Досліджуючи співвідношення філософсько-історичних категорій, понять, що відображують ту чи іншу формацію як цілісний і водночас внутрішньо диференційований соціальний організм, Марко цілком доречно прагнув уникати, з одного боку, безпосереднього накладання тієї історичної послідовності, у якій відбиті цими категоріями та поняттями характеристики даної формації грали ключову, визначальну роль, на вищий, сучасний йому рівень розвитку суспільства. З іншого ж боку, він вважав помилковим і приписування тим чи іншим ознакам при характеристиці певної менш розвинутої формації того самого значення, яке вони мають у суспільстві сучасному. Такий виважений в цілому підхід давав йому можливість часто-густо виявляти істотну своєрідність зовнішньо, здавалося б, однакових процесів і явищ, одних і тих самих сторін у різних формаціях. І навпаки, доскіпуватися до глибинної спорідненості сторін, процесів і явищ, на перший погляд зовсім різних.
Кожна нова історична цілісність, і Маркс це добре показав на прикладі суспільно-економічної формації, зростає на уламках цілісності (формації) попередньої і містить у собі низку елементів, які характеризували й структуру попередньої формації, цивілізації, культури чи іншої історичної цілісності. Однак сама структура цієї нової цілісності, наприклад формації, вже істотно відрізняється, як переконливо показав Маркс, від структури ранішої формації. Тому елементи останньої залучаються в структуру розвинутішої історичної цілісності в іншій послідовності і в іншій якості. Відповідно змінюються й конкретно-історичні характеристики філософсько-історичних понять та категорій, що відображають ці специфічні елементи, тобто різні сторони, явища й процеси життєдіяльності формації, культури, цивілізації тощо.
3.5.2.11. Обернення категоріальної послідовності
Так, в ученні Маркса, в ході вироблення поняття "суспільно-економічна формація" чи не визначальну роль зіграло виокремлення виробничих відносив з усіх суспільних відносин загалом, прийняття базисного значення матеріального виробництва в житті суспільства, детермінуючої ролі способу виробництва щодо соціального, політичного то духовного життя людей. У подальшому ж відбувається своєрідне обернення, конкретизація Марксом таких наріжних категорій його системи, як "матеріальне суспільне виробництво", "виробничі відносини", "спосіб матеріального суспільного виробництва" тощо. І здійснюється ним ця подальша конкретизація уже, навпаки, з опорою на категорію "суспільно-економічна формація", з урахуванням специфіки різних формацій як самобутніх соціально-історичних цілісностей.
Наприклад, саме завдяки з'ясуванню особливостей сучасної йому формації як цілісної, органічної системи Маркс зміг домогтися поглибленого вивчення специфічних характеристик саме (і тільки) того способу виробництва, який притаманний певній формації, а завдяки цьому — і виділенню у самому суспільному виробництві того його різновиду, який зумовлює своєрідну, історично неповторну форму реалізації взаємозв'язку продуктивних сил щодо виробничих відносин, тобто якісну відмінність власне способу виробництва. Грунтуючись на матеріалах цього аналізу, Маркс робить узагальнення, яке з певними застереженнями можна визнати за прийнятне і сьогодні. "Кожна форма суспільства, — писав він, — має певне виробництво, яке визначає місце і вплив усіх інших виробництв і відношення якого через це цілком так само визначають місце і вплив усіх інших відношень"89 .
3.5.2.12. Матеріальне суспільне виробництво та його різновиди як предмет формаційного аналізу
Використовуючи категорію "суспільно-економічна формація" як методологічний засіб, Маркс прагнув виявити не тільки загальні, а й специфічні риси таких близьких феноменів суспільного життя, як матеріальне суспільне виробництво, матеріальне виробництво безпосереднього життя та суспільне виробництво матеріальних благ, намагався показати нередукованість першого до другого. Вже у "Німецькій ідеології" засновники матеріалістичного розуміння історії підкреслювали, що таке "розуміння історії полягає в тому, щоб, виходячи саме з матеріального виробництва безпосереднього життя розглянути дійсний процес виробництва і зрозуміти у зв'язку з даним способом виробництва і породжену ним форму спілкування — тобто громадянське суспільство на його різних ступенях — як основу всієї історії"90.
Вже тут розрізняються поняття "матеріальне виробництво безпосереднього життя" та "дійсний процес виробництва", його спосіб і громадянське суспільство на різних його ступенях розвитку витлумачується як основа історії. Але для того, щоб конкретніше проаналізувати відмінності "матеріального суспільного виробництва" в цілому від "виробництва матеріальних благ" та "виробництва безпосереднього життя", цим мислителям потрібно було спочатку виконати вкрай складну і велику роботу, пов'язану із з'ясуванням специфіки дійсної основи історії, обгрунтувати своє вчення про суспільно-економічні формації і перейти до вже значно конкретнішого, у певному інтервалі й досі продуктивного розгляду історії як зміни формацій. Лише у 1884 р., вже спираючись на формаційний аналіз історії, Енгельс у передмові до першого видання своєї праці "Походження сім'ї, приватної власності і держави" з необхідною чіткістю формулює тезу про. відмінність суспільного матеріального виробництва від виробництва матеріальних благ через розкриття конкретно-історичного характеру їх співвідношення. "Згідно з матеріалістичним розумінням, — твердив він, — визначальним моментом в історії є кінець кінцем виробництво і відтворення безпосереднього життя. Але само воно, знов-таки, буває двоякого роду. З одного боку, виробництво засобів до життя: предметів харчування, одягу, житла і необхідних для цього знарядь; з другого — виробництво самої людини, продовження роду"91.
У цій праці Енгельса вже саме матеріальне суспільне виробництво розглядається у контексті тієї чи іншої цілісної, органічної історичної системи — на прикладі тієї чи іншої формації. Абрис такого підходу можна побачити вже у працях Маркса, безпосередньо пов'язаних з "Капіталом" і в самому "Капіталі". Але останній торкався цих питань побіжно, остільки, оскільки їх з'ясування допомагало краще зрозуміти, відтінити ту чи іншу особливість сучасної йому формації як своєрідного історичного організму. Основна ж його увага зосереджувалася на аналізі саме сучасних історичних умов, коли виробництво матеріальних благ і "виробництво" самих людей — не лише їх життя, а й здатностей та творчих сил — не тільки відокремилися у відносно самостійні галузі, а й субординувалися. Адже перший різновид матеріального виробництва відігравав у тогочасному суспільстві визначальну роль не тільки стосовно соціального, політичного та духовного життя людей, а й щодо іншого основного різновиду матеріального виробництво — "виробництва" людини як суспільної істоти. Для попередніх відносно тогочасного суспільства історичних органічних систем виробництво матеріальних благ, як неодноразово відзначав і сам Маркс, зовсім не виступає такою визначальною характеристикою матеріального суспільного виробництва в цілому.
Можна і сьогодні визнати резонність вимог цих німецьких мислителів у плані найретельнішого врахування конкретно-історичних модифікацій змісту категорій "суспільне і матеріальне виробництво", "виробництво безпосереднього життя", "виробництво матеріальних благ", "виробництво самої людини", "суспільний спосіб виробництва", "технологічний спосіб виробництва" тощо в контексті тих чи інших історичних типів суспільства.
3.5.2.13. Співвідношення абстрактного й конкретного в історії та в теорії
3.5.2.14. Суб'єктивне прагнення до конкретності та фактичний схематизм
3.5.2.15. Реальні можливості й межі продуктивного використання вчення про формації
Ключові поняття
Завдання і запитання
Примітки
Розділ 4. Становлення некласичної філософії історії: цивілізаційний підхід
4.1. Цивілізаційний підхід: класична парадигма формування та розвитку
4.1.1. Поняття "цивілізація": генеза і динаміка змісту