Філософія - Сидоренко О.П. - 3.3. Світова філософська панорама у XXI ст.

Наприкінці XX та початку XXI ст. людство опинилося на порозі великих змін. Вже сьогодні можна простежити деякі майбутні контури розвитку світової цивілізації: небачені можливості інформаційних технологій, нових способів комунікацій, прискорену інтеграцію світу, його різноманітність і багатополярність. Перед кожною країною постала проблема вибору: як увійти в майбутню цивілізацію і зайняти в ній гідне місце, забезпечити вищу якість життя і розвиток особистості? Вибір шляху розвитку завжди передбачає визначення певних світоглядних орієнтирів, у формуванні яких важливу роль відіграє філософське мислення. Кардинальним соціальним змінам, як правило, передує напружений філософський пошук, спрямований на виявлення глибинного сенсу людського буття і його цінностей.

Чим вищий рівень історичного розвитку і чим нагальнішим є вирішення суспільних проблем, тим відповідальнішою стає роль філософії. Bona становить світоглядну і методологічну основу пошуку засобів і напрямів руху до майбутнього, розкриває соціальні риси найбільших ускладнень, попереджує про небезпечну ілюзію недооцінки складнощів соціальних перетворень. Нині в центрі філософії стоять проблемні ситуації, породжені людською цивілізацією у XX ст.

По-перше, проблема виживання, зумовлена вступом людства в ядерну епоху. Сьогодні відвернення ядерного самогубства стало ціннісною установкою, з якою мають порівнюватися будь-які програми організації та перебудови суспільного життя.

По-друге, глобальні екологічні проблеми і зумовлена ними необхідність радикальних змін у ставленні людей до природного середовища. Для сучасної філософської свідомості стало вірогідним те, що головні аспекти людського буття — існування людини як частини природи і як діяльної істоти, котра перетворює природу, перебувають у діалектично суперечливій залежності. У наш час ця суперечність набула конфліктного характеру, оскільки сучасний техногенний тиск на природу створює небезпеку виродження біосфери, а отже, загрожує і людству.

По-третє, внаслідок прискорення соціального розвитку в XX ст. надзвичайно гостро постала проблема людських комунікацій, спілкування, подолання відчуження людини від породжених нею соціальних умов життя. Ускладнення соціальних процесів і розширення поля людських комунікацій часто спричинює посилення стресових навантажень, дегуманізацію соціальних зв'язків.

Ці та інші життєві проблеми сучасності мають світоглядний характер, і тому трансформуються в постановку тих філософських питань, які кожна епоха по-своєму формулює і вирішує: питання сенсу людського буття, призначення людини, проблеми волі, справедливості, моралі. Ніколи в минулому людина не володіла такими знаннями, не була настільки технічно озброєною і могутньою, як тепер, але ніколи вона не була настільки вразливою і розгубленою перед глобальними і локальними проблемами.

Така суперечність і складність буття людини і суспільства у XX — на початку XXI ст. зумовили велику різноманітність філософських напрямів, течій і шкіл. У класичній філософії склалися два головних напрями: раціоналістичний (неокантіанство, неогегельянство, неотомізм, марксистська філософія) і емпіричний (позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм, структуралізм, герменевтика та ін.). У сучасній некласичній філософії головним напрямом є ірраціоналізм — напрям, основними течіями якого є філософія життя, філософська антропологія, фрейдизм і неофрейдизм, екзистенціалізм, феноменологія, релігійна філософія, постмодернізм, ін.