Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Міжнародні фінансові операції античної доби

У цій частині розкривається сутність сучасного світового фінансового середовища як цілісної складної системи, що функціонує, поєднуючи в собі ринковий і позаринковий механізми. Еволюція перерозподілу світових фінансових ресурсів розглядається крізь призму поглиблення тенденцій інтернаціоналізації й глобалізації суспільного виробництва і формування на цій основі оновленої архітектури світових фінансів. Значну увагу приділено розвитку фінансів Європейського Союзу. Платіжний баланс суверенних держав представлений як економіко-статистична система, що відбиває фінансову позицію країни — боржника чи кредитора.

Розділ 1. СУТНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ

Генезис міжнародних фінансів

Економічна природа сучасних міжнародних фінансів

ГЕНЕЗИС МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ

Міжнародні фінансові операції античної доби

Міжнародні фінансові операції здійснювалися ще за часів сивої давнини. Вони були пов'язані з торговельними операціями між державами чи їх громадянами і використанням у зв'язку з цим розрахунків у грошовій формі.

Різноманітні джерела засвідчують, що вже в III тисячолітті до н.е. були прокладені як морські, так і сухопутні шляхи, якими здійснювався торговельний обмін.

Тоді склалися великі торговельні центри — Троя, Месопотамія, Вави лон, Єгипет, о. Крит та ін. Очевидно, в цей період були започатковані й перші, примітивні фінансові операції, тому що золото, срібло, мідь, олово використовувалися не лише як товари, а й як грошовий еквівалент.

У V—IV ст. до н.е. бурхливо розвивалася грецька торгівля, центром якої була афінська гавань Пірей. Обсяг торгівлі тут сягав до 2 тис. талантів — величезної на той час суми. Водночас це сприяло зростанню промислового обороту й розвиткові початкових форм кредитних, лихварських та валютних операцій. Через наявність у Греції різноманітних грошових систем (кожен поліс намагався карбувати свою власну монету) треба було організувати обмін грошей. Ці фінансові операції здійснювали трапезити — торговельні посередники, які приймали гроші на збереження, видавали V позики під проценти, вели особисті рахунки своїх клієнтів. Великі грошові операції вели також храми, зокрема в Афінах і Дельфах.

У II ст. до н.е. фінансово-грошова система сповна виконувала свої функції в зовнішньоторговельному обміні. Так, римська торгівля опосередковувалася власними грішми (аси, динари, сестерції) та монетами інших держав, що зумовило появу професійних міняйл. Це були групи фінансистів, які здійснювали грошові операції (позики під проценти, перерахування грошових сум в інші міста і країни, страхування кораблів тощо).

Митно-тарифні фінансові механізми

Суто фінансовий механізм мав Пальмірський митний тариф від 137 р. н.е., який запровадила Візантія у своїй торгівлі зі східними країнами, насамперед з Персією. На початку V ст. н.е. імператор Феодосій II видав закон, згідно з яким на перському кордоні треба було справляти мито з шовку в розмірі 10 % від вартості товару.

Товари о-грошові й фінансові відносини розвивалися в Сунській імперії (Китай). Причому в цій державі у зв'язку з нестачею міді випускалися не лише мідні, а й залізні монети, а в X ст. було налагоджено виробництво перших паперових грошей "бяньнянь " (зручних грошей). Про використання китайських грошей у міжнародних господарських зносинах свідчать археологічні знахідки в Малайзії, у Південній Індії, на острові Занзібар та на сомалійському узбережжі Східної Африки.

Започаткування міжнародних фінансових відносин на території сучасної України

На території сучасної України міжнародні фінансові операції в початкових, нерозвинутих формах зародилися в грецьких чорноморських полісах та у скіфських степових поселеннях приблизно в VII ст. до н.е. Перші срібні монети з'явились у Боспорі, Ольвії та Херсонесі. Гроші власної чеканки цих міст мали обмежений, локальний обіг.

Тому була потреба у взаємному обміні такими грішми, а також у придбанні афінських монет, які становили основу тодішньої "комерційної" цивілізації. В Ольвії, крім того, карбували бронзові монети-стрілки, а також бронзові ливарні дельфіноподібні дрібні монети. На основі монет грецьких полісів та афінських грошей розвивалася греко-скіфська торгівля у V — IV ст. до н.е.

Посередницькі функції в торгівлі скіфів з Македонією, Херсонесом, Істрією, Тіром виконували ольвійські та боспорські греки, що, безумовно, породжувало і певні фінансові відносини.

Таким чином, одним з перших "вогнищ" зародження товарно-грошових відносин і супутніх їм міжнародних фінансових зв'язків на території сучасної України було Північне Причорномор'я, яке виконувало функції контактної зони варварського та грецького світів.

Обмінові й торгівлі належало важливе місце в житті слов'янських племен. Вони підтримували активні торговельні зв'язки з народами Подунав'я, Центральної Європи та античними центрами Північного Причорномор'я. В епоху раннього Середньовіччя налагоджувалася торгівля з представниками потужного на той час арабського світу. Торговельні потоки формувалися таким чином, що північні та північно-східні райони орієнтувалися переважно на прибалтійські торговельно-економічні зони, а південно-східні племена Подніпров'я і Подністров'я — на причорноморські та придунайські центри. Великий торговельний шлях по Дніпру, відомий як "Шлях із варяг у греки", фактично контролювався слов'янськими племенами Подніпров'я.

Таблиця 1.1

Структура імпорту Степової Скіфії

Відомо, що в ІІІ—IV ст. на території України грошовий обіг здійснювався з допомогою римських динари в. Власні монети київські князі почали карбувати лише наприкінці І тисячоліття н.е. Це була срібна гривня, яка становила основу київської грошової системи. її вартість коливалася залежно від системи зовнішньої торгівлі. Традиційно гривня асоціювалась зі Сходом, з оригінальною назвою важкого намиста, яке зазвичай носили іранські чи аланські правителі в давнину. Вона містила приблизно півфунта срібла, що дорівнювало візантійській грошовій одиниці. Гривня була фінансово гнучкою завдяки тому, що її монетарний вміст змінювався відповідно до спрямованості зовнішньої торгівлі. При переорієнтації торговельних потоків зі Сходу на Захід Європи враховувались особливості германської монетарної й фінансової системи, що вимагало збільшення кількості срібла в гри певному еквіваленті.

Таким чином, міждержавні (міжнародні) фінансові зв'язки, які час від часу виникали в давні часи, були пов'язані з торгівлею грішми, що становила одну з важливих позицій (статей) міжнародної торгівлі того часу. Спорадично в такі зв'язки залучалася й Київська Русь, яка після Ярослава Мудрого з різних причин припинила власне карбування монет і застосовувала як для внутрішньої, так і для зовнішньої торгівлі польські, німецькі та угорські грошові одиниці.