Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Сьогоднішня система керованого плавання

Хоча валютним курсам нині дозволяють змінюватися щоденно у відповідь на дію ринкових сил, центральні банки не хочуть відмовлятися від свого права інтервенцій у функціонування зовнішніх валютних ринків. Вони не допускають великих змін в обмінних курсах, що полегшує планування для фірм та індивідів купівлі або продажу товарів за кордоном у майбутньому. Крім того, країни з активним платіжним балансом часто не хочуть дозволити поцінування своїх валют, бо це здорожчує їхні товари за кордоном, а іноземні товари дешевшають у даній країні. Оскільки подорожчання може зашкодити продажу товарів вітчизняних фірм і збільшити безробіття, країни з активним сальдо платіжного балансу продавали свою валюту на зовнішніх валютних ринках і набували валютних резервів.

Країни з дефіцитом платіжного балансу не хотіли допустити знецінення своїх валют, бо це здорожчувало іноземні товари для їхніх споживачів і могло стимулювати інфляцію. Щоб підтримати високу вартість своїх валют, країни з дефіцитом платіжного балансу часто купували свою власну валюту на зовнішньому валютному ринку і втрачали валютні резерви.

Нинішня міжнародна фінансова система є гібридом фіксованої та гнучкої системи валютних курсів. Ці курси коливаються у відповідь на ринкові сили, але не визначаються виключно цими ринковими силами. До того ж багато країн продовжують утримувати вартість їхніх валют фіксованими щодо інших валют. Окремі країни прив'язали свої валюти до долара, в той час як група європейських країн утворила Європейську валютну систему, так звану "змію", в якій вартість валют одна щодо одної може коливатися у вузькому інтервалі (±2,25 % для більшості цих валют, за винятком Іспанії). Крім того, країни - учасниці Європейської валютної системи розробили нову грошову одиницю екю, яка, на їхню думку, фактично витіснить долар США з міжнародних фінансових операцій.

МВФ продовжує функціонувати як збирач даних і міжнародний кредитор, та вже не намагається заохочувати фіксовані валютні курси. Роль МВФ як міжнародного кредитора також недавно стала важливою у зв'язку з кризою зовнішньої заборгованості країн третього світу (аналізувалося у розділі 10). МВФ прямо втягнутий у допомогу країнам, що розвиваються і зазнають труднощів у погашенні їхніх позичок. МВФ допомагає країнам третього світу домовитися із західними кредиторами про сплачення боргу.

Іншою важливою рисою сьогоднішньої системи є продовження витіснення золота з міжнародних фінансових операцій. Не тільки США припинили конвертованість долара у золото для іноземних центральних банків. З 1970 р. МВФ випускає паперовий замінник для золота - спеціальні права запозичення (СДР)2. Подібно до золота у Бретон-вудській системі, СДР функціонують як міжнародні валютні резерви. Проте, на відміну від золота, кількість якого визначалася відкриттям родовищ золота і витратами виробництва, СДР можуть створюватися МВФ кожного разу, коли він вирішить, що існує додаткова потреба у міжнародних валютних резервах для сприяння світовій торгівлі та економічному зростанню.

Використання золота у міжнародних операціях згодом було зменшене скасуванням МВФ офіційної ціни золота у 1975 р. та продажем золота Державною скарбницею США та МВФ приватним особам, щоб "демонетизувати" його. Нині ціна золота визначається на вільному ринку. Інвестори, що хочуть спекулювати на цьому ринку, повинні купувати і продавати за бажанням, як це роблять ювеліри та дантисти, котрі використовують золото у своєму виробництві.