Філософія історії - Бойченко І.В. - КАТЕГОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

— термін для позначення шаруватих за своїм змістовим наповненням характеристик життєвого світу людини і суспільства. К.с.ф. відіграють роль таких форм практичного, духовно-практичного та духовно-теоретичного освоєння суспільно-історичної дійсності саме як органічної цілісності, де довільна з категорій постає своєрідним уособленням будь-якої іншої, оскільки кожна є не що інше як сама ця дійсність чи цілісність (або її образ), зафіксована в одному з ракурсів. Вони корінним чином і різнобічно зумовлені культуротворчою життєдіяльністю соціального організму — суспільства, цивілізації тощо. На перших етапах категоризації суспільної реальності К.с.ф. перебувають на рівні праформи, постають як своєрідні роди людського буття, всезагальні форми життєдіяльності людей. Пізніше виступають нерефлексованими, несвідомо сформованими й діючими формами осмислення людьми соціальної дійсності, свого буття у ній. І лише на пізніх етапах існування суспільно-історичних макроорганізмів — культур, суспільств, цивілізацій, спільнот — набувають значення форм рефлексивних, починають відігравати роль свідомо розроблених і використовуваних засобів філософського осмислення соціально-історичного процесу, постають у вигляді основоположних понять найрізноманітніших соціально-філософських учень. Однак і на пізній фазі практичний світ людської життєдіяльності є основою і середовищем формування та функціонування К.с.ф. Відповідно й останні виступають як засоби не лише понятійних, а й також екзистенційно-практичних форм такого освоєння суспільно-історичної реальності кожним поколінням та індивідом через низку послідовних циклів. Основними ланками кожного такого циклу є практичне, практично-духовне, духовне (теоретичне), духовно-практичне і знову практичне освоєння дійсності. Потім цикл (вже за нових соціально-історичних умов) відтворюється. У масштабах цивілізованого суспільства функціонування К.с.ф. як форм екзистенційно-практичного, пізнавального й регулятивного освоєння соціальної реальності здійснюється не в рамках однолінійної послідовності дедалі масштабніших і прогресуючих циклів чи полілінійної спільноти таких послідовностей, а в контексті множини і послідовностей, і співіснувань циклів подібного штибу. При цьому як формування, так і функціонування К.с.ф. відбувається через збіг онто- і філогенезу, оскільки зміна й засвоєння форм категоризації життєвого світу кожним індивідом і поколінням у процесі їх входження до системи культури відтворює й уособлює у стислій та специфікованій формі ступені категоризації дійсності (їх поступове усвідомлення) в ході історичного розвитку людства в цілому.

К.с.ф. мають сиотемну природу в структурі соціально-філософського знання, вони сягають рівня рефлексії і набирають форми наріжних понять філософії суспільства. Лише конституюючись у відповідну категоріальну цілісність, означена система може вирішувати завдання автентичного розуміння суспільства як цілісної і водночас внутрішньо диференційованої системи й сама при цьому постаючи такою самою системою, але вже К.с.ф. У ході побудови, розвитку і функціонування подібної системи К.с.ф. через зв'язок з практичною життєдіяльністю опосередковується не тільки відношення відповідної категорії з соціальною реальністю, а й взаємопереходи самих К.с.ф. у контексті їх системи. Кожен з таких переходів здійснюється як постійне відтворення і усунення суперечності між абстрактним і конкретним, як перехід від абстрактнішого до конкретнішого. Та чи інша К.с.ф. характеризує суспільну дійсність як ціле, взяте у певному одному зрізі, з одного боку. Сама ж ця дійсність є живою багатогранною цілісністю, яка може набути адекватного вираження лише у такій самій динамічній і цілісній системі К.с.ф. Перехід від однієї категорії до іншої постає тут не як дедукування понять, а як зняття кожного разу нової невідповідності між однобічністю категорії, що відображає суспільство лише з якогось одного боку, і конкретністю, багатогранністю того чи того реального історичного суспільства, як з'ясування різноманітних модифікацій, що відбуваються у "схоплюваних" певною К.с.ф. явищах і процесах під впливом нових умов життєдіяльності людей.

Усунення цієї часткової невідповідності між К.с.ф., що в цілому адекватно відображає суспільну реальність і самою багатоликою, суперечливою та лабільною реальністю, повніше, глибше, різнобічніше й автентичніше її розуміння й відбувається шляхом переходу до наступної, конкретнішої категорії'. Перехід щоразу потребує звернення до реального життєвого світу, врахування нової грані освоєння суспільної дійсності, залучення до системи К.с.ф. нових фактів, переведення в поняття виявлених даних споглядання й уявлення, осмислення на рівні соціальної філософії змісту відповідних категорій культури, світогляду та загальної філософії. При цьому зв'язок К.с.ф. у їх системі реалізується не як жорстко заданий за спрямованістю перехід каузального характеру, а як взаємозв'язок, взаємоперехід, "подвійний перехід", передбачає просування від попередньої, абстрактнішої категорії до конкретнішої, а також зворотний рух, що фіксує "обернення" пізнавальної послідовності К.с.ф. на зворотну їй за спрямованістю послідовність детермінації реальних форм життєдіяльності суспільства, що виражаються у цих категоріях. Мережа К.с.ф. як рефлексивних форм постає у двох основних вимірах: а) досконалої категоріальної системи як своєрідного канону, ідеалу соціально-філософського осягнення К.с.ф.; б) категоріального апарату, тобто орга-нона, дійового інструмента такого осягнення та методологічного засобу, застосовуваного у різних галузях людського життя, зокрема сучасного наукового пізнання.