Міжнародний туризм і сфера послуг - Мальська М.П. - Розділ 12. ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

12.1. Принципи та проблеми

Люди, які живуть у розвиненому суспільстві, крім біологічних, мають безліч інших потреб і бажань, у тому числі потребу в туризмі, задоволення якої передбачає виробництво туристичних продуктів і послуг, а це, своєю чергою, впливає на розвиток виробничої діяльності та ресурсної бази.

Економіку туріндустрії можна визначити як дисципліну, яка вивчає й аналізує економічні відносини, що розвиваються в процесі виробництва і споживання туристичних продуктів і послуг, призначених для задоволення потреб і бажань мандрівників.

Ці відносини можна розглядати як на макрорівні (рівень держави, регіону, дестинації), так і на мікрорівні (рівень конкретного району або підприємства, що виробляє туристичні продукти та послуги). З одного боку, виробництво продукції і послуг, необхідних для задоволення потреб, безпосередньо залежить від бажань споживачів — туристів. З іншого — на розвиток самої туристичної індустрії впливає безліч зовнішніх і внутрішніх факторів. Тому економіку туризму визначають як динамічну складову економіки будь-якої країни, що швидко розвивається, але в багатьох країнах економіка туризму ще перебуває на початковій стадії розвитку.

У минулому туризм не розглядався як галузь економіки. Його виробнича активність була неважливою для національної економіки. З часом туризм почав розвиватися якісно і кількісно, й економісти змушені були визнати його важливість як економічного феномену, вирішувати конкретні економічні проблеми, які виникають у туристичній діяльності.

Доцільно зауважити, що тривалий час роль, яку відіграє туризм у балансуванні державних платежів, не цікавила і політиків. Багато років минуло, поки туризм досяг сучасного рівня, і було визнано вагомість його впливу на економіку.

Розвиток туризму і важливе місце, яке він посідає в економіці держави, вимагали серйозного наукового дослідження, зокрема різноманітних проблем економіки туризму. У процесі таких досліджень було відкрито дорогу для їхнього вирішення.

Як і будь-яка економіка, економіка туризму відповідає на такі основні запитання: що, як і для кого виробляти.

Економіка туризму вирішує:

1) які туристичні продукти і послуги будуть вироблені за визначений період, у якій кількості, якої якості та наскільки вони є різноманітними;

2) як ці туристичні продукти і послуги будуть вироблені, тобто за рахунок яких джерел і за якою технологією;

3) як туристичні продукти та послуги будуть розподілені серед внутрішніх і зовнішніх туристів;

4) як економічна діяльність буде розвиватися з часом.

Спробуємо дати деякі пояснення до окреслених проблем.

1. Кількість, якість і розмаїтість туристичних продуктів і послуг, пропонованих країною (регіоном, дестинацією) у певний туристичний період, поступово змінюються. Виробництво одних може збільшуватися, інших зменшуватися, а третіх — зовсім або тимчасово припинятися. Водночас на туристичному ринку з'являються нові продукти і послуги для задоволення потреб і бажань туристів. Питання полягає у тому, хто вирішує перелічені проблеми і як ухвалюються рішення; за допомогою якого механізму, на підставі якого критерію туристичні продукти й послуги визначаються і як оцінюється їх кількість, якість і розмаїтість.

2. Різноманітні туристичні продукти і послуги, які надаються у певній країні (регіоні, дестинації), можуть вироблятися неоднаковими способами. Постає запитання, хто і на підставі яких критеріїв добирає ці способи виробництва, чи можливо, щоб продукт чи послуга були вироблені одночасно двома чи декількома способами.

3. Туристичні продукти і послуги, вироблені в країні (регіоні, дестинації), яка приймає туристів, розподіляються як серед іноземних (тих, що в'їжджають), так і серед місцевих туристів, і задовольняють їхні потреби і бажання.

Великою проблемою економіки туризму є вибір критерію, на підставі якого може бути проведений розподіл туристичних продуктів і послуг. Такий критерій не можна обирати довільно. На його вибір впливає безліч зовнішніх і внутрішніх факторів: економічних, технологічних, політичних та Ін. Кожна країна (регіон, дестинація), яка приймає туристів, обирає свій критерій розподілу туристичних продуктів і послуг.

4. Економіка туризму розвивається із збільшенням обсягу виробництва на кожного туриста незалежно від того, внутрішній він чи зовнішній. При цьому повинна не тільки збільшуватися кількість, а й поліпшуватися якість пропонованих продуктів і послуг. Задоволення потреб і бажань туристів залежить від загального економічного розвитку країни (регіону, дестинації), що приймає туристів. Тому проблема туристичного розвитку є, без сумніву, однією з найважливіших в економіці туризму.

Отже, суспільство, незалежно від місця, часу та рівня розвитку, зіштовхується з економічними проблемами в туризмі. Ці проблеми, як правило, пов'язані з тим, що:

а) невизначену кількість туристичних потреб і бажань потрібно розподілити в порядку важливості;

б) існують різні способи використання обмежених чи рідкісних туристичних ресурсів, які надаються у розпорядження туристів для задоволення їхніх потреб і бажань.

Існує безліч інших проблем, наприклад, пов'язаних зі створенням туристичних продуктів і наданням послуг, визначенням ціни, за якою вони будуть розподілятися, і розміщенням туристичних фірм.

У макроекономіці туріндустрії можна виокремити чотири основні проблеми:

1) ефективність розподілу обмежених туристичних ресурсів;

2) підтримка стійкої економіки туризму;

3) розвиток економіки туризму;

4) справедливий розподіл туристичного доходу (і виробництва).

Ці чотири проблеми вирішують за допомогою механізмів туристичного ринку.

У соціалістичній економіці найважливіші рішення в сфері економіки туризму ухвалювала держава за відсутності контролю за допомогою механізмів туристичного ринку. У результаті держава, а не об'єктивні економічні закони, регулювала та координувала дії, до яких вдавалась "від імені" туристичних організацій і туристів. Тому за адміністративно-командної системи управління держава відігравала головну роль, а туристичному ринку відводилась роль другорядна.

Це не означає, що за умов "стихійного" ринку держава не повинна брати участь у вирішенні основних економічних проблем туризму. Залучення держави в процес регулювання економіки туризму досягається завдяки визначеній туристичній політиці, мета якої — усунення вузьких місць і нейтралізація небажаного впливу механізмів туристичного ринку.

Економіка туризму базується на таких основних принципах:

1) максимізація ступеня психологічного задоволення туристів;

2) максимізація доходів організацій, у тому числі турфірм, які пропонують туристичні продукти і послуги;

3) максимізація стимулювання витрат туристів у процесі подорожей.

Дотримання перелічених принципів звичайно дає позитивний результат. Наприклад, реалізація першого принципу спонукає туристів повернутися в країну, яка добре їх прийняла, і в результаті витратити ще більше грошей на подорож.

За певних обставин дотримання цих принципів може призвести до негативних наслідків. Наприклад, досягнення короткострокової мети максимізації доходу може спричинити створення великої кількості структур для обслуговування туристів, унаслідок чого знизиться рівень їхнього психологічного задоволення. Це може зменшити приплив туристів у певну дестинацію і, як наслідок, обмежити приплив коштів, отже, занизити економічні показники розвитку цієї дестинації. Підвищена увага до туризму як до основного елемента економічного розвитку країни також може призвести до подібних результатів.