Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Застосування банківська паніка під час "великої депресії": 1930-1933 рр.

Ми застосували нашу модель формування пропозиції грошей для розуміння розвитку банківської паніки Для перевірки цієї моделі розгляньмо тепер особливий історичний період - "велику депресію". На графіку 16.4 зображено банківську кризу протягом цього періоду через обсяг вкладів збанкрутілих банків з 1929 по 1933 рік. У класичній праці "Монетарна історія США: 1867-1960" Мілтон Фрідман і Анна Шварц описують початок першої банківської кризи наприкінці 1930 р. так: "До жовтня 1930 р. депозити збанкрутілих комерційних банків були дещо вищими, ніж протягом більшої частини 1929 р., але це відповідало даним попереднього десятиліття. У листопаді 1930 р. депозити збанкрутілих банків більше ніж подвоїлися у порівнянні з найбільшим зареєстрованим їхнім значенням з часу початку реєстрації місячних

Графік 16.5. Надлишкові резерви: відношення "готівка - чекові депозити": 1929-1933 pp.

даних у 1921 p. Жнива банківських банкрутств у Місурі, Індіані, Ілінойсі, Айові, Арканзасі і Північній Кароліні призвели до поширення спроб перетворення чекових і строкових депозитів у готівку, а також набагато меншою мірою в поштово-ощадні депозити. Інфекція страху поширилася серед вкладників, починаючи від аграрних регіонів, на які лягли найважливіші наслідки банкрутств банків у двадцяті роки. Проте за банкрутством 256 банків зі 189 млн. дол. вкладів у листопаді 1930 р. мало місце банкрутство 532 банків з понад 370 млн. дол. вкладів у грудні (всі дані не скориговані). Найдраматичнішим було банкрутство 11 грудня банку з промовистою назвою "Банк Сполучених Штатів" ("The Bank of the United States") з понад 200 млн. дол. вкладів. Це банкрутство мало особливу вагу. "The Bank of the United States" був найбільшим комерційним банком за обсягом вкладів, що будь-коли до того збанкрутував у США. Більше того, хоча це був звичайний комерційний банк, його назва для багатьох у США і за кордоном асоціювалася з офіційним банком. Тому його крах розглядався як удар по довір'ю. Такого удару не могло нанести банкрутство жодного іншого банку з менш виразною назвою".

Графік 16.6. М1 і грошова маса: 1929-1933 pp.

Перша хвиля банківської паніки з жовтня 1930 р. до січня 1931 р. є найвиразнішою на графіку 16.4 наприкінці 1930 p., коли відбулося зростання суми депозитів збанкрутілих банків. Відповідно до моделі пропозиції грошей коефіцієнт {C/D} мав би різко збільшитися з початком банківської кризи, і банки мали б захищати себе через значне зростання їхньої норми надлишкових депозитів {ER/D}. Обидва ці прогнози випливають з даних графіка 16.5. Коефіцієнт {C/D} почав зростати під час першої хвилі банківської паніки (жовтень 1930 р.- січень 1931 p.). Ще більш вражаючою є поведінка норми {ER/D}, яка більш ніж подвоїлася з листопада 1930 р. до січня 1931 р. З моделі пропозиції грошей також випливає, що коли {ER/D} та {C/D} зростають, то пропозиція грошей зменшується. Ця теза випливає з даних таблиці 16.6. Пропозиція грошей різко зменшилася у грудні 1930 р. і січні 1931 р. під час першої хвилі банківської паніки.

Банківська криза продовжувалася з 1931 р. по 1933 р. Типовий стан, що випливає з нашої моделі, продовжував існувати: коефіцієнт {C/D} зростав. Це ж демонструвала і норма {ER/D}. До кінця банківської кризи у березні 1933 р. пропозиція грошей (МІ) ледве перевищувала 25 % - далеко більше, ніж будь-яке інше падіння у всій історії США.

Вставка 16.3. Чому ФРС не запобігла банківській паніці у 1930-1933 рр.

Федеральна резервна система була надто пасивною під час банківської паніки в роки "великої депресії" і не виконала свого основного призначення "кредитора останньої надії", щоб запобігти паніці. При ретроспективному підході здається, що поведінка Федеральної резервної системи абсолютно дивна Проте слід пам'ятати, що непередбачливість - завжди краще, ніж передбачливість.

Основною причиною бездіяльності ФРС було те, що її керівництво не усвідомлювало тих негативних впливів, які банкрутства банків справляли на пропозицію грошей і на економічну діяльність. Фрідман і Шварц твердять, що керівництво Федеральної резервної системи "було схильне розглядати банкрутство банків як сумні наслідки невдалого управління банками, або поганої банківської практики, або як неминучу реакцію на спекулятивні крайнощі, або як наслідок, але не причину фінансового економічного краху". Крім того, банкрутство банків на перших фазах банківської паніки "зосереджувалося серед менших банків, а оскільки найвпливовішими фігурами у банківській системі були банкіри великих міст, які вважали непорядним існування дрібніших банків, то зникнення останніх могло розглядатися із самовдоволенням".

Фрідман і Шварц також вказують, що політична боротьба могла відігравати важливу роль у бездіяльності ФРС у цей період. Федеральний резервний банк Нью-Йорка, який до 1928 р. був домінуючою силою у Федеральній резервній системі, посилено захищав активну програму купівлі на відкритому ринку для забезпечення резервами банківської системи під час банківської паніки. Проте інші могутні постаті у Федеральній резервній системі чинили опір позиції банку Нью-Йорка, і цей банк було забалотовано. (Аналіз політики Федеральної резервної системи у цей період, даний Фрідманом та Шварц, читається із захопленням, і ви можете дістати велике задоволення від знайомства з цією високопрофесійною книжкою).

Не може бути нічого випадкового в тому, що це зменшення збіглося з найбільшим економічним спадом (див. розділ 8). Але більш ніж дивовижно, що це падіння відбулося, незважаючи на зростання на 20 % рівня грошової маси. Це показує, наскільки важливими для визначення пропозиції грошей можуть бути зміни у {С/D} та {ЕR/D} під час банківської паніки Таке зменшення також показує, що проведення ФРС монетарної політики ускладнювалося поведінкою вкладників і банків (див. вставку 16.3).