Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - Класифікація видів інфляції

Класифікація видів інфляції наведена на рис. 5.2.

За темпами знецінення грошей зазвичай виокремлюють такі види інфляції. Повзуча інфляція, характеризується прискореним зростанням маси грошей в обігу без помітного підвищення чи з незначним зростанням цін – до 5 % на рік. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують гроші, бо їх вартість мало знецінюється.

Помірна інфляція виявляється у прискоренні знецінення грошей у формі зростання цін, що коливається в межах 5–20 % на рік. Така інфляція стає відчутною для економічних суб'єктів і вони починають вживати адаптаційні заходи. Найбільше це вдається підприємствам монополізованих секторів економіки, особливо "природним монополістам". Зайняті тут підприємці прискорено підвищують ціни на свої товари у відповідь на зростання попиту, а їх покупці здійснюють додаткові витрати, а тому підвищують ціни на ці товари. Поступово інфляція поширюється на всі сектори економіки, порушуючи рівновагу всього ринку^*105.

*105: { Гроші та кредит: підручник / М.І. Савлук, A.M. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 604 с.}

Галопуюча інфляція полягає у тому, що зростання цін досягає 20–50 %, а інколи й 100 % на рік, а гроші прискорено матеріалізуються в товари. Слід зазначити, що у 80-ті роки така інфляція спостерігалася в декількох країнах Латинської Америки та Південної Азії. У післявоєнний період капіталізм зазнав дві великі хвилі інфляції: 1945–1952 pp. під час переходу від воєнної економіки та в 1974–1981 pp. під впливом нафтових шоків. Але західним країнам вдалося загальмувати інфляційні процеси.

Рис. 5.2. Класифікація видів інфляції

Гіперінфляція настає тоді, коли ціни починають зростати на тисячі, десятки тисяч, навіть мільйони відсотків за рік. Усі прагнуть запастися речами і позбутися грошей: підприємства купують інвестиційні товари, а населення використовує заощадження і поточні доходи для придбання споживчих благ, поки гроші остаточно не знецінилися. Виникає "інфляційний психоз", що посилює тиск на ціни. Інфляція починає сама себе "підгодовувати". Оскільки вартість життя зростає, наймані працівники вимагають вищої номінальної заробітної плати, що спричиняє нове підвищення цін. З'являється інфляційна спіраль: "заробітна плата – ціни", коли обидві її складові підсилюють зростання одна одної: зростання цін веде до підвищення заробітної плати, а остання відповідно провокує подальше зростання цін.

Гіперінфляція призводить до того, що зусилля індивідів спрямовуються не на виробничу, а на спекулятивну діяльність. Замість вкладання капіталу в інвестиційні товари, виробники й окремі особи, щоб захиститися від інфляції, купують непродуктивні матеріальні цінності – ювелірні вироби, золото та інші дорогоцінні метали, нерухоме майно тощо. Підприємствам вигідно нагромаджувати сировину і готову продукцію до майбутнього підвищення цін. Невідповідність між готовою продукцією і попитом на неї дедалі більше посилює інфляцію. Постійні стрибки цін підривають нормальні економічні відносини. Гіперінфляція означає економічний і соціальний хаос, фінансовий крах та суспільно-політичне безладдя1.

Деякі епізоди світової гіперінфляції наведено у табл. 5.3.

Таблиця 5.3. Приклади гіперінфляції у світі

Нині виокремлюють ще один вид інфляції – супергіперінфляцію, за якої темп зростання перевищує 50 % на місяць. Так, в Аргентині на квітень 1990 р. зафіксоване зростання цін у 200 разів (темп зростання інфляції – 2000 %). Урятувало аргентинців лише те, що в них переважає натуральне сільське господарство й без ринкових відносин можна прожити певний час. Недавній рекорд належить Нікарагуа: за період громадянської війни середньорічне зростання цін досягло 33 000 %. Супергіперінфляція завдає найсильнішого удару навіть найбільш заможним верствам суспільства. Вона прискорює фінансовий крах, депресію й суспільно-політичний безлад. Катастрофічна гіперінфляція майже завжди є наслідком безрозсудного збільшення урядом грошової маси.