Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Ослаблення акценту на грошових агрегатах: жовтень 1982 р. і після нього

У жовтні 1982 р. з уже контрольованою інфляцією ФРС повернулася, по суті, до політики згладжування процентних ставок. Це робилося через зміну акцентів: меншим наголошуванням на завданнях з монетарних агрегатів і переміщенням акцентів до резервів, що отримані через позику в центральному банку, як поточного завдання. Щоб побачити, як завдання щодо цих резервів викликає вирівнювання процентних ставок, розгляньмо, що станеться, коли економіка перебуває у фазі піднесення (YI), через що процентні ставки зростають. Підвищення процентних ставок (г І) збільшує стимули для банків брати у ФРС у позику більше, тому позичені резерви зростають (DLT). Для того, щоб не допустити зростання позичених резервів понад намічений рівень, ФРС повинна зменшити процентні ставки шляхом підвищення цін облігацій через купівлю на відкритому ринку. Наслідком націлювання на позичені резерви є те, що ФРС запобігає зростанню процентних ставок. Проте, діючи так, ФРС купівлею на відкритому ринку збільшує грошову масу (МВ1) і веде до зростання пропозиції грошей (МІ), що створює прямий зв'язок грошей та національного доходу (Y1MI). Схематично:

Рецесія викликає протилежний розвиток подій, через що завдання по взятих у позику резервах не допускає падіння процентних ставок і має своїм результатом падіння грошової маси, ведучи до падіння пропозиції грошей (У і Мі).

Перенесення акценту з грошових агрегатів на взяті у позику в ФРС резерви є очевидним з графіка 20.4. На цьому графіку можна побачити значно менші коливання у федеральній резервній ставці після жовтня 1982 р., але продовжували мати місце значні коливання в темпах зростання пропозиції грошей. Нарешті, в лютому 1987 р. ФРС проголосила, що більше не встановлюватиме і завдань для МІ. Відмова від завдань з МІ захищалася по двох напрямах. Перший полягав у тому, що швидкий темп фінансових інновацій та дерегулювання зробили визначення та вимірювання грошей дуже складною справою. Другий напрям захисту зводиться до того, що мав місце розрив у стабільному взаємозв'язку між МІ та діловою активністю (обговорюється у розділі 23). Ці два аргументи означають, що грошові агрегати, такі, як МІ, більше не можуть слугувати надійним орієнтиром для монетарної політики, і ФРС нині більше зосереджується на М2.

Дальше ослаблення уваги з боку ФРС до монетарних агрегатів означає, що ФРС повернулася до поточної методики вирівнювання процентних ставок, що, як ми бачили, імовірно викличе проциклічне зростання пропозиції грошей у майбутньому.

Врахування міжнародного аспекту: 1985 р. і після нього

Зростаюча важливість міжнародної торгівлі для американської економіки вивела міжнародний стан речей на передній край у розробці політики ФРС протягом останніх років. До 1985 р. поцінування долара привело до ослаблення конкурентоспроможності американських фірм порівняно із зарубіжними. У публічних заявах Волкер та інші офіційні представники дали зрозуміти, що долар занадто поцінований і потрібне падіння його курсу. Оскільки, як побачимо у наступному розділі, експансіоністська грошова політика є одним із способів зменшити вартість долара, не дивно, що ФРС запроектувала прискорення темпів зростання грошових агрегатів у 1985 та 1986 роках, і вартість долара справді впала. До 1987 р. творці політики ФРС погодилися, що долар впав достатньо, і зростання грошової маси у США уповільнилося. Ці кроки ФРС у монетарній політиці заохочувалися процесами координації міжнародної політики (угоди між країнами щодо проведення заходів спільно), що призвело до угоди Плаза у 1985 р. та Луврської домовленості 1987 р. (вставка 20.2). Врахування міжнародного аспекту - це важливий фактор у проведенні американської монетарної політики у майбутньому.

Вставка 20.2. Глобальна перспектива. Міжнародне узгодження політики: угода Плаза та Лувраська домовленість

До 1985 р. падіння конкурентоспроможності американських корпорацій як результат міцного долара викликало сильні настрої у Конгресі за обмеження імпорту. Ці протекціоністські загрози міжнародній системі зовнішньої торгівлі спонукали міністрів фінансів та голів центральних банків групи п'яти промислових держав - США, Великобританії, Франції, Німеччини та Японії - досягнути угоди в нью-йоркському готелі "Плаза" у вересні 1985 р. щодо зниження вартості долара. З вересня 1985 р. аж до початку 1987 р. вартість долара справді суттєво зменшилася, впавши в середньому на 35 % по відношенню до іноземних валют. У цій точці відбулася гостра полеміка щодо рівня падіння долара, й інша зустріч творців економічної політики з п'яти головних країн плюс Канада мала місце у лютому 1987 р. у Луврському музеї в Парижі Там політики погодилися, що валютні курси повинні стабілізуватися навколо тих рівнів, що в той час переважали. Хоча вартість долара насправді продовжувала коливатися щодо іноземних валют і після Луврської домовленості, тенденція його знецінення була нейтралізована, як про те і домовлялися.

Оскільки динаміка валютних курсів багато в чому відповідає угоді Плаза та Луврській домовленості, ці спроби узгодження міжнародної політики розглядалися як успіх Проте ряду інших аспектів угоди окремі країни не дотримувалися. Наприклад, німецькі та японські державні мужі погодилися, що їхні країни повинні енергійніше проводити стимулювальну політику шляхом збільшення урядових видатків та зменшення податків, у той час як США намагалися чинити зусилля по зменшенню їхнього бюджетного дефіциту. США не мали особливого успіху в зменшенні дефіциту, а німці не були схильні проводити розширювальну політику внаслідок їхньої боязні інфляції.

Наскільки добре фрс може контролювати пропозицію грошей?

Наше дослідження історичних даних щодо проведення ФРС монетарної політики приводить до сумного висновку: ФРС не була спроможна здійснювати ефективний контроль над пропозицією грошей. Чи це означає, що ФРС не може контролювати пропозицію грошей? Окремі економісти, зокрема з ФРС, твердять, що невдачі ФРС у контролі над пропозицією грошей у минулому означають, що ця мета недосяжна. Наш аналіз пропозиції грошей у попередніх шести розділах забезпечує повне довір'я до цієї позиції, бо ми бачили, що декілька чинників, які перебувають поза контролем ФРС, можуть впливати і на грошову масу, і на грошовий мультиплікатор. Емпіричний досвід, проте, доводить існування міцного зв'язку між операціями на відкритому ринку і пропозицією грошей, а це означає, що протягом довших часових періодів - від шести місяців до року - пропозицію грошей можна контролювати цілком точно.

Багато економістів твердять, що невдачі ФРС в її спробах контролювати пропозицію грошей у минулому, незважаючи на заяви, зумовлювалися тим, що Федеральна резервна система справді не хотіла контролювати цю пропозицію. Зокрема, ФРС не була готова прийняти на себе такі підходи у проведенні політики, які гарантували б кращий контроль !. Ці економісти вважають, що ФРС могла б отримати далеко кращі результати, якби вона намагалася робити дві речі: 1) прив'язати дисконтну ставку до ринкової процентної ставки, щоб зменшити небажані коливання в обсязі дисконтних позичок і (2) зосереджуватися менше на стабілізації процентних ставок і більше на контролі грошової маси і пропозиції грошей. Існують певні підстави вважати, що процедура вироблення політики із застосуванням цих пропозицій могла б мати наслідком значне поліпшення контролю пропозиції грошей протягом навіть короткого проміжку часу (такого, як три місяці).