Гроші та кредит - Щетинін А.І. - 1.9. Кредитні картки

Посилення суспільного характеру виробництва привело до значного поширення кредитних грошей і поступового зменшення ролі золота. Одночасно відбувався процес розвитку самих кредитних грошей. Найбільш повно він проявився з виникненням кредитних карток, які не змінюють природи кредитних грошей, але дозволяють на основі досягнень науки і техніки одержати персоніфіковану форму кредитних грошей. Кредитні картки виконують деякі функції грошей і в певних межах можуть бути використані як у безготівковому, так і в готівковому грошовому обігу.

Призначення кредитних карток у цілому зводиться до того, що їх власник, як правило, у межах визначеного ліміту, може скористатися кредитом під час купівлі різних товарів і оплати послуг.

Кредитні картки не стають новою формою кредитних грошей. Це тільки нова технічна форма кредитних грошей. Але вона приводить до суттєвих змін у можливостях використання кредитних грошей. Ці зміни такі:

— Кредитні картки зняли нижню межу використання кредитних грошей (вексель і чек), яка визначалася тим, що ці гроші обслуговували переважно великі за розміром угоди. Роздрібний товарообіг залишався в цілому поза сферою їх дії. Кредитні ж картки вже з самого початку свого існування були націлені на обслуговування роздрібного товарообігу. З їх допомогою можна, наприклад, розрахуватися за телефонну розмову, купити квиток на електричку, потяг тощо.

— Кредитні картки дають змогу не тільки одержати кредит у безготівковій, але одночасно й у готівковій формі.

Перші кредитні картки, а нині це пластиковий прямокутник стандартного розміру (86 х 54 мм), з’явилися у 1951 р. у США. Піонером у їх випуску стала фірма »Дайнерс клаб» (Diners clab). Три підприємці — Макнамара, Снайдер і Блумінгдейл організували у Нью-Йорку компанію з випуску кредитних карток для відвідувачів нью-йоркських ресторанів. Кредитні картки цього об’єднання ресторанів (у перекладі Dinners clab— це »Обідній клуб»), виявились найбільш популярними. Вони видавались клієнтам з гарною репутацією. Останні обідали в ресторанах Нью- Йорка, а ті передавали копії рахунків у Дайнерс клаб, який, у свою чергу, виставляв клієнтам загальний рахунок. Щоправда, піонером застосування кредитних карток фірму »Дайнерс клаб» можна назвати тільки з певним припущенням. Перші спроби видавати кредитні картки було зроблено ще в 1914 р. деякими великими крамницями США, але картки »Дайнерс клаб» виявились найбільш вдалим і помітним експериментом.

Досить швидко до цієї справи підключилися комерційні банки і вже наприкінці 1950-х на початку 1960-х років у США було створено першу загальнонаціональну систему »Нешнел бенк америкен», що незабаром вийшла за межі країни і почала діяти в міжнародному масштабі. У 1977 р. вона одержала назву »Віза інтернешнл». Сьогодні »Visa International» нараховує 464 млн клієнтів в усьому світі. З нею співробітничають 280 тис. банків.

Наприкінці 1960-х років у США виникає ще одна загальнонаціональна система кредитних карток, що одержала назву »Інтербенк кард ассоунейшн», що теж швидко виходить на міжнародний рівень. Кредитні картки цієї системи називаються »Мастер-кард».

Ринок кредитних карток виявився високоприбутковим і тому слідом за США на цей ринок вийшли європейські та японські конкуренти. Створене в Японії Бюро кредитних карток стало випускати картки за назвою »Джи-сі-бі», що також почали швидко поширюватися у світі. Нині найбільший сектор світового ринку кредитних карток (біля 50 %) займає »Віза», на »Євро-кард» (»Мастер-кард») припадає приблизно 30 %.

При всьому величезному різноманітті кредитних карток їх усе ж можна певним чином класифікувати. Насамперед, звичайно, виділяють так звані поновлювані кредитні картки. Вони дозволяють у процесі певного ліміту користуватися кредитом упродовж місяця. В основному ці картки використовуються для розрахунків у крамницях, готелях, ресторанах, перукарнях тощо. Наприкінці місяця заборгованість погашається, а картка відновлюється. Поширеність таких карток пов’язана зі зручностями для клієнта (бо йому не треба знову гаяти час і оформляти нову кредитну картку) і для банку, який у цьому випадку зменшує свої витрати на переоформлення кредитних карток.

Інший вид картки — одномісячні. їх головна особливість у тому, що за ними ліміт не встановлюється, але наприкінці місяця вся сума кредиту мусить бути погашена. Такі картки найчастіше використовують для обслуговування в туристичному бізнесі.

Окремі фірми для своїх службовців випускають кредитні картки, що використовуються виключно в межах фірми. Вони одержали назву фірмових. їх перевага для клієнта полягає в тому, що він може придбати товари без торгової надбавки, а часто це зручно і тому, що товари ці він купує за місцем своєї роботи. Для фірми це вигідно тим, що вона, по суті, посилює свої можливості у вирішенні такої складної проблеми, як реалізація продукції.

Особливу групу кредитних карток складають так звані преміальні картки. Вони дають, як правило, ряд істотних пільг. До них переважно належить більш високий, ніж за звичайними картками, ліміт кредитування. Інколи такий ліміт узагалі відсутній. Дуже часто до переваг цих карток належать пільгові ставки надання кредиту і страхування для власника картки, а іноді і всіх членів його родини. Ці кредитні картки призначаються для тих, хто має великий річний прибуток і належить до дуже багатої частини населення. Для прикладу, в Англії, щоб одержати таку картку, потрібно мати річний прибуток не менше 25 тис. фунт, стерлінгів.

У кінці місяця власник кредитної картки отримує загальний рахунок за операціями, що були здійснені за допомогою цієї картки. Рахунок треба оплатити і для цього, як правило, дається пільговий термін. Часто він складає 25—ЗО днів. Тим, хто своєчасно погашає свою заборгованість, розмір кредиту за кредитною карточкою може бути збільшено. У разі якихось проблем власник картки може пролонгувати (продовжити) термін оплати заборгованості, але така операція здійснюється під досить високий (до 18 % річних) відсоток.

Кредитна картка, що виникла в першій половині XX ст., до кінця століття істотно змінилася, втіливши в собі новітні досягнення науки і техніки. Так, перші кредитні картки, які випускали американські крамниці, були паперовими. У 1928 р. з’явились металеві кредитні картки, на яких позначалась адреса і прізвище власника картки. Пізніше з’являються пластикові картки. З удосконаленням самої кредитної картки удосконалюється і процес їх обслуговування. Так, якщо використання перших кредитних карток супроводжувалося оформленням відповідної платіжної вимоги, за якою на рахунок продавця потім перераховувалася відповідна сума, то згодом ця операція стала здійснюватися автоматично, за допомогою термінала, пов’язаного з банком, який автоматично знімає відповідну суму з кредитної картки. Удосконалення кредитних карток знайшло своє вираження і в появі вуличних автоматів, що видають за карткою невеликі суми готівки.

Останнім словом у технічному вдосконаленні кредитних карток стала поява так званої смарт-картки. Патент на цю картку в 1974 р. одержав французький журналіст Р. Морено. У неї вмонтовано мікрокомп’ютер і, власне, вона є електронною чековою книжкою. Ці картки мають пам’ять обсягом від 32 байт до 16 кілобайт. Вони набули поширення з середини 1980-х років, коли вартість їх виготовлення було зменшено до відносно невеликих розмірів. У Франції, завдяки урядовим субсидіям, вартість однієї смарт-картки знизилася до 3-х доларів, а в Японії на основі масового виробництва смарт-карток удалося знизити їх вартість до 2,5 доларів за штуку. У цілому ж вартість смарт-карток залежно від їх характеристики (обсяг пам’яті, потужність мікропроцесора і т. ін.) коливається для мільйонного тиражу карток від 0,6 до 9,5 дол. США за штуку.

Кредитні картки дуже зручні для споживача. У розвинутих країнах вони надзвичайно поширені. Наприклад, у США практично кожний громадянин має по декілька кредитних карток. Однак їх популярність обумовлена не тільки зручністю використання, а й тим, що з появою кредитних карток відбувся подальший якісний розвиток кредитних грошей. Це знайшло відображення в тому, що кредитні картки розсунули межі використання кредитних грошей і зробили грошовий обіг більш еластичним та ощадливим.

Поряд з кредитними картками великого поширення набули й дебетові картки. Вони відрізняються від кредитних тим, що дають можливість здійснювати платежі (трансакції) безпосередньо з поточного рахунка її власника. Це не кредитні гроші, а скоріше електронний чек, або електронний гаманець, який забезпечує систему безготівкових розрахунків. При вчиненні трансакцій і за наявності відповідних технічних пристроїв можна навіть одержати готівку у вигляді здачі. Для одержання дебетової картки страховий депозит не вноситься і клієнт може користуватися нею доти, доки у нього на рахунку є гроші.

В Європі переважають дебетові картки. Це приблизно 55 % від усіх платіжних карток. На них припадає 45 % усіх трансакцій і приблизно третина всього грошового обігу.

Використання пластикових карток дає великі можливості для залучення грошових ресурсів населення в банківську систему і зменшує потребу в готівці, а це важлива складова ефективної організації суспільного виробництва. Фахівцями підраховано, що зниження потреби в готівці в Україні на 20—25 % може дати економію, що дорівнює 120—200 млн грн на рік.

Розвиток ринкових відносин у нашій країні ставить на порядок денний питання про створення власної загальнонаціональної системи кредитних карток. При цьому цілком можливо співробітництво з однією або кількома транснаціональними компаніями, що діють на світовому ринку кредитних карток. До речі, першу спробу створення такої системи було зроблено ще в колишньому СРСР, коли в 1988 р. з »Віза інтернешнл» була укладена угода про впровадження кредитних карток у Радянському Союзі. Однак сьогодні створення такої системи в Україні пов’язано з вирішенням складних проблем. Основними з них є:

Відсутність необхідних коштів для створення відповідної комп’ютерної системи, що вимагає великих початкових капіталовкладень.

Відсутність нормативної бази, яка б регламентувала систему кредитних відносин, що складаються на основі використання кредитних карток. Це дуже важливо тому, що втрати від шахрайства з кредитними картками дуже великі. Так, в Англії втрати від шахрайства з пластиковими картками в 1994 р. склали більше 64 млн фунт, стерл., а в США цей же показник становив у 1994 р. близько 10 млрд дол.

3. Важкий стан нашої економіки, яка з 1991 р. і аж до 2000 р. знаходилась у кризовому стані, а її виробництво характеризувалося спадом.

Зазначені перешкоди мають тимчасовий характер і в міру їх усунення в Україні відкриються широкі можливості для впровадження системи кредитних карток і підвищення на цій основі ефективності грошового обігу нашої країни. Виходячи з цієї перспективи, Національний банк України вже на початку 1997 р. ухвалив постанову про впровадження Національної системи електронних платежів. З метою реалізації цього проекту створено акціонерне товариство »Укркарт», яким уже розроблено технічний проект системи електронних платежів. Проект не тільки розширить сферу дії кредитних грошей, але й стане кроком у напрямі масового впровадження безготівкових розрахунків населення за рахунок уведення дебетових банківських платіжних карток. При цьому формою перспективного проекту платіжної системи має стати смарт-картка. Вона, на відміну від карток з магнітним носієм інформації, не вимагає телекомунікаційних систем, і в той же час є багатофункціональною, оскільки на неї може бути нанесена магнітна смужка, що забезпечує їй ті характеристики, які має »Віза» або »Мастер-кард».

Реалізація в Україні проекту створення національної системи здійснюється на основі поступового включення окремих областей. Спочатку це планується зробити в Одесі, потім в інших містах, а згодом об’єднати їх у єдину загальнонаціональну систему.

Поряд із загальнонаціональною системою в Україні складаються ще дві системи, які можна визначити як міжнародну і фірмову.

Міжнародна система електронних карток в Україні переважно вже склалася. В основному, це картки системи »Віза». Угоди про роботу з картками цієї системи уклали такі відомі банки, як »Аваль», »Приватбанк» та ін. У містах поступово розширюється мережа компаній, підприємств і торгових центрів, які обслуговують клієнтів, що мають ці картки. Водночас слід зазначити, що ця система складається, головним чином, як система, що обслуговує досить заможні прошарки населення і переважно тих, хто пов’язаний з підприємницькою діяльністю в Україні та за її межами. Така функціональна спрямованість у розвитку цієї системи значною мірою обумовлюється політикою валютних обмежень, яку проводить Національний банк України, і тими зручностями, що дають такі картки його власнику. Так, клієнти, які мають картки системи »Віза» і класу »Бізнес» або »Гольд» звільняються від необхідності купівлі валюти та її декларування. Власник міжнародної кредитної картки в межах суми на його картці застрахований від втрат, пов’язаних зі зміною валютного курсу. За допомогою таких карток платежі за кордоном можна здійснювати в безготівковій формі. Крім того, картки даних класів супроводжуються наданням різних пільг, наприклад, у частині страхування особистого багажу, страхування самого клієнта у разі захворювання, нещасного випадку і т. ін.

Особливістю даної системи кредитних карток в Україні, як вона склалася сьогодні, є те, що кредитні картки міжнародних систем, власне, є не кредитними, а дебетовими, тому що клієнту в цьому випадку кредитні лінії не відкриваються. За цими картками попередньо вноситься великий страховий депозит і вони зберігають характер кредитних карток скоріше формально.

Фірмова система кредитних карток упроваджується нині переважно окремими банками для своїх клієнтів. Це дозволяє комерційним банкам прискорити рух коштів, розширити сферу банківських послуг, поліпшити можливості залучень коштів населення в банк. Але частіше банк оформляє дебетові картки. Проте є й такі дебетові картки (наприклад у банку »Аваль»), за якими водночас можна отримати і кредити. Тобто — це своєрідне поєднання кредитної й дебетової карток.

У сучасних умовах, і це підтверджує досвід усіх високорозвинених країн Заходу, кредитні гроші складають основу грошового обігу, обслуговуючи практично весь господарський оборот. В їх основі лежить рух позичкового капіталу, в який перетворюється практично будь-який прибуток і доходи населення. Усе це віддзеркалює подальший розвиток товарного виробництва і посилення процесу його усуспільнення.