Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Процентні ставки і попит на гроші

Як ми бачили, альтернативні теорії попиту на гроші можуть мати різне значення для формування нашого погляду на роль грошей в економіці Які з цих теорій є точним описом реального стану речей - це важливе питання. Ось чому попит на гроші перебував у центрі ряду дискусій про вплив монетарної політики на сукупну економічну активність. Тут ми з'ясовуємо емпіричні докази з двох основних питань, що вирізняють різні теорії попиту на гроші і впливають на їхні висновки про те, чи кількість грошей є основним визначником сукупних видатків: (1) чи є попит на гроші чутливим до змін процентних ставок; (2) чи попит на гроші є стабільним з часом?

Процентні ставки і попит на гроші

У розділі 23 ми бачили, що коли процентні ставки не впливають на попит на гроші, то швидкість обігу, імовірно, постійна або принаймні прогнозована. Тому підхід кількісної теорії, за яким сукупні видатки визначаються кількістю грошей, очевидно, правильний. З іншого боку, що чутливіший попит на гроші до процентних ставок, то більш прогнозованою буде швидкість обігу грошей, а зв'язок між пропозицією грошей і сукупними видатками буде менш чітким. Справді, існує крайній випадок надчутливості попиту на гроші щодо процентних ставок, що називається "ліквідною пасткою", за якої монетарна політика не впливає на сукупні видатки.

Джеймс Тобін проводив одне з перших досліджень щодо зв'язку між процентними ставками і попитом на гроші, використовуючи дані по США. Тобін відокремив операційні грошові залишки від інших грошових залишків, які він назвав "невикористаними грошовими залишками", припускаючи, що тільки операційні залишки пропорційні до доходу, в той час як тільки невикористані залишки пов'язані з процентними ставками.

Далі він розглядав, чи його показник невикористаних залишків перебував в оберненій залежності від процентних ставок у 1922- 1941 рр., зображаючи середній рівень невикористаних залишків у кожному році до середніх процентних ставок по комерційних векселях у цьому ж році. Коли Тобін виявив чітку обернену залежність між процентними ставками і невикористаними залишками, то зробив висновок, що попит на гроші чутливий до процентних ставок 1.

Додаткові емпіричні докази щодо попиту на гроші чітко підтверджують тезу Тобіна. Чи ця чутливість стає такою високою, що ми наближаємося до випадку ліквідної пастки, в якій монетарна політика неефективна? В більшості випадків відповідь негативна. Кейнс доводив у "Загальній теорії...", що ліквідна пастка може мати місце тоді, коли процентні ставки надто низькі. (Проте він твердив, що ніколи ще не спостерігав випадку ліквідної пастки).

Типовими доказами, що пастка ліквідності ніколи не здійснюється на практиці, є докази Девіда Лейдлера, Карла Брунера і Алана Мельцера, які спостерігали, чи зростала чутливість попиту на гроші у зв'язку зі зміною процента в періоді, коди процентні ставки були дуже низькі 3. Лейдлер і Мельцер підійшли до цього питання у такий спосіб. Вони спостерігали, чи чутливість попиту на гроші відрізняється між періодами у зв'язку зі зміною процентна, особливо у такі періоди, як 1930-і роки, коли процентні ставки були особливо низькими 4. Ці дослідники виявили, що не існувало тенденції до збільшення чутливості до процента, коли процентні ставки падали. Справді, чутливість до процентна не змінювалася від періоду до періоду. Брунер і Мельцер досліджували це питання через призму, чи вища чутливість до процента у 1930-і роки як результат ліквідності пастки означає, нібито функція попиту на гроші, оцінена для цього періоду, не обов'язково повинна поводитися так само в інші, нормальніше періоди. Брунер і Мельцер виявили те, що функція попиту на гроші, оцінена головним чином на основі даних 1930-х років, точно прогнозувала попит на гроші у 1950-і роки. Цей результат забезпечив незначний доказ на користь існування ліквідної пастки в період "великої депресії".

Докази про існування чутливості попиту на гроші у зв'язку зі зміною процента виявлено різними дослідниками. Проте жодний крайній випадок не підтверджується даними. Попит на гроші чутливий до процентних ставок, але докази на користь того, що ліквідна пастка будь-коли існувала, недостатні.