Бюджетна система України - Пасічник Ю.В. - Кирило Розумовський (1728—1803 pp.)

У дитинстві випасав батьківську худобу, а після "випадку" зі старшим братом 0. Г. Розумовським, некоронованим чоловіком цариці Єлизавети Петрівни, став графом (1744 p.). Освіту отримав за кордоном. У 18-річному віці був іменований президентом Академії наук у Санкт-Петербурзі (1746—1798 pp.). У 1750 р. був затверджений гетьманом. К. Розумовський дістав тяжку спадщину: Україна була виснажена допомогою російській армії, яка вела війну з Туреччиною, старшина потерпала від російського панування і була здеморалізована системою доносів, на якій базувалося правління Анни та Бірона. І все ж, незважаючи на складні умови, йому вдалося поліпшити становище Гетьманщини. Як відзначають історики, період його правління характеризується як "золота осінь". Користуючись певною прихильністю цариці Єлизавети Петрівни (хоч і не були затверджені його "статті"), зумів зробити таке:

Провів реформу судочинства, поділивши територію на 20 повітів, кожний із власними судами, де розглядалися карні, цивільні та майнові (земельні) справи.

Значно підніс становище української старшини. Під час виїздів за межі Гетьманщини правління передавав генеральній старшині: обозному С. Кочубеєву, підскарбієві П. Валькевичу та хорунжому М. Ханенкові. За правління Розумовського стали традицією загальні з'їзди старшини у Глухові для вирішення державних справ. Ці з'їзди фактично перетворилися на нестійкий український сейм (парламент). Так, у 1763 р. в Глухові були скликані генеральні збори для затвердження судової реформи.

Провів військову реформу — запровадив регулярні військові навчання, удосконалив артилерію, ввів однакове озброєння та уніформу.

Підніс на вищий ступінь рівень освіти: в усіх полках заведено школи для обов'язкового навчання козацьких синів; крім загальної освіти введено спеціальну освіту: "військові акзерциції". Вживав заходів для створення в Батурині університету, але у зв'язку зі скасуванням гетьманства це йому не вдалося.

Провів упорядкування податкових надходжень (1753 р.) для чого козацько-селянське населення було поділено на п'ять груп:

— можноґрунтові і знатного промислу, які мали не менш як 50 десятин землі, хутори з сіножатями та луками, кінні, овечі заводи, пасіки або товару на суму до 1000 крб.;

середньоґрунтові і середнього промислу, які мали не менш як 20 десятин землі, заводи або меньше як на 500 крб. товару в крамницях;

малоґрунтові і малого промислу, які не мали 20 десятин землі, а доходу з промислів і торгівлі — не більше 200 крб.;

"ніщетні", які мали від двох до чотирьох десятин землі;

"крайньоніщетні", які землі не мали, жили в подвір'ях з городами або у безподвірних хатах без городів, займалися заробітками.

К. Розумовський постійно намагався утвердити статус Гетьманщини як повноцінної автономії, але численні його спроби не увінчалися успіхом. Так, не були реалізовані його ініціативи щодо встановлення прямих дипломатичних стосунків з іншими державами, звільнення українського війська від участі у війнах, прямо не пов'язаних з українськими інтересами; права гетьмана вільно розподіляти землі; створення власного парламенту на зразок польського сейму; спадковості посади гетьмана.

Наступ Росії, спрямований на скасування ознак автономії посилювався, і в 1754 р. бюджет Гетьманщини було поставлено під російський контроль, скасовано митні кордони між Росією та Гетьманщиною.

У 1761 р. помирає цариця Єлизавета і престол займає Катерина II, яка й ліквідувала Гетьманщину. Ось як характеризує гетьманування Розумовського О. Оглоблін: "То була епоха, що з повним правом може бути названа ім'ям Розумовського. Це була доба останнього піднесення старої козацько-гетьманської держави, доба економічного зросту Лівобережної України і буяння української національно-політичної думки, доба блискучого розквіту української культури та мистецтва".

Грошово-кредитні відносини. Для грошової системи XVI— XVIII ст. характерним був біметалізм — одночасне використання золотих і срібних монет, які оцінювалися стихійно, за ринковою вартістю вміщеного у них металу.

За Б. Хмельницького на території Гетьманщини продовжували ходити шеляги (соліди), грош, трий шестигрошовики, півторагрошовики, польський злотий або таляр (30 грошів, або 60 півгрошів). На Гетьманщині його називали золотий.

Із середини XVII ст. на території Української Козацької держави поширились російські рублі і в незначній кількості мідні монети. У Московській державі уніфікація грошової системи відбулася після реформи 1534 р. Виготовлялись срібні копійки, лічильну функцію виконував рубль (карбованець), у якому було 100 копійок.

У середині XVII ст. почали карбуватись мідні копійки, які витіснили срібні, але швидко знецінились, що призвело до вилучення їх з обігу. Срібні російські монети — таляри (єфимки) в грошовому обігу відігравали незначну роль. За Петра І була запроваджена десяткова монетна система: рубль, гривеник, копійка. Протягом XVIII ст. проводились реформи, які зачіпали також і Лівобережну Україну. Так, випускалися мідні (копійки, п'ятаки), срібні (рублі, полтинники, гривеники), золоті (до 1753 р. — червінці; а з 1755 р. 10-рублеві імперіали, 5-рублеві півімперіали) монети. Частка золотих монет у грошовому балансі країни було незначним (2,7 %), зате зростала питома вага мідних і срібних монет. З 1769 р. російський уряд почав випускати паперові гроші (асигнації). У Москві й Петербурзі були створені банки, що розмінювали асигнації на мідну монету. Російські гроші протягом XVIII ст. витіснили на Гетьманщині польські й литовські гроші.

У Гетьманщині існував обопільний кредит у зовнішньоторговельних операціях. Українські купці отримували його в Польщі, Німеччині, західноєвропейські країни брали українські товари в кредит.

У російській державі на відміну від західних країн важливу роль відігравав державний кредит. Роль банку виконувала Мануфактур-колегія, яка видавала грошові позики промисловцям і купцям, безплатно передавала приватним особам казенні підприємства з наданням грошової позики. У1754 р. були створені Дворянський і Купецький банки. Дворянський банк мав контори в Москві й Петербурзі, видавав кредити під 8 % річних під нерухоме майно і дорогоцінності на суму від 10 до 500 тис. руб. на одну особу. Банк проіснував до 1786 p., коли його кошти були передані Державному позичковому банку. У1729 р. був запроваджений вексельний статут, а в 1740 р. — банкрутський статут. Лихварський кредит орієнтувався на 12—20 % річних.

Висновки

1. Український народ, незважаючи на національні утиски від монголо-татар, литовців, поляків протягом XIII—XVI ст. довів, що ідея створення незалежної держави є особливою ознакою нації. Осередком розвитку цієї ідеї було козацтво.

2. Основою визволення нації від іноземного панування в середні віки була збройна боротьба. Козаки як основа війська вибороли свою свободу, і на початку XVI ст. почали зароджуватись осередки державності — Запорозька Січ та Гетьманщина.

3. Підґрунтям державності була українська національна думка, яка теоретично і практично забезпечила створення основ держави — мову, адміністративний устрій, військову, правову, господарську, судову, фінансову, у тому числі й бюджетну системи.

4. В умовах територіально-загарбницьких війн, які були характерними для часів середньовіччя, крім військової могутності, необхідною умовою стабільності в державі мала бути гнучка, виважена, далекоглядна зовнішньополітична діяльність. Навіть незначні прорахунки швидко відбиваються на стабільності в державі. Приклади Б. Хмельницького, І. Мазепи, П. Калнишевського є тому підтвердженням.

5. Наявність чіткої юридичної бази зовнішніх і внутрішніх соціально-економічних взаємин є запорукою міцної, стабільної держави. Будь-які неточності можуть бути використані як зовнішніми, так і внутрішніми супротивниками. Взаємини Гетьманщини з Росією, внутрішні процеси в Гетьманщині та в Запорозькій Січі це підтверджують.

6. Багатовікова відсутність власної держави — від часів Київської Русі до Гетьманщини, необхідність пристосовуватись до соціально-економічних устроїв інших держав — Литви, Польщі, Угорщини, Росії породило в українському суспільстві особливий тип "українця-хохла", для якого пріоритетним є власна вигода, а не національні інтереси, причому оптимальне співвідношення виключається.

Контрольні запитання і завдання

1. Що означав термін "козак" у XIV—XV ст.?

2. Розкажіть про взаємини козаків з польським урядом у XIV—XV ст.

3. У чому вбачалась перевага Московії порівняно з іншими державами при виборі союзника в середині XVII ст.?

4. Поясніть сутність Переяславської угоди.

5. Назвіть посади фінансових працівників у Запорозькій Січі.

6. Розкажіть про ставлення запорожців до вживання спиртних напоїв під час походів.

7. Дайте коротку характеристику юридичних відносин Нової Запорозької Січі та Росії.

8. Охарактеризуйте розподіл доходів січового скарбу в Новій Січі між запорожцями.

9. Назвіть методи збалансування доходів і видатків Запорозької Січі.

10. Дайте характеристику бюджетних відносин Гетьманщини та Росії.

11. Назвіть шляхи вирішення окремих бюджетних проблем у Конституції П. Орлика.

12. За яких гетьманів доходи військового скарбу і особисті були відокремлені?

Розділ 6. УКРАЇНА У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ, АВСТРІЙСЬКОЇ ТА АВСТРОУГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЙ
6.1. Історична довідка
Українські землі в складі Російської імперії
Українські землі в складі Австрійської та Австро-Угорської імперій
Галичина.
Буковина.
Закарпаття.
6.2. Бюджетні відносини в частині України, що перебувала під владою Росії
Законодавча база.
Державний устрій.
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru