Філософія історії - Бойченко І.В. - 6.1.4. Інваріантність характеру й динамічність змісту філософсько-історичних категорій

Категорії філософії історії є продуктом тривалого розвитку суспільства та його самоідентифікації, самопізнання. Вони не можуть бути вироблені (й тим більше свідомо розроблені) окремою людиною протягом терміну її індивідуального існування.

6.1.4.1. Надособистісно-соціальний зміст категорій

Філософсько-історичні категорії, як і філософські категорії загалом, мають соціально-історичний зміст, є узагальненням не тільки індивідуального, а й суспільного духовного досвіду. Для кожного нового покоління чи індивіда ці категорії постають як щось вже задане наперед до їх досвіду, апріорне, тоді як щодо макроіндивідів історії — від окремих народів, націй, суспільств, культур і цивілізацій до людства в цілому — вони є, безумовно, похідними досвіду, апостеріорними. У філософсько-історичних категоріях історичний досвід людини, найрізноманітніших етнічних, соціальних та історичних спільнот і людства загалом відображається в його наймасштабніших і найглибинніших рисах і відображається в основному адекватно, відповідним чином, даючи в принципі істинне знання про історичні реалії. Але в означених формах філософсько-історичного мислення культурний досвід не тільки відображається, а й узагальнюється, ущільнюється, конденсується, акумулюється, трансформується, зберігається і транслюється.

6.1.4.2. Інші виміри поняття "категорії"

Тому категорії філософії історії виступають одночасно і своєрідними щаблями, і своєрідними "згустками", квінтесенцією історичної думки, її інваріантами, смисловими вузлами, усталеними логічними схемами. Визначаючи у широкому сенсі слова філософію історії (на противагу філософії природи) як філософію духу, Гегель наголошував, що "логічну природу, котра запалює дух, рухає і діє в ньому"39, створює категорія, як "душа, взята сама по собі, чисте поняття — серцевина предметів, їх простий життєвий пульс, а також життєвий пульс суб'єктивного мислення про них"40.

При цьому філософ цілком доречно зазначає, що як інваріанти категорії постають двоїсто: а) серцевиною предметності (історичної, коли йдеться про філософське осягнення історичної реальності); б) основними і результуючими формами розумової діяльності духу. В обох іпостасях категорії формуються і функціонують як характеристики свідомості, але не тільки усвідомлені, а й як неусвідомлені, інстинктоподібні інваріанти мислення. Дух, як констатує Гегель, "будучи в інстинктивній діяльності мислення пов'язаним своїми категоріями, розщеплюється на безконечно багатоманітний матеріал. У цій мережі зав'язуються тут і там міцніші вузли, що слугують опорними та спрямовуючими пунктами життя й свідомості духу; ці вузли зобов'язані своєю міцністю й потужністю саме тому, що вони, доведені до свідомості, суть в собі й для себе сущі поняття його сутності"41 . Тому вищим ступенем в ієрархії дисциплін протиставленої філософії природи філософії духу, тобто широко трактованої філософії історії, є, за Гегелем, галузь філософії, предмет якої й становлять категорії, тобто — філософська логіка. Вище ж "завдання логіки, — як наголошує мислитель, — очистити категорії, що діють лише інстинктивно як потяги і усвідомлювані духом насамперед розрізнено, тим самим як мінливі й такі, що заплутують одна одну, й постачають йому таким чином розрізнену й сумнівну дійсність, і цим очищенням піднести його (тобто дух. — І.В.) в них до свободи та істини" 42

Аналіз категорій духу загалом самим Гегелем розглядався як ділком автентичний і щодо категорій філософії історії у вузькому її значенні. Адже, як зауважував він43, всесвітня історія — не що інше, як вираження абсолютного духу в його вищих образах, вираження того ряду ступенів, завдяки котрому дух реалізує свою істину, доходить самосвідомості. Ці ступені знаходять своє вираження у визначеності конституції, морального життя, мистецтва, релігії, науки тощо спільнот всесвітньо-історичних духів, які (визначеності) і фіксуються відповідними філософсько-історичними категоріями.