Організація готельного господарства - Головко О.М. - 11.4. Організація ігор з грошовим виграшем

Спортивні анімаційні програми призначені для туристів, що захоплюються тим або іншому виду спорту й занять спортом, що приїхали в спортивно-туристський комплекс для тренувань по пев­ній системі у поєднанні з відпочинком.

Спортивно-оздоровчі програми відрізняються від спортивних тем, що вони розраховані на туристів, аматорів спорту й активного відпочинку, для яких готель чи тур комплекс - це єдине місце й можливість відновлення сил і здоров'я через активні фізичні наван­таження в умовах чистої природи й чистого повітря.

Спортивно-розважальні програми орієнтовані на туристів будь-якого віку. Вони будуються на залученні туристів в активний рух через привабливі, захоплюючі, веселі конкурси й необразливі змагання.

Спортивно-пізнавальні програми будуються на прилученні рекреантів до духовно-моральних цінностей у процесі активного відпочинку (походи, пішохідні екскурсії).

В умовах сьогодення бурхливо розвиваються ігрові види розваг, близькі до спорту: більярд і боулінг. В більшості вони сприймають­ся як відпочинок і розвага, які доступні людям різної статі і віку. Тому більярдні столи розміщують у багатьох готельних підприємс­твах і клубах.

У приміщеннях холу, вітальні тощо більярдні столи (малі розмі­рами 2250x1250мм. і великі розмірами 3850x2050мм.), стійки для київ, шафи або полички для київ, меблі для зони відпочинку і очіку­вання. Більярдні столи розміщують таким чином, щоб навколо них була велика площа для вільного руху.

Поєднання послуг розміщення, послуг харчування і напоїв, пос­луг гри в більярд підвищує доходи готельного підприємства.

Більярдні клуби відкриваються зараз за трьома моделями: коме­рційного спортивного та елітного.

В комерційних більярдних клубах більярд виконує роль магніту, який притягує споживачів, які хочуть відпочити з відповідним рів­нем сервісу.

В спортивних більярдних клубах створюються умови для зма­гання і тренування професіоналів - більярдистів. У них є можли­вість проведення любительських турнірів. Послугами елітних біль­ярдних клубів користуються люди з великими доходами. В основі їх комерційного успіху лежить вміння за високу ціну створити екск­люзивну атмосферу комфорту.

11.4. Організація ігор з грошовим виграшем

Багато готельних комплексів пропонують своїм гостям, як до­даткові послуги, можливість відпочити в ігрових закладах, які, за­звичай, є їхніми структурними підрозділами. Сьогодні ігровий біз­нес вважається одним із самих перспективних напрямків розвитку індустрії розваг, сфери готельних послуг, тому що приносить значні доходи готельному підприємству, забезпечує круглорічну роботу всіх співробітників - працівників казино, барів, ресторанів, а також дає гостям можливість сучасно, цивілізовано відпочити.

Можна з упевненістю прогнозувати подальший ріст ігрового бізнесу і стверджувати, що бізнес цей перспективний. Для того щоб внести в ігровий бізнес якісні зміни, необхідно підняти професійний, культурний і технічний рівень. Процес удосконалення стосується буквально всіх його сторін:

o правової бази, що регламентує ігровий бізнес, оскільки та пра­вова база, що існує на сьогоднішній день, не охоплює все необхідне коло питань і проблем ігрового бізнесу;

o фінансової діяльності й оподатковування: набуття ігровими закладами фінансової самостійності, щоб мати можливість вкладати кошти в розширення і відтворення, більше сучасне устаткування та у програмне забезпечення; розробки нової системи оподатковуван­ня, що дозволить розвиватися цьому виду бізнесу на користь суспільства;

o матеріальної бази: будівництва спеціально спланованих й об­ладнаних приміщень для занять ігровим бізнесом;

o організації вітчизняного виробництва сучасного ігрового ус­таткування гарної якості з метою його здешевлення; розробки нових типів ігрових автоматів і програмного забезпечення грального бізнесу;

o внутрішньої структури керування ігорними закладами з ме­тою забезпечення їх чіткої й оперативної роботи;

o підготовки кваліфікованих кадрів: розробки єдиної системи професійного навчання й однакових вимог до фахівців, пов'язаним з ігорним бізнесом; введення нових спеціальностей у вузах й освітніх закладах середньої ланки; забезпечення навчального процесу вик­ладацьким складом і відповідною літературою.

Ігрові заклади - це спеціальні установи, де організовані, як пра­вило, азартні ігри - у карти, рулетку й інших: ігорні будинки, клуби, казино, зали (Рис. 11.6).

Гра - основа грального бізнесу. Поняття "гра" трактується в різних словниках по-різному. Великий тлумачний словник сучасної української мови містить слідуюче визначення: "Забава, заняття підпорядковане сукупності правил, прийомів або основане на пев­них умовах заняття, що є розвагою або розвагою та спортом одно­часно".

Питання про механізм і силу впливу ігор на людину дотепер не до кінця вивчений, хоча досліджень на цю тему досить багато. Цим питанням цікавляться багато філософів, педагоги, психологи, меди­ки. Одні з них уважають гру навчальним фактором, якимсь тренінгом, що дозволяє адаптуватися в складній ситуації, підготуватися до майбутніх випробувань, інші бачать у грі діяльність, чинену заради одержання задоволення, задоволення яких-небудь бажань або потреб (наприклад, потреби в інтелектуальному або фізичному розвитку, бажання бути першим тощо). Однак майже всі вчені, що досліджували феномен гри, при­ходили до думки, що гра займає важливе місце в житті людини на всіх її етапах і найчастіше виконує корисну функцію, чи це тренінг або активне місце проведення з метою відпочинку або розвантажен­ня .

Гра - складне соціально-психологічне явище вже тому, що во­но не вікове, а особистісне. Потреба особистості в грі, а також здат­ність включатися в неї характеризується особливим баченням світу і воно не пов'язано з віком людини. Однак прагнення до гри дорослих і дітей мають різні психологічні підстави. Гра є однією з трьох ос­новних видів діяльності людини. Відмінність гри від інших видів діяльності в тому, що, наприклад, у праці, реалізується суспільна мета - створення матеріальних і культурних цінностей. Гра не пере­слідує такий цілей, тобто до суспільних цілей вона не має прямого відношення, однак вона має опосередковане, непряме відношення. Філософи стверджують, що гра - це особлива форма життя, вироб­лена або створена суспільством для керування розвитком дітей. У цьому плані вона являє собою особливий педагогічний утвір, хоча творцем ЇЇ були не окремі люди, а суспільство в цілому, а сам про­цес виникнення і розвитку гри був масовим процесом, у якому при­родно-історична закономірність "пробивалася" через різноманітну свідому діяльність окремих людей. У теоретичній літературі гра ро­зглядається як: особливе відношення особистості до навколишнього світу; особлива діяльність людини, яка змінюється і розгортається як його суб'єктивна діяльність; діяльність, у ході якої відбувається розвиток психіки людини; соціально-педагогічна форма організації людського життя. Насамперед, гра - породження діяльності, за до­помогою якої людина перетворює саму діяльність, змінює навко­лишній світ. Суть людської гри - у здатності відображати, перетво­рювати дійсність. У грі вперше формується і виявляється потреба дитини впливати на світ, стати суб'єктом своєї діяльності. Сутність гри полягає в тому, що в ній важливий не результат, а сам процес, процес переживань, пов'язаний з ігровими діями. Хоча ситуації, які програє людина, уявлювані, але почуття, пережиті нею, реальні. Гра підготовляє людину до навчання і праці. Ця її специфічна особли­вість несе в собі великі виховні можливості, тому що, керуючи зміс­том гри, включаючи в сюжет гри певні ролі, можна тим самим про­грамувати певні позитивні почуття граючих. По-перше, важливий сам досвід переживання позитивних почуттів для людини; по-друге, через переживання тільки й можна виховати позитивне відношення до діяльності. Гра має багаті можливості сформувати позитивне ві­дношення до не ігрової діяльності. Гра підводить до здатності діяти в плані уяви. Природно, що люди, котрі мають розвинуту уяву, ле­гше пізнають навколишній світ, тому що вони можуть уявити пред­мети і явища, недоступні безпосередньому сприйняттю.

Особливості сфери дозвілля дають можливість виконати одно­часно цілий ряд замовлень у ході однієї ігрової програми вечора гри, ігрового спілкування. Причому під час гри у кожного учасника можуть розширюватися набір замовлень, змінюватися замовлення, переставлятися акценти у мотивації участі в грі: наприклад, при­йшов на незвичайну за формою розвагу, бажаючи приємно провести час, але по ходу програми знайшов серйозні питання до самого себе і сформував своє замовлення; чи навпаки, прийшов як на лекцію за знаннями, а по ходу програми сформував замовлення і на "розкіш спілкування", і на "карнавальну святковість". Пропоновані реальні замовлення (усвідомлювані мотиви), пропоновані мнимі замовлення (без мотивації) і потенційні замовлення (латентні мотиви) знахо­дяться в складній динамічній співвіднесеності. Успішність роботи з такою структурою замовлень на ігровій програмі визначається дія­льнішим підходом до розроблюваним з програмою тем і проблем.

Під час гри відбувається швидка зміна ситуацій, виникають за­цікавленість й азарт. Поняття "азартна гра" має давню історію. В словнику сучасної української мови слово "азарт" має визначення: "Сильне захоплення чим-небудь, запал, завзяття. Входити в азарт".

Таким чином, азартна гра - це особливий вид гри, що викликає сильне захоплення, як правило, пов'язане з матеріальною зацікавленістю. Багатьох людей в азартних іграх залучає можливість тренування розумових здатностей, розвитку уваги, осо­бливих навичок й умінь.

Серед азартних ігор виділяють три групи: азартні, комерційні й престижні.

Азартні ігри. У них виграш зазвичай залежить від випадку, збігу обставин, а не від уміння або інтелектуальних здібностей гравця.

Комерційні, або інтелектуальні ігри. Виграш залежить зазви­чай від досвіду, умінь й інтелектуальних здібностей гравця й у меншої - від везіння (бридж або преферанс).

Престижні ігри. Результат залежить тільки від майстерності й інтелектуальних або фізичних здібностей гравця (шахи, шашки й спортивні ігри).

У сучасні казино пропонується найчастіше стандартний набір азартних ігор: рулетка, покер і Блек Джек. Кожна із цих ігор має свої різновиди:

o рулетка - американська, російська, французька, рулетка з до­датковим полем тощо;

o карткові ігри - Блек Джек, покер і його різновиди, сєка (або російський покер), баккара, макао;

o гра в кості.

Рис. 11.6. Види закладів розваг.

В останні роки коло споживачів послуг ігорних закладів значно розширився. Відвідувачами цих закладів стають не тільки "нові українці", але й інші категорії населення. Зазвичай, найбільш час­тими відвідувачами є люди, які не можуть уявити своє життя без казино, але таких не багато. Відвідують ігрові заклади різні представники соціальних груп: бізнесмени, популярні артисти й спортсмени, інтелігенція (викладачі, медики, юристи), студенти й молодь із забезпечених родин.

o Казино являє собою стаціонарний або пересувний дозвіллєвий центр відкритого або закритого типу, що є структурним підрозділом головного підприємства певної організаційно-правової форми. Ос­новними цілями казино є: надання послуг населенню в області організації дозвілля й отримання прибутку.

Сучасні казино - це культурно-дозвільні центри з обслугову­ванням на високому професійному рівні й забезпеченням безпеки клієнтів. У більшості ігрових закладів для відвідувачів передбачені безкоштовні напої й закуски, музика й шоу-програми; багато казино влаштовують фуршети для учасників гри.

Робота казино ґрунтується на основі проведення на його території ігор з виплатою грошових виграшів у точній відповідності зі встановленими для даного казино правилами.

Для успішного функціонування казино необхідно правильно сформувати його матеріальну базу, продумати імідж, дизайн, інтер'єр, тобто відповідним чином його облаштувати. Чим краще буде оснащене й обладнане казино, тим більше клієнтів воно може залучити.

Параметри стандартного комплексу приміщень відповідно до їх призначення:

o ігровий зал - спеціально обладнане для ведення ігор приміщення, де в певному порядку розміщені ігрові столи з місцями

для відвідувачів і робочими місцями для співробітників казино. В ігровому залі є також каса для ведення грошових розрахунків з відвідувачами й зона відпочинку відвідувачів. Розміри ігрового залу визначаються, насамперед, кількістю ігрових столів з розрахунку 15-20 м2 - на стіл для гри в Блек Джек й 20-25 м2 - на стіл для гри в рулетку. Площа для каси повинна становити не менш кв. м. Середній розмір зони відпочинку для відвідувачів - приблизно 20 м . Мінімальний розмір ігрового залу повинен бути приблизно 75-100 м .На території ігрового залу або поруч повинен бути бар;

o службові приміщення: вестибюль, гардероб, санвузли, каса продажу вхідних квитків, пост співробітників служби безпеки, кімната відпочинку для співробітників, сейфова кімната, у якій зберігаються страхова сума, документація казино та ігрове устатку­вання;

o офіс: приймальня і кабінет директора.

Загальний принцип пристрою всіх казино однаковий. У кож­ному з них є ігрові столи, кожний з яких призначений для конкретної гри й відрізняється від інших розміткою сукна, каса й бар - це мінімальний набір. При наявності засобів цей набір може бути значно розширений. Завдяки розширенню матеріальної бази, кількості і якості надаваних послуг, дизайну кожне казино знахо­дить свій неповторний вигляд, що залучає клієнта саме в цей ігро­вий заклад, а не в подібне, розташоване поруч.

У сучасному суспільстві цілий перелік різноманітних видів азартних ігор продовжує користуватися великою популярністю, і саме тому багато готельних підприємств охоче пропонують послуги казино. У більшості випадків казино починається з американської рулетки. Саме ця гра викликає у відвідувачів великий інтерес.

Обладнання для казино поділяється на основне (столи, колеса для рулетки) і розхідне (фішки, сукно тощо).

Класичний набір основного обладнання складається зі столу для гри в рулетку і столу для кар точних ігор. Комплектація столів буває трьох видів:

- "стандарт" - проста і дешева;

- "люкс" - передбачається додаткова комплектація попільнич­ками, підстаканниками і підставками для ніг;

- "ексклюзив" - столи для VIP- залів або тематичних казино, ха­рактерною особливістю яких є вишуканий дизайн, дорогі матеріали для оформлення інтер'єру.

При виборі столів особливу увагу слід приділити їх стійкості (для рулетки, особливо по поздовжній осі), якості обробки ніжок та дерев'яної частини ніжок стільців, кольору та якості покриття на поручнях для гравців, наявності сертифіката відповідності і гігієні­чного сертифіката для меблів.

Заслуговує на увагу стіл для міні рулетки вітчизняного вироб­ника "Дінаріс і К", який характеризується унікальними конструкти­вними особливостями: їх використовують як за безпосереднім при­значенням, так і в ролі звичайного обіднього столу - достатньо спе­ціальним пристроєм перевернути стільницю догори.

Доцільність використання цієї моделі полягає в тому, що її мо­жна використати для невеликих приміщень, так як стіл не вважаєть­ся ігровим, закладу не потрібно оформляти патент.

Велику увагу слід приділяти і вибору колеса для рулетки, яке необхідно перевірити на наявність і безшумність ходу, тривалість спіну. На колесо для рулетки має бути паспорт і сертифікат норма­тивності відповідним документам.

Суттєве значення мають різні аксесуари: жетони, карти, табли­чки, таці, сукно для покриття і горн их столів. Сукно може бути: син­тетичне, вовняне та вовняне з домішками синтетики.

Фішки для гри є найбільшим стандартизованим компонентом ігорного обладнання: вони регламентовані за товщиною, діаметром і вагою. їх поділяють на дві групи: цінові і кольорові фішки. Перші мають грошовий номінал, другі використовуються в основному під час гри в рулетку. Використовують "вхідні чіпи" для продажу вхід­них квитків для преміювання гравців. Зазвичай вони мають логотип казино і не мають грошового номіналу.

Одних відвідувачів більше відвідувачів великі ігрові заклади, розраховані на великий потік відвідувачів, інших - клубні, елітні. Хтось віддає перевагу класичному стилю, а когось більше влаштовує модерн. Молодь залучають шоу-центри з дискотеками, концертами, виступами знаменитих співаків, ігровими залами, розі­груваннями самих різних призів.

Клуб - організація, що об'єднує людей певного кола, об'єднаних спільними інтересами, заняттями, мають виховне, повчальне, культурно-освітнє значення.

До клубу приходять люди, які бажають опанувати певне занят­тя. Клуб за інтересами - це свого роду вихователь. Кожний із членів об'єднання прагне винести на люди свої знання та вміння. Спілку­вання в колі однодумців сприяє збагаченню, взаємо вихованню їх прив'язує особлива атмосфера рівності, доброзичливості і самодія­льності.

Щоб дозвілля в клубних об'єднаннях стало сприятливим, необ­хідно будувати роботу на інтересах самої людини. Треба не тільки знати сьогоднішні культурні заняття молодих, передбачати їхні змі­ни, а й уміти швидко реагувати на них регулюванням відповідних форм і видів дозвілля і розваг.

Дослідження вчених та й найпростіші життєві спостереження показують, що при всій важливості і силі соціалізації молодої лю­дини в навчальному і виробничому колективі, при всій необхідності змістовної діяльності на дозвіллі молодь уперто збирається в колек­тив однолітків. Виходить, що спілкування в молодіжній компанії - це форма дозвілля. Домашнє дозвілля в оточенні однолітків немов магніт притягує до себе юнаків і дівчат.

Його шляхетного, розвивального впливу на особистість моло­дої людини не можна заперечувати. Але цей вид дозвілля має ряд мінусів - ізольованість людини в чотирьох стінах, відрив від фізку­льтурно-спортивних форм дозвіл ь,а це не може не підсилювати іне­ртності молодої людини.

З найпоширеніших видів дозвілля молоді є дискотеки. Диско­тека формує особистість як учасника творчого колективу, є засобом ідейно-естетичного виховання. Аудиторія сьогоднішньої дискотеки величезна, включає різні вікові і статеві групи

Дискотека виникла з глибин самодіяльної творчості. До момен­ту її появи просто не було того професійного зразка, на який вона могла б орієнтуватися. Цей зразок складався поступово як результат самодіяльних творчих пошуків. Перші досвіди теоретичного і мето­дичного осмислення практичних пошуків у цій сфері належать са­модіяльним ентузіастам. Деякі з них виросли згодом у професіона­лів дискотеки і серйозно збагатили її творчий професіоналізм.

Істотною особливістю сучасної дискотеки є її спрямованість на події дня, насамперед на явища музичного життя. Молодь іде на дискотеку ще й заради того, щоб одержати свіжу інформацію про новини естради, рок-музики, почути не тільки улюблені мелодії, а й нові, одержати кваліфікований коментар, довідатися щось цікаве про співаків, композиторів, музикальні групи. Дискотеки для молоді є своєрідним інформаційним центром молодіжної музики, клубом музичних новин. Диск-жокеї відіграють роль самодіяльних інфор­маторів, оглядачів, коментаторів. Одним з головних напрямків їх ді­яльності став пошук, збір, систематизація нової інформації.

Правильна постановка дискотечної справи допускає централі­зовану систему оперативного збирання необхідної інформації, її швидке опрацювання і розсилання на місця, авторам програм і ве­дучим дискотек. Крім того, варто пам'ятати, що дискотека поклика­на не тільки реагувати на події музичного життя світового масшта­бу, але й висвітлювати поточні питання життя на місцях.

Однією з постійних тематичних і танцювально-розважальних диско програм виступають новини музичного життя. Цей процес досить трудомісткий, потребує не тільки великих затрат часу, а й необхідної кваліфікації, якої автори і ведучі дискотечних програм не завжди володіють.

Боулінг. Боулінг - гра в кеглі. Є однією з самих демократичних і популярних ігор сучасності. Гра складається з 10 рамок, у кожній з яких треба намагатися вибити 10 кеглів. На кожну рамку дається дві спроби. Незважаючи на те, що боулінг-індустрія робить в Україні тільки перші кроки, розвивається вона стрімко. Практично у всіх великих містах й великих готелях є боулінги-центри, які стають розважальними центрами сімейної й молодіжної спрямованості. Сучасні боулінги-центри оснащені автоматичною системою підрахунку очок і управління, що складає з мережі комп'ютерів, пристроєм повернення куль, доріжками для їхнього метання, меб­лями для відпочинку відвідувачів і барами.

Гольф. Зародилася ця гра в Шотландії, в XIII в. У ті часи більшість населення цієї країни займалася скотарством. Кочуючи з місця на місце, пастухи розважалися тим, що своїми ціпками кидали в ямки кістяні кулі. Згодом ціпок видозмінився, перетворившись у ключку, кістяну кулю замінили м'ячем, набитим спресованим пір'ям, а сучасну кулю роблять із пластику. Суть гри залишилася тією ж, хоча грають у неї тепер представники заможної еліти, об'єднуючись у клуби аматорів гольфу.

Гра проходить на спеціально підготовленій місцевості площею від 40 до 70 га, де розташовуються 18 полів різних розмірів. Місцевість рівнинна, з гарним ландшафтом, який вибирається, або цей ландшафт створюється штучно.

Кожне поле має коло коротко постриженої трави (грін) з лун­кою у центрі. Гравець має м'яч і ключку. Ключки використаються різні (вуди, айрони, драйвер, патер - усього 14 видів). Вони відрізняються довжиною, вагою, нахилом ударної голівки. Граючий повинен "пройти" 18 лунок з найменшою кількістю ударів (професійний рівень 70 - 72 ударів). Гравця очікують серйозні ви­пробування: влучення м'яча в піщані ями, які спеціально роблять у самих несподіваних місцях, перешкоди з боку дерев і чагарників, втрати м'яча у високій траві або у воді струмків і ставків, спеціально створених на гольф-полі.

У багатьох містах Європи й Америки, у великих курортних центрах створені тренувальні поля й площадки для міні-гольфу. Площадки для міні-гольфу - дійсне поле, тільки зменшених розмірів. Тренуватися можуть всі бажаючі, оскільки чим більше їх буде, тим більше буде професіоналів, що обслуговують гольфи-клуби й гольфи-центри. Для України гольф - захоплення нове, але створена Всеукраїнська Федерація гольфа (ВФГ), проводить тури з міні-гольфа за встановленими правилами.

Гра в гольф є зовсім новою, тому пропонуємо ознайомитися з основними правилами цієї гри.

Правила міні-гольфу. Міні-гольф являє собою індивідуальну спортивну гру з ключкою і м'ячем на спеціальному полі, змагання з якої можуть проводитися як у закритому приміщенні, так і на відк­ритому повітрі. Короткий варіант правил міні-гольфа за версією Всеукраїнської Федерації гольфа (ВФГ), погоджений по загальних пунктах із Правилами міні-гольфа за версією Всесвітньої Федерації спортивного міні-гольфа (WMF) містить у собі:

- етикет (правила поведінки на поле) і безпека;

- регламентацію стандартизованого устаткування й екіпірування спортсменів;

- правила гри;

- правила для учасників змагань;

- правила фіксації результатів;

- основні порушення і штрафи;

- правила проведення змагань.

Гравці в гольф повинні дотримуватися певного етикету - правил поведінки на полі.

1. Не можна розмахувати ключкою. Не можна бити по м'ячі в напрямку, протилежному напрямкові до лунки, або бити свідомо так сильно, щоб м'яч переборював відстань набагато більше довжи­ни лунки. Не можна кидати м'яч рукою, у тому числі передаючи йо­го партнерові.

2. Не ходити, не рухайтеся і не розмовляти, поки інший гравець готується завдати удару або грає.

3. Не стояти на лінії патта (лінія патта збігається з лінією приці­лювання).

4.Не знаходитися на території лунки, не стояти на бортику лун­ки і не ставити на лунку ніяких предметів під час підготовки до гри і проходження лунки іншим гравцем.

5. Безпечна дистанція від гравця, що виконує удар, повинна бу­ти не менш 2 м.

6. Стояти так, щоб не відкидати тінь на м'яч, лунку і по можливості, на лінію прицілювання.

7. Після того, як ви закінчили гру, найкоротшим шляхом залишіть лунку, щоб не затримувати гру.

8. Після закінчення гри останнім гравцем команди вона повинна відразу ж звільнити лунку для іншої команди і тільки після цього заповнювати картку.

9. Додаткові правила, що стосуються поведінки на полі, обговорені в розділах "Правила для учасників змагань" і "Перелік порушень і штрафів.

Вимоги до обладнання та екіпіровки для гри в гольф. Гра в міні-гольф проводиться на полі, що складається з 18 ігрових площадок, названих лунками (доріжками). Площадки повинні бути пронумеровані, а їхня конструкція відповідати вимогами до поля даного класу.

Змагання зі спортивного міні-гольфа можуть проводитися на ста­ндартизованих полях з лунками модульного типу (з килимовим, етер­нітовим, або бетонним покриттям), або з лунками паркового (або ландшафтного) типу з килимовим покриттям. Лунки поля модульного типу відповідають обговореним у правилах Всесвітньої Федерації спортивного міні-гольфа стандартам конструкції і геометричних параметрів із зазначеними допусками. В даний час затверджений набір з 18 стандартів для бетонних модульних полів і з 25 стандартів для етернітових і килимових модульних полів. Лунки поля ланд­шафтного типу мають довільну геометрію, але повинні відповідати обговореним нижче стандартам на складові компоненти.

Кожна лунка (доріжка) містить у собі:

- власне ігрову поверхню (ігрове поле);

- границі лунки (звичайно у виді бар'єрів);

- стартову площадку ("ті");

- перешкоди (якщо є);

- лінію, що обмежує ігрове поле (при необхідності);

- спеціальні оцінки для переміщення м'яча з положень, що не граються;

- власне лунку (отвір на поле).

Площадка модульного типу повинна мати довжину не менш 5,5 м і ширину не менш 80 см.

Під час відсутності обмежувальних бар'єрів границі площадки повинні бути позначені чітко видимою лінією.

Стартова площадка "ті" являє собою коло діаметром 30 см, роз­ташований на осі стартової ділянки ігрового поля на відстані не менш 40 см від його початку.

Перешкоди можуть мати різну конструкцію для різних типів полів, що повинна бути спеціально обговорена загальними (у ви­падку модульного поля) або місцевими (у випадку ландшафтного поля) правилами. Загальна вимога: перешкоди повинні бути жорст­ко фіксовані по положенню й орієнтації, і не зрушуватися при тор­каннях ключкою або м'ячем.

Лінія, що додатково обмежує ігрове поле, звичайно використо­вується в модульному варіанті, і або збігається з першою перешко­дою, або вказує яке відстань повинна пройти посланий з "ті" м'яч, щоб вважатися введеним у гру.

Діаметр власне отвору лунки може бути різний на різних полях, але не повинний перевищувати 120 мм. Для основних (этернит і бе­тон) видів модульного гольфа це обмеження складає 100 мм.

Гра ведеться з використанням ключок для міні-гольфа або паттеров для великого гольфа. Ключка не повинна мати спеціальних пристосувань, що полегшують прицілювання, а ігрова поверхня голівки ключки не повинна перевищувати 40 см .

Дозволено використання м'ячів з будь-яких матеріалів, що задо­вольняють наступним вимогам:- розміри в інтервалі від 37 до 43 мм: відскік від бетонної поверхні, що не перевищує 85 см. при киданні у висоти 1 м. (при температурі 25С). Дане правило дійсне за винятком випадків, коли використання визначених м'ячів по тим або інших причинах заборонено спеціальним рішенням технічного Комітету Федерації, у веденні якої знаходяться дані змагання.

Правила гри в гольф. Мета гри полягає в переміщенні м'яча зі стартової площадки "ти" у лунку за допомогою ключки за най­меншу кількість ударів.

Для проходження однієї лунки може використовуватися тільки один м'яч. Виключення складає ситуація, коли м'яч ушкоджений у процесі гри або загублений і не знайдений протягом 5 хв. У цьому випадку з дозволу арбітра допускається заміна м'яча, але удар виконується з місця попереднього удару.

На "ти" м'яч може встановлюватися рукою або ключкою. З по­ложень, що не граються, м'яч переноситься і встановлюється на відповідний маркер тільки руками.

У процесі гри на ігровому полі лунки м'яч може переміщатися тільки ударами ключки і тільки зі стану спокою. Удар по м'ячу, що рухається, заборонений у всіх випадках.

Рахунок ударів ведеться за кількістю торкань ключкою м'яча, що знаходиться в грі. М'яч вважається в грі, якщо він знаходиться в русі після удару з "ти", або знаходиться на ігровому полі (за старто­вою лінією), але ще не в лунці.

Кожне торкання м'яча ключкою зараховується як один удар. Якщо число ударів на лунці досягає 6, додається один удар до 7, і гра на лунці вважається завершеною.

Лунки граються в порядку черговості від першої до вісімнадцятого. Гравець може почати гру на лунці тільки після того, як попередній гравець її завершив. У випадку групової гри, група починає гру на лунці тільки після того, як попередня група її зали­шила.

М'яч грається з "ти" на початку гри на лунці й у випадку, якщо він не перетнув обмежувальну лінію, з яким починається ігрове поле. В всіх інших випадках м'яч грається звідти де він зупинився за наступними основними виключеннями:

- якщо м'яч правильно введений у гру, але вийшов за обмежува­льну лінію, він грається з крапки перетинання цієї лінії;

- якщо м'яч правильно пройшов першу перешкоду, після чого некоректно пройшов друге (наприклад, перестрибнув), він грається від першої перешкоди (після нього);

- якщо м'яч зупинився поблизу від перешкоди або борту, то він може бути переміщений на 20 см. перпендикулярно борту або на 30/50 см. (у залежності від конструкції або місцевих правил) пер­пендикулярно перешкоді;

- якщо м'яч зупинився всередині перешкоди, то він повинний бути переміщений у тому напрямку, з якого він прийшов у це поло­ження.

На лунках модульного міні-гольфа, що граються тільки з "ти" (не мають обмежувальних ліній) кожен наступний удар грається з "ти".

Положення м'яча визначаться його точкою торкання поверхні поля.

Перешкода повинна бути пройдена по обговореному шляху і вважається пройденою, якщо згадана в попередньому пункті точка знаходиться за лінією перешкоди.

М'яч вважається забитим у лунку з того моменту, коли він прийшов у стан спокою на дні лунки.

Удар по м'ячу гравець повинний наносити знаходячись у полі зору партнера по флайту (групи) або судді.

М'яч може бути, за узгодженням із суддею і (або) партнерами по флайту, піднятий для очищення від випадкового бруду, при цьо­му положення м'яча маркірується. М'яч не можна піднімати в процесі гри на лунці для нагрівання або охолодження.

Гравець у процесі гри на лунці може забирати випадкове сміття і перечікувати пориви вітру, так само як і уникати впливу інших зовнішніх факторів у межах відведеного правилами змагань часу. Якщо умови такого роду вплинули на рух м'яча, це не є підставою для повторення удару. Однак якщо вже зупинений м'яч переміщений унаслідок зовнішніх умов, то гравець може з дозволу судді повернути його в первісне положення.

Для учасників змагань з гольфу встановлюються певні правила:

1) Будь-які інструкції оргкомітету або суддів обов'язкові для виконання.

2) Гравець не може самостійно що-небудь змінювати на ігровій площадці, і повинний інформувати про замічені дефекти головного суддю до початку турніру.

3) Гравець-маркер зобов'язаний уважно стежити за грою того, чий рахунок він записує.

4) Про порушення правил ким-небудь із гравців повинний бути інформований суддя.

5) Партнер по флайту або маркер може звернути увагу гравця до удару на неправильно встановлений м'яч і т.п., але не має права на протест після того як удар уже нанесений.

6) Група повинна переміщатися на наступну лунку тільки після того, як вона звільнилася. На лунці не може знаходитися одночасно більш однієї команди.

7) У випадку розбіжностей із приводу трактування правил вар­то негайно проконсультуватися в судді. Дискусії між гравцями не допускаються.

8) Невмотивовані затримки гри заборонені.

9) Наступний гравець повинний готуватися до старту відразу ж після того, як м'яч попереднього правильно ввійшов у гру.

10) Кожен гравець має 90 секунд на перший удар, і 70 секунд на кожен наступний.

11) Картка рахунку повинна бути передана в суддівську колегію відразу ж по завершенні чергового раунду змагань.

12) У ході змагань будь-які форми тренувань на полі, де про­ходить гра, заборонені.

13) Гравці, що не грають у даний момент, не повинні набли­жатися ближче, ніж на один метр до м'яча, що знаходиться в грі.

14) М'яч з лунки варто діставати рукою або спеціальним при­соском на ручці паттера.

15) Гравець може одержати коротку перерву і залишити гру­пу тільки з дозволу судді.

16) Загальна перерва в процесі змагань оголошується тільки головним суддею змагань. За його ж командою змагання відновляються.

17) Якщо гравець у ході перерви хоче залишити спортивну площадку, він повинний попередити про це Оргкомітет.

18) У ході офіційних тренувань і змагань уживання тютюну, алкоголю і наркотиків на ігрових полях категорично заборонено. Це правило стосується всіх учасників, включаючи маркерів, суддів, тренерів, офіційних осіб і т.п.

19) Будь-яка вказівка судді в процесі змагань повинна бути виконана негайно, а апеляція у випадку незгоди з ним може бути подана не пізніше чим через 10 хв. після закінчення раунду.

20) Гравець може перервати свою участь у змаганнях тільки з дозволу головного арбітра.

21) Мобільні телефони й інші пристрої зі звуковими сигна­лами повинні бути виключені на час змагань.

Дартс. Історія гри дартс почалася багато століть назад. Ця гра з'явилася в ті часи, коли списи й дротики були одними з основних видів зброї. Серед кращих гравців були король Англії Генрі VIII і король Франції Шарль VI. Життєва необхідність тренуватися по­ступово трансформувалася в захоплюючу гру у вигляді мішені - ко­ла, розбитого на сектори, і стріл-дротиків з гострими голками-наконечниками. Гравець, що потрапив дротиком хоча б раз в, центр мішені (так званий "Бичаче око"), вважався щасливчиком. В 1908 р. дартс був визнаний як популярний вид спорту, відпочинку й розва­ги. Цю гру люблять як дорослі, так і діти. Вона розвиває влучність, пильність, координацію, арифметичні здатності й просто підвищує настрій і дає емоційну розрядку.

У Великобританії, Німеччині, СІНА, Австралії й багатьох інших країнах миру ця гра стала невід'ємною частиною національної культури.

У цей час поряд із традиційним дартсом у багатьох розважаль­них і курортних центрах установлюється електронний дартс. Мішень електронного дартса має убудований мікропроцесор, дис­плей для відображення результатів гри й панель керування. Дротики в електронному дартсе використаються з безпечними пластиковими наконечниками. Електронний дартс дає можливість програмування правил гри, кількості гравців (одночасно можуть грати не більше 8 учасників). Він має ще одну перевагу - систему автоматизованого підрахунку очок.

Серфінг. Цей вид розваги досить стародавній. Популяризато­ром серфінгу прийнято вважати англійського мореплавця Джеймса Кука, який під час одного зі своїх подорожей потрапив на Гавані'. Тут мореплавця вразила велика кількість ігор і змагань, що влаш­товувалися гавайцями. Найбільше Кука вразило катання гавайців на дошках по хвилях океану, що вважалося в корінних жителів культо­вою дією.

Для катання використовували два види дощок. Один вид (алача) - дошка довжиною близько 3 м і вагою близько 10 кг.. Виготов­лялася із хлібного дерева й призначалася для бідних людей. Другий вид (оло) - дошка, що важила близько 100 кг і довжиною близько 6 м, завдяки чому вона розвивала швидкість до кілька десятків кілометрів у годину. Цей вид дощок призначався для вождів й їхнього найближчого оточення. Виготовлення дощок супроводжу­валося