Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - Ринок цінних паперів

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності (рис. 3.6). Іншими словами, цей ринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних.

Рис. 3.6. Види ринку цінних паперів

Головною метою функціонування та розвитку ринку цінних паперів в Україні має стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення подальшого зростання виробництва.

Первинний ринок цінних паперів – ринок перших і повторних емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів.

Вторинний ринок цінних паперів – ринок, на якому цінні папери, емітовані та придбані на первинному ринку, перепродаються іншим інвесторам.

У розвинутих країнах основою ринкової економіки е ринок цінних паперів як найефективніша форма обігу фінансових ресурсів. За обсягами він у середньому втричі перевищує грошовий і кредитний ринки, які поряд із ним також є складовими фінансового ринку та багатоаспектною соціально-економічною системою. Цінні папери відіграють важливу роль в інвестиційному процесі: з їх допомогою грошові кошти фізичних і юридичних осіб перетворюються на реальні матеріальні об'єкти, технології, обладнання.

У цілому фондовий ринок сприяє:

– акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери;

– структурній перебудові економіки;

– позитивній динаміці соціальної структури суспільства;

– підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами;

– психологічній готовності населення до ринкових відносин.

Тенденції розвитку фондового ринку України дають змогу говорити про наближення цього економічного інституту до світових стандартів.

Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо:

– ринку банківських послуг – Національним банком України;

– ринків цінних паперів та похідних цінних паперів – Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

– інших ринків фінансових послуг – Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг). До сфери державного регулювання Держфінпослуг належать ринки страхових і фінансових послуг, які надаються недержавними пенсійними фондами, кредитними спілками, ломбардами, лізинговими компаніями тощо.

На рис. 3.7 наведено інфраструктуру ринку цінних паперів України.

Професійні учасники фондового ринку – юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснюють на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

Емітент – юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Інвестор – юридична або фізична особа, що придбаває цінні папери від свого імені і за власні кошти. Відповідно до українського законодавства інвесторами можуть бути не тільки вітчизняні юридичні та фізичні особи, а й іноземні. Інвестори поділяються:

– на індивідуальних (приватні особи);

– корпоративних (підприємства, організації, установи тощо);

– інституціональних (колективних).

Рис. 3.7. Інфраструктура ринку цінних паперів України

З перерахованих груп інвесторів найбільш представницькою і впливовою є група інституціональних інвесторів. Ними можуть бути різні фінансові інститути: пенсійні фонди, страхові компанії, траст-компанії. З одного боку, вони залучають грошові кошти своїх клієнтів, а з іншого – значну частину залучених коштів без збитку для інтересів своїх клієнтів інвестують у різні фондові цінності.

Емітенти й інвестори, як правило, рідко виходять самостійно на фондовий ринок. Частіше за все вони вдаються за допомогою до професійних посередників.

Українське законодавство як основного посередника на фондовому ринку затверджує інвестиційний інститут – юридичну особу, що створена в будь-якій організаційно-правовій формі відповідно до Господарського кодексу України.

Інвестиційний інститут може здійснювати свою посередницьку діяльність на ринку цінних паперів у ролі^*54:

*54: { Шевчук В.Я. Основи інвестиційної діяльності / В.Я. Шевчук, П.С. Рогожин. – К.: Генеза, 2001. – 301 с.}

– фінансового брокера;

– інвестиційного консультанта;

– інвестиційної компанії.

Крім того, на ринку цінних паперів професійними посередниками можуть бути й комерційні банки.

Діяльність комерційних банків професійного посередника на ринку цінних паперів регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність". Конкретний перелік послуг і операцій з цінними паперами, які здійснює банківська установа, передбачається її статутом.

Будь-який інвестиційний інститут може діяти на ринку цінних паперів як професійний посередник тільки на основі ліцензії, виданої йому в порядку державної реєстрації.

На ринку цінних паперів також здійснюють свою діяльність посередники, яких називають "ведмеді", "бики", "зайці".

"Ведмідь" грає на зниженні ринкової ціни паперу. Прогнозуючи зниження цін, він бере папери у борг на певний строк з оплатою за дійсним курсом. Папери відразу реалізуються, поки ціна на них не знизилась. На момент розрахунку з кредитором папери падають у ціні і за цим зниженим курсом "ведмідь" виплачує борг за взяті папери, отримуючи прибуток у вигляді різниці ціни реалізації та ціни на момент сплати боргу.

"Бик" купує папери за готівку та чекає підвищення цін. За значного зростання курсу папери продаються, а "бик" має прибуток, який дорівнює різниці між ціною продажу й вартістю покупки цінних паперів.

"Заєць" – посередник, який торгує паперами на неорганізованому ринку, що не мають офіційної реєстрації та твердої ціни. "Зайці" – історично перші посередники на ринку цінних паперів, який виник як вуличний ринок. Позабіржовий ринок наявний і сьогодні у формі телефонного ринку. На ньому продається істотна частина цінних паперів, а роль "зайців" виконують представники великих брокерських фірм.