Міжнародні фінанси - Рогач О.І - ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНИХ БАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ

Провідною ланкою на світовому фінансовому ринку є комерційні банки. Вони не лише здійснюють міжнародні платежі, а й охоплюють практично всі аспекти міжнародних економічних відносин. Банки можуть проводити підписку на випуски акцій і облігацій корпорацій. Особливість світового банківського бізнесу полягає в тому, що банки за кордоном мають право здійснювати всі операції, заборонені в їхній країні, але дозволені в країні, де розташовано філію або інший підрозділ. Ця обставина стимулює розвиток міжнародної банківської справи.

Міжнародні банки обслуговують у менших обсягах товарообмін і більшою мірою — обмін капіталу. Якщо раніше їхня діяльність обмежувалася купівлею-продажем валюти за дорученням клієнтів, то сьогодні вони контролюють усю складну систему міжнародних

розрахунків компаній, управляючи їхніми внутрішніми потоками і відносинами з іноземними партнерами. Навіть купівля-продаж валюти нині виникає з потреб обміну капіталу. Тому роль ТНБ у мобілізації капіталу важко переоцінити.

Міжнародні банківські розрахунки — це безготівкові розрахунки за грошовими зобов'язаннями та вимогами, що виникають у зв'язку з економічними та іншими відносинами між юридичними і фізичними особами різних країн.

Найчастіше вони пов'язані з обслуговуванням експортно-імпортних операцій, фінансуванням проектів та інвестиціями, наданням інших послуг населенню, підприємствам і державним структурам.

Міжнародні розрахунки здійснюються через банківські установи на основі кореспондентських відносин. Для їх організації банки використовують закордонні відділення та кореспондентські рахунки в іноземних банках. У міжнародних розрахунках використовуються міжнародні розрахункові одиниці (СПЗ, євро), валюти провідних країн світу. Золото в сучасних умовах втратило свою роль у міжнародних розрахунках і використовується лише в надзвичайних ситуаціях (з попереднім продажем за валюту платежу).

Міжнародні банківські розрахунки врегульовані як національним законодавством, так і міжнародним правом (наприклад, Женевські вексельні та чекові конвенції, Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів та ін.).

Основними формами міжнародних розрахунків є акредитив, інкасо, банківський переказ. У міжнародних розрахунках використовуються також векселі, чеки, кредитні картки. Форма міжнародних розрахунків та умови їх проведення обумовлюються в контракті.

Акредитивна форма міжнародних розрахунків є найскладнішою і має найбільшу ціну, тому що за авізування, перевірку документів, платіж банки встановлюють вищу комісію, ніж за іншими формами розрахунків. Акредитив — це документ, відповідно до якого банк зобов'язується на прохання клієнта здійснити оплату документів третій особі (бенефіціарові), або іменний цінний папір, що підтверджує право зазначеної особи на отримання в указаному банкові визначеної суми.

Існує багато різноманітних видів акредитивів. Акредитиви бувають відзивні і безвідзивні, документарні й грошові, підтверджені й не підтверджені, покриті й не покриті, акцептні, револьверні, компенсаційні, зустрічні та ін. Перевагою цієї форми розрахунків є забезпечення швидкого отримання експортером валютної виручки.

інкасо — це банківська розрахункова операція, у процесі якої банк за дорученням клієнта отримує кошти від імпортера і вносить їх на рахунок експортера. Розрізняють чисте інкасо (інкасо простих і переказних векселів, чеків та інших платіжних документів) і документарне інкасо (інкасо комерційних документів). За цієї форми розрахунків банк не бере на себе зобов'язань з оплати документів, тому експортер несе ризик відмови імпортера від платежу. Ця перешкода долається завдяки телеграфному інкасо та платіжній гарантії банку за дорученням імпортера. За виконання інкасо банки отримують обумовлені комісійні.

Банківський переказ є однією з найбільш популярних форм міжнародних розрахунків і являє собою перерахування грошей з банківського рахунку платника на рахунок отримувача на підставі платіжного доручення. Економічний зміст цієї форми розрахунків залежить від того, чи відбулася передоплата товарів або послуг (авансові платежі) до їхньої поставки, чи розрахунок здійснюється після їх отримання імпортером (на основі відкритого рахунку). Згідно з міжнародною практикою, авансові платежі дорівнюють 10—33 % суми контракту.

Сучасні економічні відносини неможливі без використання клірингу, який являє собою систему розрахунків на основі зарахування взаємних вимог. Міжнародний (валютний ) кліринг залежно від кількості учасників може бути двосторонній або багатосторонній. В основі організації клірингових розрахунків лежать банківські угоди про відкриття кореспондентських рахунків та проведення операцій взаемозаліків. Угода міжнародного клірингу містить інформацію про термін погашення сальдо, правила і терміни оформлення документів, назву валюти, порядок конвертації, інформацію про звітність тощо. Сучасні банківські технології базуються на використанні електронних клірингових систем. За участю центральних банків створені спеціальні клірингові центри. Наприклад, у Великій Британії під контролем Банку Англії функціонує 13 розрахункових палат, у США діють міжбанківські платіжні системи (Fedwire chips) розрахункових палат Нью-Йорка та 32 автоматичні розрахункові палати Федеральної резервної системи. У Німеччині функціонує система розрахунків на основі клірингових центрів Бундесбанку.

Значна кількість аналітичної та оперативної інформації вимагає використання переваг міжнародних автоматизованих систем міжбанківських розрахунків: СЕ DEL —- з торгівлі цінними паперами, REUTERS monitor service — з валютних операцій та інформаційних послуг та ін. Мережа CWIFT забезпечує автоматизацію міжнародних фінансових операцій.

Висновки

Загальною тенденцією в розвитку обслуговування міжнародної торгівлі с формування комерційними банками пакетів заходів, які можуть охоплювати будь-яку комбінацію фінансових послуг. Пакети з фінансування експорту та імпорту передбачають такі послуги, як кредитування, покриття ризику з наданого покупцеві кредиту, організація розрахунків покупця і продавця в потрібній місцевій валюті, міжнародний лізинг, факторинг, форфейтинг.

Фінансуючи імпорт, міжнародні банки забезпечують прискорення оборот-ності фінансових ресурсів імпортера, одержують фіксований прибуток за послу, ги і проценти за кредит, а покупець дістає можливість маневрувати платежами.

Важливим напрямом діяльності міжнародних банків є проектне фінансування. Банки фінансують проекти шляхом кредитування, лізингу, купівлі акцій та інших цінних паперів майбутніх об'єктів, а також надають цілий комплекс пов'язаних з цим послуг.

Основою банківської діяльності на міжнародних ринках є система міжнарод. них розрахунків. У міжнародних банківських розрахунках використовуються акредитиви, інкасо, банківські перекази, а також векселі, чеки, кредитні картки.

Основні поняття і терміни

міжнародні операції комерційних банків, пакети з фінансування експортно-імпортних операцій, проектне фінансування, міжнародний кредит, міжнародний факторинг, форфейтинг, міжнародний лізинг, міжнародні банківські розрахунки, міжнародний (валютний) кліринг

Контрольні запитання та завдання

1. Які послуги надають банки своїм клієнтам на міжнародних ринках?

2. Чому банки з різних країн установлюють кореспондентські міжбанківські від-носини?

3. У чому полягає зміст операцій з міжнародного лізингу?

4. Опишіть механізм операції міжнародного факторингу.

5. Які види ризику прагнуть контролювати міжнародні банки, аби допомогти своїм клієнтам?

6. Які є основні форми міжнародних банківських розрахунків?

ЛІТЕРАТУРА

Дэниеле Д. Д., Радеба Л. X. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции. М., 1998.

Миллер Р. Л., Ван-Хуз Д. Д. Современные деньги и банковское дело. М., 2000. Рид 9., Каттер Р., Гилл Э., Смит Р. Коммерческие банки. М., 1993. Роуз П. С. Банковский менеджмент. М, 1995.

Сарчев А. М. Ведущие коммерческие банки в мировой экономике. М., 1992.

Усоскин В. М. Современный коммерческий банк. М., 1994.

Финансово-кредитный энциклопедический словарь / Под общ. ред. А.Г. Грязно-вой. М., 2002.

Ширинская Е.Б. Операции коммерческих банков и зарубежный опыт. М., 1993.

Энг М. В., Лис Ф. А., Мауер Л. Дж. Мировые финансы. М, 1998.

Canals J. Universal Banking. Oxford University Press, 1997.

Saunders F., Walter I. Universal Banking for the US. Oxford University Press, 1994.

Walter I. Global Banking. Oxford University Press, 1997.