Переходячи до розгляду функцій соціального інституту, слід зазначити, що саме функціональну складову його основного компонента Я. Щепанський вважав найважливішою для розуміння соціального інституту. "Значущість впливу та інститутів, - наголошував він, - ґрунтується на двох фундаментальних функціях:
а) на тому, що з їхньою допомогою задовольняються потреби, а це означає, що інститути стосуються засобів задоволення потреб, окреслюють їхній вид, якість тощо;
б) на тому, що інститути регулюють діяльність, заохочують очікувану поведінку і здійснюють репресії стосовно неочікуваної.
Стосовно функції а), то у туризмі за її допомогою задовольняється одна із найважливіших життєзберігаючих (вітальних) потреб, а саме - рекреаційна, у відновленні зберігання життєвих сил і здоров'я людей. Крім того, за допомогою туризму задовольняється потреба людей, що займаються туризмом, яку можна охарактеризувати як адаптивно-пізнавальна, реалізація якої розширює орієнтацію людини в світі.
За функцією б) туризм регулює залучення і організацію туристів до туристичних подорожей, здійснює управління туристичними організаціями, туристичною діяльністю та туристичною поведінкою.
До цих ґрунтовних функцій додається те, що вони забезпечувать плинність суспільного життя і здійснюють інтеграцію намірів, дій стосунків між індивідами."
У повнішому переліку соціальний інститут виконує такі функції:
1) дає можливість членам задовольняти різні потреби;
2) регулює дії членів у рамках соціальних відносин, тобто забезпечує виконання бажаних дій і здійснює репресії щодо небажаних дій;
8) забезпечує стійкість суспільного життя, підтримуючи і продовжуючи безособові суспільні функції;
4) здійснює інтеграцію прагнень, дій і взаємин індивідів і забезпечує внутрішню спорідненість спільноти.
Аналіз практики функціонування туризму підтверджує притаманність йому всього переліку функцій соціального інституту, а отже наявність підстав для розгляду туризму як соціального інституту.
В той же час, успішність функціонування соціальних інститутів, за Я. Щепанським, залежить від таких умов:
а) від чіткого визначення мети, її кола виконуваних дій чи обсягу функцій. Якщо функція інституту визначена нечітко, він не може без конфліктів уключитися в глобальну систему інститутів цього суспільства і наштовхується на різні протидії;
б) від раціонального поділу пращ і раціональної її організації;
в) від ступеня деперсоналізації дій і об'єктивізації функцій. Іншими словами, якщо цей інститут перетворюється в установу, залежну від інтересів людей, покликаних виконувати інституціоналізовані функції, тоді він втрачає свій суспільний характер, втрачає престиж і довіру всієї групи;
г) від визнання і престижу, якими він володіє в очах усієї групи чи переважної її частини;
д) і, нарешті, від безконфліктного включення у глобальну систему інститутів.
Отже, туризм, як і кожен інститут, володіє такими складовими елементами, що мають більш-менш оформлений вигляд залежно від типу інституту. Він має свою мету (ширше - функцію), тобто коло питань, що охоплює своєю діяльністю. Далі, він визначає коло функцій, передбачених для вирішення цих питань. Іноді можна говорити про визначені соціальні ролі в рамках цього інституту. Для досягнення мети інститут має в розпорядженні засоби й установи. Це можуть бути засоби матеріальні, символічні чи ідеальні. Нарешті, інститути мають у своєму розпорядженні визначені санкції як щодо осіб, що виконують інституціалізовані функції, так і щодо осіб, що є об'єктом цих дій.
Таким чином туризму за його природою потенціально притаманні всі сутнісні характеристики і функції соціального інституту. Однак міра реального прояву цих ознак і функцій здебільшого залежить від природних та суспільних умов конкретної країни на певному етапі її розвитку.
Видові ознаки соціального інституту
Сфери діяльності соціального інституту
Інститут культури
Економічні соціальні інститути
Інститут виробництва
Інститут ринку
Туристичні товари і послуги
Туризм як культурний феномен
Матеріальна і духовна культури