відіграють інвестиції у майнові елементи основних засобів. Беручи за критерій класифікації ціль інвестиційного проекту, можна виокремити три категорії майнових інвестицій, а саме:

- інвестиції відтворення (відновлення, заміни), які здійснюються для заміни зношених майнових елементів новими основними засобами;

- інвестиції з модернізації, які полягають у покращенні використання основних засобів;

- інвестиції розвитку, що означає вироблення або придбання нових елементів основного капіталу.

Предметом інвестицій відтворення є обладнання і елементи оснащення, які піддаються фізичному, технічному чи економічному зношенню і подальша експлуатація яких приносить підприємству меншу вигоду. Така діяльність запобігає зниженню вартості активів підприємства і забезпечує просте відтворення залученого капіталу, протидіє збільшенню експлуатаційних витрат з причини старіння майна (наприклад, заміна пошкоджених меблів у готельних номерах чи застарілого гастрономічного обладнання у ресторані тощо).

Метою інвестицій з модернізації є вдосконалення процесу надання послуг у результаті збільшення віддачі існуючих активів балансу. Окрім цього, модернізація дає змогу зменшити витрати операційної діяльності за рахунок зменшення трудо- і матеріаломісткості та збільшити ефективність завдяки підвищенню продуктивності праці й якості пропонованих послуг. Інвестиція у модернізацію підприємства засвідчує потребу підвищення функціональності наявних засобів.

Інвестиції розвитку слугують збільшенню кількості надання послуг підприємством і забезпечують розширене відтворення вкладеного капіталу. Інвестиції такого характеру впливають на масштаб діяльності, спричинюють експансію суб'єкта і сприяють зміцненню його конкурентної позиції. Купівля нових туристичних автобусів транспортним підприємством чи відкриття нових офісів з продажу організатором туризму є прикладом інвестицій розвитку.

Якщо з погляду гарантії розвитку туристичного підприємства найважливішими виглядають інвестиційні рішення, які формують потенціал з надання послуг, то не можна оминути інших їх видів, особливо нематеріальних інвестицій. Нематеріальні інвестиції полягають у призначенні фінансових засобів на професійний розвиток персоналу, маркетингову діяльність, набуття майнових прав (наприклад, ліцензій).

Значення нематеріальних інвестицій у туристичному підприємстві систематично зростає. Важко собі уявити інвестицію, яка полягає у відкритті нового гастрономічного закладу чи готельного об'єкта без проведення навчань персоналу. Підготовка і введення на ринок нового продукту туристичним оператором вимагає витрат на проведення маркетингових досліджень і популяризаційну діяльність. Туристичні посередники, авіаперевізники чи готельні заклади не можуть функціонувати без сучасних інформаційних технологій.

Інвестиційна діяльність туристичного підприємства детермінується низкою різноманітних чинників внутрішнього та зовнішнього характеру. До найважливіших умов інвестиційної активності можна зарахувати:

- вид діяльності та очікуваний попит на пропоновані послуги підприємством;

- співвідношення власних і позичених засобів;

- ступінь зношення складових основного капіталу;

- фінансові умови інвестування (умови повернення позиченого капіталу, зовнішні умови інвестування, наприклад, інфляція тощо);

- можливість і економічна доцільність придбання виробничого туристичного обладнання у лізинг;

- наявність пільг, які можуть бути надані з боку держави;

- ставлення інвесторів та керівництва підприємства до ризику;

- діяльність конкурентів.

Планування інвестиційної діяльності туристичного підприємства - важливий процес, оскільки необхідно враховувати багато чинників, у тому числі й непередбачуваних, а також ступінь ризику вкладення інвестицій. Цей процес також важливий для підприємства, оскільки, плануючи інвестиції, воно створює передумови роботи на майбутнє. Якщо інвестиційний план добре складений, то туристичне підприємство буде справно функціонувати, а якщо погано, то в майбутньому його може очікувати банкрутство.

Отже, планування інвестиційної діяльності - це процес розроблення системи планових заходів із забезпечення підприємства необхідними інвестиційними ресурсами з метою підвищення ефективності його інвестиційної діяльності у майбутньому. Головною ціллю інвестиційного планування є інтеграція всіх учасників для виконання комплексу робіт, які забезпечують реалізацію визначених завдань¹.

При формуванні інвестиційного плану необхідно дотримуватися таких правил:

- інвестиційний план туристичного підприємства має узгоджуватися зі стратегією його розвитку;

- інвестувати засоби у виробництво чи у цінні папери є сенс у тому разі, коли від цього підприємство отримає більшу вигоду, ніж збереження грошей на депозитному рахунку в банку;

- інвестувати засоби доцільно лише у рентабельні проекти;

- приймати рішення щодо інвестування потрібно за умови отримання найбільшої економічної вигоди і за наявності найменшого ступеня ризику.

Для успіху інвестицій необхідне їх економічне обґрунтування на основі ґрунтовно опрацьованого плану функціонування й розвитку туристичного підприємства.

Великою популярністю серед туристичних підприємств користується лізинг, який дає змогу використовувати активи без необхідності їх придбання. На основі лізингової умови власник майнового капіталу віддає їх у платне користування на визначений час. Предметом лізингу найчастіше є транспортні засоби, технічне обладнання, елементи оснащення, а також нерухомість. Принциповою ознакою, яка відрізняє лізинг від традиційних джерел фінансування, є те, що фірма не отримує в розпорядження капіталу, а визначені блага у використання, хоча в правовому сенсі вони не є її власністю. Основною перевагою лізингу є відносно проста процедура укладення угоди і менші вимоги щодо забезпечення. Крім того, лізинг не обмежує можливості залучення кредиту.