Філософія історії - Бойченко І.В. - 3.5.2.9. Діахронічний та синхронічний аспекти розробки поняття Суспільно-економічної формації

У "Капіталі" і всіх безпосередньо пов'язаних з ним творах Маркса та Енгельса розроблено переважно синхронічний аспект теоретичного осмислення історичної реальності у системі таких філософсько-історичних категорій, загальним основоположенням якої є поняття суспільно-економічної формації.

В інших, пізніших творах Маркса й Енгельса ця система категорій конкретизується теж на основі того самого поняття, але вже переважно в іншому, діахронічному аспекті, в рамках котрого в центрі вже історичний розвиток суспільства, трактований як природно-історичний процес зміни суспільно-економічних формацій.

Ці два аспекти розвитку марксової філософсько-історичної системи діалектично пов'язані, взаємно доповнюють один одного. Обидва вони грунтуються на розумінні історії суспільства як складної, структурованої і водночас цілісної та динамічної системи, відмінність полягає лише в акцентах. У першому випадку увага фокусується на структурній будові суспільства, його функціональних зв'язках, що найрельєфніше і найповніше виявляються у найпізнішій, сучасній формації. Аналіз динаміки попередніх історичних типів суспільства тут дещо відходить на другий план. В іншому ж випадку, навпаки, основним предметом філософсько-історичного аналізу є саме історичний розвиток як зміна цілісних соціальних організмів (формацій). Так, ще в "Економічних рукописах 1857—1859 рр.", орієнтованих переважно на синхронічний аспект аналізу соціально-історичного розвитку, Маркс спеціально застерігає щодо нерозривного зв'язку цього аспекту з діахронічним. "Наш метод, — писав він, — показує ті пункти, де повинен бути включений історичний розгляд предмета, тобто ті пункти, де буржуазна економіка, яка є всього лише історичною формою процесу виробництва, містить вказівки, що виходять за її межі, на раніші історичні способи виробництва. Тому, для того щоб розкрити закони буржуазної економіки, нема потреби писати справжню історію виробничих відносин. Однак правильний розгляд і виведення цих виробничих відносин як відносин, що історично склалися, завжди приводять до таких перших рівнянь, які — подібно до емпіричних чисел, наприклад, у природознавстві — вказують на минуле, що існувало до цієї системи. Ці вказівки поряд з правильним розумінням сучасності дають у такому разі також і ключ до розуміння минулого... З другого боку, цей правильний розгляд приводить до пунктів, де намічається знищення сучасної форми виробничих відносин і в результаті цього вимальовуються перші кроки перетворюючого руху в напрямі до майбутнього. Якщо, з одного боку, добуржуазні фази є тільки історичними, тобто вже усунутими передумовами, то сучасні умови виробництва виступають як такі, що усувають самих себе, а через те — як такі умови виробництва, що встановлюють історичні передумови для нового суспільного ладу"87.

Таким чином, Маркс виходить з необхідності органічного зв'язку діахронічного і синхронічного аспектів аналізу історичного процесу. Водночас ці аспекти не постають у нього як статично різнозначні. В історичному плані, як наголошував він, сучасна соціальна система має своєю передумовою попередні суспільно-економічні формації, однак у плані пізнавальному вже, навпаки, наукове дослідження сучасної найрозвинутішої формації постає неодмінною умовою автентичного розуміння особливостей розвитку і структури кожної із попередніх формацій.

Розробка ж діахронічного аспекту свого вчення здійснюється Марксом переважно як подальший розвиток вже існуючої філософсько-історичної теорії. В ході цього розвитку ним конкретніше ставиться і проблема співвідношення особливого та всезагального, зрозумілого не як абстрактне відволікання, а як відтворення реальної історичної цілісності в результаті її теоретичного освоєння. За синхронічного підходу функцію такої цілісності виконувала осягнута понятійно суспільно-економічна формація, роль же особливих історичних форм — її найважливіші сторони — відбиті у відповідних філософсько-історичних категоріях. За підходу діахронічного реально існуючою історичною цілісністю розглядається вже найпізніша, найрозвинутіша формація, а особливими історичними формами — формації попередні.

Реалізуючи синхронічний підхід, дослідник вивчає поступальний рух тих особливих історичних форм, окремих площин чи сторін суспільно-економічної формації у її загальнотеоретичному тлумаченні, що фіксуються за допомогою філософсько-історичних категорій у ході системного відтворення цієї формації як певного історичного універ-суму. Для діахронічного ж підходу подібними особливими формами виступають уже не однобічні відволікання від формації як цілого, а такі ж, але менш розвинуті цілісності — формації, що існували раніше. Кожна з цих формацій може бути адекватно відображена вже не однією абстракцією, а лише за допомогою системи відповідних філософсько-історичних абстракцій.

У свою чергу, за синхронічного аспекту розгляду суспільно-економічна формація поставала як цілісність, реально існуюча історична система, що набуває свого відображення у відповідній системі філософсько-історичного знання. В аспекті ж діахронічному ця формація постає вже не як єдиний і всезагальний предмет вивчення, а досліджується Марксом у ширшому контексті — у рамках масштабнішої цілісності — всесвітньо-історичного процесу. І йдеться тут уже не просто про суспільно-економічну формацію як таку, а про кілька формацій (первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, буржуазну), послідовна зміна яких утворює, як гадав Маркс, природно-історичний процес поступу людського суспільства. Але при цьому створення теоретичної системи, яка адекватно відтворювала б як цілісну реальну систему ту чи іншу з формацій, що передували найрозвинутішій, можливе, як вважав Маркс, лише з урахуванням специфіки цієї вищої формації. Зокрема, він наголошував, що саме найрозвинутіше на той час індустріальне, капіталістичне суспільство дає ключ до автентичного розуміння інших попередніх історичних типів суспільства. "Буржуазне суспільство, — зазначав він, — є найбільш розвинута і найрізноманітніша історична організація виробництва. Тому категорії, що виражають його відносини, розуміння його структури, дають разом з тим можливість заглянути в структуру і виробничі відносини всіх тих загиблих форм суспільства, з уламків і елементів яких воно було побудоване. Деякі ще не подолані залишки цих уламків і елементів продовжують животіти всередині буржуазного суспільства, а те, що в попередніх формах суспільства було тільки у вигляді натяку, розвинулося тут до повного значення і т.д. Анатомія людини — ключ до анатомії мавпи"88.