Бюджетна система України - Пасічник Ю.В. - Дем'ян Многогрішний

Народився в Чигирині (орієнтовно), освіту здобув у єзуїтському колегіумі у Львові. Володів латинською, польською, турецькою, татарською мовами. За його правління фінанси підпорядковувались гетьману і не були відділені від його приватних володінь. Юридичною основою збирання податків були універсали, які видавались стосовно будь-яких питань оподаткування. Так, відомі універсали: від 22 грудня 1648 р. про "послушенство" селян сіл Вишеньки та Великі й Малі Дмитровичі Флорівському монастирю"; від 28 грудня 1648 р. про "послушенство" селян села Підгорень Печерському дівочому монастирю; від 26 серпня 1649 р. ніжинському купцеві Гнату Івановичу на вільну безмитну торгівлю; від 23 вересня 1650 р. польному гетьману Мартину Калиновському про збір данини; від 3 червня 1653 р. про заборону вимагати будь-яку данину від київських міщан; від 17 січня 1654 р. про заборону виробляти і продавати горілку в Києві, оскільки це шкодить міщанам та військовій скарбниці; 28 травня 1654 р. Остафію Стаматаєнку на збирання податків з іноземних купців.

Доходи державного скарбу становили до 100 тис. злотих. Частина доходів надходила від земельних володінь — колишніх королівщин, маєтків магнатів, шляхти, католицького духовенства. Значна частина — від винокурень, шинків, млинів. Важливою статтею доходів була торгівля. Великі міста всі кошти залишали собі, а малі, які були в підпорядкуванні старшини, — сплачували певну частину до державного скарбу.

Головним джерелом надходжень були податки з населення. Розмір податків коливався від 1 до 12 злотих. Інколи їх збирали зерном. Отже, за Б. Хмельницького постійного оподаткування не було. Кошти державного скарбу витрачали переважно на утримання послів і на військові потреби. Рядових козаків за їхню службу забезпечували земельними ділянками. Вища військова старшина отримувала платню грішми:

генеральний писар — 1000 злотих;

генеральний обозний, військові судді — по 300;

судовий писар — 100;

гетьманський бунчужний, гарматні, полкові, сотенні хорунжі — 50.

Така платня була затверджена "Березневими статтями" від 1654 р.

Б. Хмельницький намагався гнучко керувати фіскальними процесами. Так, він протидіяв процесу покозачення селян. Гетьманський універсал від 1648 р. забороняв записуватись у козаки монастирським селянам. За роки правління Хмельницького чіткого розмежування між козаками і некозаками проведено не було. Селяни вважали землю своєю з повним правом розоряджатися і передавати у спадок, купувати, продавати. Вони самовільно користувалися полями, лісами, сіножатями тощо. Монастирі вперше змусили селян "роботизну" віддавати.

Гетьман також намагався проводити гнучку соціальну політику і не доводити справу до загострення суперечностей. У своїх універсалах він не вимагав обов'язкового виконання панщини, не визначав характеру і тривалості робіт. Відробіткова рента могла бути замінена грошовим чиншем.

Б. Хмельницькому належить заслуга створення основ держави — території, адміністративного, трудового та законотворчого устрою, у тому числі скарбових (бюджетних) процесів, що досить аргументовано відзначає один із кращих дослідників доби Хмельницького О. Оглоблін: "Яку б ділянку громадсько-державного життя не взяти — Богдан Хмельницький скрізь виступає як державний діяч великого формату"1.

Дем'ян Многогрішний

Син посполитого з міста Коропа на Чернігівщині. Козацьку службу почав за гетьмана Богдана Хмельницького. У 1649— 1650 pp. був в уряді генеральним осавулом. 31665 р. — чернігівський полковник. Був обраний гетьманом у Глухові 3 березня 1669 р. Згідно з Глухівськими статтями, які в основному відновлювали статті Б. Хмельницького, була обмежена влада гетьмана. Так, затверджувати нового гетьмана в разі смерті Многогрішного повинен був російський цар, гетьману заборонялися зносини з іншими державами. Козацький реєстр мав налічувати

30 тис. осіб і утримуватися з військових маєтностей (крім монастирських і церковних). Гетьман мав право комплектувати "охоче" кінне військо до 1 тис. осіб. Утримувати компанійців мали жителі тих місцевостей, де вони зупинялись на постій.

Розореним містам надавались пільги щодо сплати податків терміном на 10 років. Козакам і міщанам заборонялося торгувати тютюном і горілкою в російських містах. Суттєві пільги отримували козацькі старшини: "А у которых полковников її у начальных людей маетности есть, її на те их маетности жалованные Великого Государя грамоты даны, її тех подданых полковникам її всяким начальным людем, за которыми маетности, судить их им її приносы вольные у них принимать її сена її дрова готовить; а поборы с них на жалованье козакам собирати...". З цього приводу відомий український історик В. Липинський відзначав: козацька старшина Лівобережної Гетьманщини зуміла забезпечити (в переговорах з царем і Боярською думою) "матеріальну підставу своєї економічної незалежності, потрафила закріпити за собою свою землю у повне приватне володіння. Завдяки цьому супроти уряду царського вона могла виступити вже як організована сила, як окрема сторона, з якою цей уряд мусив домовлятись, і їй багато де в чім уступати..."

У своїй діяльності щодо поповнення скарбу Многогрішний не рахувався з козацькою старшиною. Так, він не питав поради старшинської ради, сам вів переговори з московськими послами, роздавав і відбирав "уряди", без суду карав полковників, увів тяжкі податки не лише з міщан і посполитих, а й на козаків і духовенство. Все це обурило старшину і вона шляхом змови налаштувала проти Многогрішного московський уряд. У ніч з 7 на 8 березня 1672 р. відбулась таємна зустріч російських послів Танеева і Неєлова зі старшинами: колишніми полковниками Забілою, Росічею, військовими суддями Домонтовичем і Самойловичем. Були висунуті звинувачення і прийнято рішення заарештувати гетьмана і передати московським властям, що й було виконано. У ніч на 13 березня 1672 р. Многогрішний з сім'єю був ув'язнений і вивезений до Москви, де був засуджений до страти, яку потім замінили довічним ув'язненням у Сибіру, де в страшних злиднях довгі роки прожив цей перший політичний засланець з України. Помер Многогрішний на початку XVIII ст.

Іван Мазепа-Колединсъкий (1639—1709 pp.)
Іван Скоропадський (1646—1722 pp.)
Данило Апостол (1654—1734 pp.)
Кирило Розумовський (1728—1803 pp.)
Розділ 6. УКРАЇНА У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ, АВСТРІЙСЬКОЇ ТА АВСТРОУГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЙ
6.1. Історична довідка
Українські землі в складі Російської імперії
Українські землі в складі Австрійської та Австро-Угорської імперій
Галичина.
Буковина.
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru