Незважаючи на те, що термін "категоріальний апарат" став загальновживаним серед дослідників, сьогодні все ще можна констатувати лише виникнення саме терміна, а не поняття. Адже зміст (специфічний саме і тільки для нього) у розробках не лише спеціально, а й загальнонаукового, загальнологічного та філософського рівня, залишається досить невизначеним. Це завдання, очевидно, й справді перевершує рівень компетенції окремих галузей будь-якого з трьох основних "стовбурів" сучасного наукового пізнання (природознавства, суспільствознавства й технікознавства), входить до проблемного поля філософії, логіки та методології наукового дослідження. Але ж і в них означене питання поки що, по суті, проходить повз увагу фахівців. Навіть у тих небагатьох розділах і статтях, котрі спеціально присвячені розгляду категоріального апарату філософії, категоріального апарату науки в цілому, нарешті, категоріальному апарату певної окремої галузі сучасної науки, специфіку такого апарату з'ясовано явно недостатньо. І передусім, ймовірно, внаслідок того, що в зазначених розділах і статтях справа обмежується, зазвичай, розкриттям лише спільних рис понять "система категорій" і "категоріальний апарат". Відмітні ж особливості, притаманні якраз і тільки кожному з них, залишаються "за кадром". Між тим, якщо за часів П.В.Копніна нагальною потребою було з'ясування спорідненості означених понять, то на сучасному етапі, вже на основі зробленого Павлом Васильовичем і його колегами, стає не тільки можливим і бажаним, а й необхідним подальше "занурення" у глибинний, властивий саме кожному з цих двох понять смисл, виявлення відносної їх самостійності і функціонального призначення. Оскільки ж цього немає, поняття "категоріальний (понятійний, концептуальний тощо) апарат" редукується до поняття вельми близького, але аж ніяк йому не тотожного — "система категорій".
Логічним наслідком такого стану речей значною мірою якраз і є те, що, набуваючи всебічного поширення, термін "категоріальний апарат філософії історії" все ще не набув понятійного статусу і залишається, по суті, верозрізненим стосовно поняття "система категорій філософії історії". Подібну ситуацію навряд чи можна визнати задовільною, оскільки вона неминуче спричиняє плутанину у тлумаченні та неефективне використання цього терміна в царині філософії та історичної науки.
6.3.2.7. Система категорій філософії історії та її категоріальний апарат: функціональний характер відмінності
Вже зазначалося, що дослідники сходяться на єдності понять "категоріальний апарат" і "система категорій". І це загалом природно, адже їх зміст справді багато в чому збігається. Але фіксується він (зміст) кожним із означених понять під іншим ракурсом. Інакше кажучи, відмінність між цими поняттями передусім не змістова, а функціональна.
Як видається, продуктивнішим розрізнення цих понять буде на основі загальнішого розмежування — між філософсько-історичною теорією та методологією історії. Відомо, що теорія спрямована на отримання знань про саму дійсність, методологія ж — на сам процес отримання знань, тобто філософсько-історичні теорія й методологія історії відносяться як мета і засіб. Таке відношення (мети і засобу) зберігається і тоді, коли йдеться про специфіку системи категорій філософії історії щодо її ж категоріального апарату. Система категорій філософії історії, як і її теорія, істинною і вірогідною постає для теоретика, що шукає нових знань про реальність, як мета, пізнавальний ідеал, досяжний лише "асимптотично" (у ході пізнавального руху поколінь дослідників як своєрідна кінцева межа). Наявна ж на сучасному рівні розвитку філософії історії система категорій (теорія) тлумачиться як недосконала, що дедалі більше не збігається з емпірією, реаліями довкілля і потребує заміни розвинутішими, досконалішими категоріальними системами (теоріями).
Для методолога ж істинною, вірогідною і ( що для нього вельми важливо) нормативною категоріальною системою філософії історії виступає саме наявна нині, а не майбутня. Він розглядає вже існуючу систему категорій не як мету чи пізнавальний ідеал, а як категоріальний апарат — пізнавальний засіб, спосіб, інструмент, метод (якщо йдеться про дану науку) або методологію, систему принципів формування та застосування методів пізнання й предметної зміни історичної дійсності (в нижчих за рівнем узагальнень галузях досліджень чи для практичного перетворення історичної реальності). За методологічного підходу саме розроблена на конкретний час філософсько-історична система категорій постає як така, що її можна і потрібно використовувати для розв'язання пізнавальних або практичних завдань уже нині, в ситуації, що реально склалася на певний момент.
Отже, для теоретика система філософсько-історичних категорій — ідеал, мета, яку ще слід здійснити в майбутньому; для методолога ж — це вже існуюча система категорій, категоріальний апарат філософії історії, знаряддя інтелектуальної праці, основа подальшого пізнавального руху. Тобто — це вже система функціональна й функціонуюча. Звісно, що будь-яке подібне розмежування містить момент умовності. У реальному процесі історичного пізнання ні теоретик, ні методолог не змогли б результативно діяти, не враховуючи необхідною мірою обох аспектів системно-категоріальної природи філософії історії, сфери загальнонаукового історичного пізнання чи відповідної спеціальної історичної науки. Справа лише у переважанні того чи іншого з двох аспектів у кожному конкретному випадку.
6.3.2.9. Система категорій і категоріальний апарат: взаємозумовлююча рефлексія
6.3.2.10. Світоглядно-методологічна роль категоріального апарату філософії історії: два способи реалізації
6.3.2.11. У чому ж виявляється методологічна функція категоріального апарату філософії історії?
6.3.3. Методологічна функція філософсько-історичної категорії: механізм реалізації
6.3.3.1. Початкова і наскрізна характеристика означеного механізму: ідея
6.3.3.2. Підхід і метод: схожість і відмінність
6.3.3.3. Метод: єдність підходу та принципів
6.3.3.4. Послідовність ланок механізму методологічного функціонування філософсько-історичної категорії
6.3.3.5. Нелінійний характер методологічного функціонування категорії