Землеробство - Гудзь В.П. - 3.2. Розміщення парів і польових культур у сівозмінах

3.2.1. Чорний пар у сівозмінах

У Степу урожайність сільськогосподарських культур в основному залежить від забезпечення їх вологою, оскільки водний режим ґрунтів характеризується як непромивний, нагромадження води відбувається тільки за рахунок атмосферних опадів, середньорічна сума яких недостатня.

Доведено, що в цій зоні урожайність озимої пшениці часто зумовлюють запаси доступної вологи в посівному шарі на час її сівби. Так, наявність 10-12 мм доступної вологи в шарі ґрунту 0-10 см забезпечить нормальні сходи і запланований урожай. Як видно із спостережень, такі запаси забезпечує тільки чорний пар.

У зв'язку з тим, що парове поле - найрадикальніший засіб нагромадження вологи в посівному шарі ґрунту, по чорному пару в Степу одержують своєчасні сходи озимих.

Після зайнятого пару в північному Степу вони забезпечуються нею приблизно в 7090% років, у південному - 40-50%, а після непарових попередників - ще рідше.

У разі відсутності необхідного запасу вологи в посівному шарі, а також при запізненні опадів тут сходи озимих після непарових попередників з'являються пізно - в жовтні, листопаді, а в окремі роки навіть у січні й лютому або навесні.

Важливою перевагою чорного пару перед іншими попередниками озимої пшениці є здатність його нагромаджувати вологу в глибинних шарах.

Доведено, що в шарі ґрунту 0-150 см по чорному пару волога за весняно-літній період не тільки не нагромаджується, а навіть поступово втрачається частина тих запасів, які були на початок весняних польових робіт.

Проте, незважаючи на великі втрати води полем чорного пару, сумарні запаси її до сівби залишаються значними, що сприяє одержанню дружних сходів озимої пшениці незалежно від погодних умов і зменшує ймовірність її пересіву.

У зв'язку з тим, що коренева система озимої пшениці на чорноземних ґрунтах проникає на глибину понад 200 см і звичайно використовує частину вологи з глибших шарів ґрунту, чорний пар як попередник відіграє важливу агротехнічну роль.

Слід зазначити і його виняткову гідрологічну роль, бо це єдине поле в сівозміні, де в посушливих умовах зони на час оптимального строку сівби озимої пшениці ґрунт містить достатню кількість вологи, рівномірно розподіленої по всьому профілю кореневмісного шару. Звичайно, як у сприятливі, так і в несприятливі роки бувають відхилення, але в цілому щорічно чорний пар забезпечує своєчасні повні сходи озимої пшениці й нормальний розвиток посівів восени. Тут немає сухого прошарку, який буває в посушливі роки після непарових попередників, коли коренева система озимої пшениці розвивається лише у верхніх насичених вологою шарах, а це призводить до зниження її продуктивності.

Добрі врожаї озимої пшениці після непарових попередників у сприятливі за зволоженням роки не зменшують переваг чорного пару, а в посушливі він гарантує високий сталий урожай зерна.

У Степу парове поле в сівозміні, як правило, розміщують після соняшнику. Проте трапляється, що в останньому полі бувають ячмінь, кукурудза на зерно або інші культури, особливо в спеціалізованих сівозмінах.

Відомо, що в ґрунті постійно відбуваються процеси мінералізації органічної речовини рослинних решток, гумусу, органічних добрив та продуктів життєдіяльності мікроорганізмів. Процеси мінералізації і нагромадження елементів мінерального живлення прискорюються в той час, коли поле не зайняте рослинами, зокрема в полі чорного пару, де досить повно розкладається органічна маса, яка поступово нагромаджувалася під попередніми культурами сівозміни, але не встигла розкластися за час від збирання будь-якої з них до сівби іншої. Під культурами цей процес стримується через недостатню кількість вологи, особливо в орному шарі. Під паром, де ґрунт краще зволожений і розпушений, інтенсивніше розкладаються органічні рештки з утворенням більшої кількості поживних речовин, ніж під будь-якою культурою сівозміни.

У полі чорного пару під впливом добрив змінюється не тільки вміст аміачного та нітратного азоту, а й його загальні резерви. Під паром створюються сприятливі умови для нагромадження не тільки мінеральних форм азоту, а й інших елементів живлення.

Чорний пар відіграє важливу роль у боротьбі з бур'янами. Тут, як правило, створюються оптимальні умови для проростання їхнього насіння, яке перебуває в ґрунті протягом багатьох років у стані спокою і являє собою величезну потенціальну небезпеку. Ось чому насіння бур'янів в орному шарі набагато важче знищити, ніж вегетативні органи розмноження - кореневища, кореневі паростки, вуси, цибулинки, бульби, огудину та ін.

Остаточно позбутися насіння в ґрунті та сходів бур'янів у посівах культурних рослин звичайно неможливо. Однак чорний пар - дуже ефективний захід у боротьбі із забур'яненістю полів у сівозміні. Впровадження та освоєння сівозмін з чорним паром значно зменшує запаси насіння бур'янів у ґрунті. Через неоднаковий вплив культурних рослин на умови родючості ґрунту забур'яненість наступних культур за кількісним і видовим складом різна. Отже, суворе дотримання чергування культур у сівозмінах і технологій їх вирощування протягом 5-8 років так зменшує забур'яненість посівів, що застосування гербіцидів на більшості полів виявляється зайвим або може бути різко скорочене.

На чорному пару при механічному обробітку чи застосуванні хімічних засобів треба прагнути до суцільного знищення бур'янів.

Чорний пар для очищення поля від середньоранніх та пізніх однорічних бур'янів може виявитися малоефективним, оскільки верхній шар ґрунту на пару підсихає і їхнє насіння не проростає. Амброзія, спориш, гірчиця польова та деякі інші види переходять у другий глибокий період спокою, а кудрявець Софії, талабан тощо сходять рано навесні або пізно восени, тобто вже після сівби озимих культур.

Особливо ефективний пар в очищенні полів від багаторічних бур'янів. Якщо зайнятий пар у боротьбі проти бур'янів насіннєвого розмноження за ефективністю мало поступається чорному пару, то занадто засмічене багаторічними бур'янами поле треба "пропустити" через чорний пар, а на засміченому гірчаком степовим звичайним цей захід обов'язковий.

Завдяки інтенсифікації землеробства багаторічні кореневищні бур'яни все рідше трапляються на полях Степу, але коренепаросткові - звичайне явище. Найпоширеніші з них осоти та березка польова. Вони мають здатність швидко розмножуватись. Величезну загрозу являє гірчак степовий звичайний, який дуже поширений у південній посушливій частині Степу. В більш зволожених районах поширені осот жовтий польовий і рожевий, берізка польова та молочай лозяний.

Аналіз даних засміченості посівів озимої пшениці, одержаних на дослідних станціях Інституту зернового господарства УААН, показує, що найменше бур'янів при розміщенні її по чорному пару. Добре розвинуті рослини озимої пшениці в полях по чорному пару набагато сильніше пригнічують бур'яни, ніж зріджені посіви після не-парових попередників.

На пріоритетне місце в зерновому виробництві в Степу слід поставити якість зерна, бо зернові культури в структурі посівів тут займають найбільшу площу і одночасно є основним джерелом рослинного білка.

Як показують дані наукових установ цієї зони, зерно озимої пшениці, одержане по чорному пару, містить більше білка, ніж після непарових попередників. Перевага чорного пару над непаровими попередниками спостерігається і щодо вмісту клейковини, склоподібності зерна, сили борошна, об'єму хліба.

Своєчасно і правильно оброблений, удобрений чорний пар як попередник інтенсивних сортів озимої пшениці, які забезпечують урожай високоякісного зерна, є ефективним елементом зональної системи землеробства і гарантом сталого виробництва зерна.

Чисті пари в Степу як один із факторів, що гарантує сталі врожаї зерна озимої пшениці в посушливих умовах, мають займати до 5% у північних, 10 - у центральних і 15-20% у південних районах від загальної площі ріллі (Є. М. Лебідь, П. І. Бойко, 2000).