Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - Інфляція витрат, або інфляція пропозиції

Інфляція витрат, або інфляція пропозиції, відбувається внаслідок порушення рівноваги товарного обміну, тобто перевищення пропозиції над попитом, що генерує процес зростання витрат виробництва і в результаті підвищення цін на товари викликає збільшення грошової маси. Масштаби накручування цін залежать від "грошового покриття", яке визначає межі того середовища, в межах якого економічні агенти можуть здійснювати свої витрати. Відбувається нагнітання попиту на гроші з боку витрат виробництва. У цьому випадку збільшення грошової маси постає вже не як причина зростання цін, а як похідна від цін. Важливим чинником інфляції витрат виробництва є значне подорожчання матеріальних ресурсів^*106.

*106: { Гроші та кредит: підручник / М.І. Савлук, A.M. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М. І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 604 с.}

Інфляція витрат може бути зображена графічно (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Інфляція витрат

Зсув кривої сукупної пропозиції вправо (AS₁ > AS₂) у результаті дії зазначених причин відображає збільшення витрат на одиницю продукції, за зростання цін (Р₁ < Р₂) скорочується реальний обсяг виробництва (Q₂ < Q₁), або реальний ВНП.

Основними джерелами інфляції пропозиції є більше витрат унаслідок зростання заробітної плати й підвищення цін на сировину й енергію.

Інфляція попиту

Інфляція попиту генерується надмірним зростанням попиту порівняно з пропозицією. Якщо у відповідь не відбудеться підвищення пропозиції, зростання попиту компенсується підвищенням цін і рівень інфляції збільшиться.

Зрушення кривої сукупного попиту вправо від AD₁ до AD₂ призводить до зростання цін, якщо економіка перебуває на проміжному або класичному відрізках кривої сукупної пропозиції. Графічно інфляція попиту продемонстрована на рис. 5.4.

Основними причинами тут є збільшення державних замовлень (наприклад військових), попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання купівельної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій профспілок. У результаті цього виникає надлишок грошей стосовно кількості товарів, підвищуються ціни. Отже, надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту.

Рис. 5.4. Інфляція попиту

Традиційно зміни в рівні цін пояснюються зайвим сукупним попитом. Економіка може спробувати витрачати більше, ніж вона здатна виробляти. Виробничий сектор не в змозі відповісти на зайвий попит збільшенням реального обсягу продукції, бо всі наявні ресурси вже повністю використані. Тому цей зайвий попит призводить до завищених цін на постійний реальний обсяг продукції та викликає інфляцію попиту, суть якої інколи пояснюють однією фразою: "Надто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів".

Інфляція попиту безпосередньо пов'язана з дією монетарних чинників.

На практиці часто одночасно спостерігається інфляція попиту й інфляція пропозиції. Причинами зростання доходів і витрат є всі ті самі три монополії – профспілки, держава, фірми. Так, держава може оплатити підприємству виконання держзамовлення за високими цінами. Підприємці отримують можливість купувати дорожчі сировину й матеріали, платити вищу заробітну плату. Крім того, держава може підсилити інфляцію шляхом емісії паперових грошей. Це також може сприяти інфляції через свій фінансово-кредитний механізм, наприклад, підвищивши ставку відсотка й спровокувавши тим самим подорожчання кредиту. До зростання інфляції приводить і збільшення дефіциту державного бюджету.

З погляду макроекономічного аналізу розрізняють^*107:

*107: { Демківський А.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / А.В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.}

– очікувану інфляцію, яку можна спрогнозувати на будь-який період часу і яка досить часто є прямим результатом дій уряду (наприклад, лібералізація цін в Росії у 1992 р. і відповідний прогноз зростання цін, підготовлений урядом РФ напередодні – в грудні 1991 p.);

– неочікувану інфляцію, що характеризується раптовим стрибком цін і негативно впливає на систему оподаткування й грошового обігу. За наявності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що саме по собі створює труднощі в економіці і викривляє реальну картину суспільного попиту, а це призводить до збою в прогнозуванні тенденцій в економіці і за деякої нерішучості уряду ще сильніше збільшує інфляційні очікування, які підбурюватимуть зростання цін. Проте в разі, коли раптовий скачок цін відбудеться в економіці, не "зараженій" інфляційними очікуваннями, виникає так званий ефект Пігу – різке падіння попиту в населення з надією на швидке зниження цін. Унаслідок зменшення попиту виробник змушений знижувати ціну і все повертається до стану рівноваги.

Тепер розглянемо види інфляції з погляду співвідношення цін за різними товарними групами, тобто за ступенем збалансованості їх зростання: збалансована й незбалансована інфляція.

За збалансованої інфляції ціни різних товарів незмінні стосовно один одного, а за незбалансованої вони постійно змінюються відносно один одного, причому в різних пропорціях.

Збалансована інфляція не становить шкоди для бізнесу. Доводиться лише періодично підвищувати ціни товарів. Ризик втрати прибутковості є для тих підприємців, які стоять останніми в ланцюжку підвищення цін. Це, як правило, виробники складної продукції, що ґрунтується на інтенсивних зовнішніх кооперативних зв'язках. Ціна на їх продукцію відображає всю суму підвищення цін зовнішньої кооперації і саме вони ризикують затримати збут через дороговизну продукції.

Незбалансована інфляція – лихо для бізнесу. Але ще гірше, коли немає прогнозу на майбутнє, коли неможливо раціонально обрати сфери вкладення капіталу, розрахувати й порівняти прибутковість варіантів інвестування. Промисловість розвиватися в таких умовах не може. Ймовірні лише короткі спекулятивно-посередницькі операції^*108.

*108: { Тарасевич Л.C. Макроэкономика : учебник / Л.C. Тарасевич, В.М. Гальперин, П.И. Гребенников, А.И. Леусский ; под общ. ред. Л.С. Тарасевича. – СПб. : Изд-во СПбГУЭФ, 1999. – 656 с.}

За цим критерієм виокремлюють відкриту і пригнічену інфляцію.

Відкрита інфляція характерна для економіки з вільним ціноутворенням і становить хронічне зростання цін на товари й послуги. Тут спрацьовує механізм адаптивних інфляційних очікувань, що оснований на деформації психології споживачів. Спостерігаючи за зростанням цін, споживачі намагаються вгадати, наскільки подорожчають товари, і нарощують поточний попит на шкоду заощадженням, а це у свою чергу скорочує обсяг кредитних ресурсів, що перешкоджає зростанню капіталовкладень, виробництва й пропозиції.

Пригнічена інфляція, яку іноді називають прихованою, характерна для економіки з регульованими цінами (і, можливо, заробітною платою) і виявляється в товарному дефіциті, погіршенні якості продукції, змушеному нагромадженні грошей, розвитку "тіньової" економіки, бартерних угод. Вона виникає внаслідок підтримки державою товарних цін нижче цін рівноваги попиту та пропозиції, за якого гроші перестають бути загальними купівельними коштами й мірою розподілу товарів і послуг. Механізм пригніченої інфляції містить у собі дефіцитні очікування. Держава встановлює твердий контроль над цінами, зовні ціни залишаються стабільними, але у зв'язку з тим, що маса грошей зростає, їх надлишок викликає товарний дефіцит. Пригнічена інфляція виявляється у заморожуванні цін і доходів і тотальному адміністративному контролі, ажіотажному поточному попиті, викликаному побоюванням зникнення товарів. Цей вид інфляції дуже небезпечний, тому що веде до руйнування ринкового механізму. Прикладом є адміністративний контроль над цінами й доходами, як це було, наприклад, у плановій системі, а також у деяких європейських країнах і США в роки Другої світової війни^*109.

*109: { Деньги, кредит, банки : учебник / под ред. О.И. Лаврушина. – М. : Финансы и статистика, 2002.}