Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Застосування. Перебудова структури нафтової промисловості у 1980-х роки

Роль проблем "власника-управителя" та вільних грошей у стимулюванні поглинань і залученого викупу можна застосувати для пояснення того, чому діяльність із злиття і поглинання була інтенсивнішою в 1980-і роки в нафтовій індустрії, ніж в будь-якій іншій галузі

На початку 1980-х років ціни на нас})ту, збільшені ОПЕК у 1973 і 1979 роках, призвели до появи величезного потоку грошей в цій галузі Наприклад, в 1984 р. потоки грошей десяти найбільших нафтових компаній становили 48,5 млрд. дол, що дорівнювало більш як 25 % сумарних грошових потоків 200 найбільших фірм в Сполучених Штатах. Водночас нафтова промисловість Сполучених Штатів мала надлишкові потужності в перегонці і розподілі нафти. Крім того, ускладнення у відкритті нафтових родовищ на території США зробили пошук та буріння свердловин неприбутковими.

Як результат, мала кількість інвестиційних можливостей в галузі та її великі грошові потоки означали, що нафтова промисловість мала найбільший вільний грошовий потік серед усіх галузей в Сполучених Штатах Америки.

У відповідності з нашим аналізом "власника і управителя" менеджери з незначною часткою власності фірми для посилення своєї особистої влади і слави намагалися з усіх сил збільшити розміри фірми, витрачаючи багато коштів на розвідку нафти і розробку свердловин, що давало невелику віддачу або взагалі не давало нічого. Великий вільний грошовий потік також змушував менеджерів нафтових компаній інвестувати кошти поза межами галузі. Корпорація "Mobil" купила "Магсог", материнську компанію "Montgomery Ward"; "Exxon" поглинула "Reliance Electric" та "Vydec" - фірми, які виробляли відповідно мануфактуру і устаткування для ділових приміщень. Декілька нафтових компаній поглинули видобувні фірми ("Sohio" купила "Кеnnecott", ARCO придбала "Anaconda Minerals" і "Amoco" купила "Сур-rus Mines"). Жодна ця купівля не була успішною. Хоча окремі з цих невдач можна віднести на рахунок непередбачених випадків (падіння цін на корисні копалини у 1980-і роки), факти свідчать про те, що менеджери нафтових компаній мали недостатній досвід роботи поза власною галуззю.

Керівництво нафтових компаній працювало не на користь акціонерів, а змінити це керівництво не могли ні акціонери, ні рада директорів. Вигода від перебудови структури цих нафтових фірм і можливість збільшення їхньої ефективності була надзвичайною, і Т. Пікенс із "Mesa Petroleum" це відчув. Нафтові компанії протистояли спробам Пікенса поглинути їх шляхом злиття. У цій протидії вони збільшили свої борги і виплатили значні суми акціонерам. Крім того, вони зменшили видатки на пошуки і розвідку родовищ, а також зменшили надлишкові потужності на перегонку нафти. Оскільки марнотратні видатки були зменшені, а виплати акціонерам збільшені, то акціонери значно виграли. Злиття "Gulf-Chevron", "Getty-Texaco" і "Du Pont-Соnосо" збільшило вартість фірм більш як на 17 млрд. дол. Інші нафтові компанії, такі, як "Phillips", "Unocal" і ARCO, перебудували свою структуру шляхом купівлі власних акцій. При цьому використовувалися як власні, так і позичені кошти. Були збільшені дивіденди і зменшені видатки на розвідку і освоєння родовищ. Порівняно з періодом до перебудови структури зростання ринкової вартості цих фірм перевищувало 5 млрд. дол.

Хоча Пікенсу не вдалося поглинути жодної з основних нафтових компаній, його намагання принесли їм величезні вигоди. Проте не слід жаліти Пікенса - вартість його пакета акцій нафтових компаній, придбаних під час його спроб поглинання, значно зросла, як тільки перебудова структури нафтових компаній зробила ці компанії ефективнішими та мобільнішими. Внаслідок цього Т. Пікенс став одним із найбагатших людей Америки.