Міжнародні фінанси - Рогач О.І - СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ МВФ

Згідно з рішеннями Бреттон-Вудської конференції, фінансовою основою діяльності МВФ мав стати акціонерний капітал, утворений шляхом оплати кожною країною — членом Фонду виділеної їй кількості акцій. Затверджений у липні 1944 р. план передбачав розподіл 87 990 емітованих на той час акцій (номінальною вартістю 100 тис. дол. кожна) між 44 країнами за досить складними розрахунками. Для визначення кількості виділених кожній країні акцій слід було вирахувати сумарну величину 2 % її національного доходу в 1940 р., 5 % її золотовалютних резервів на липень 1943 р., 10 % середньої вартості її імпорту в 1934— 1938 рр. і 10 % максимальної вартості її експорту. Отриманий результат треба було помножити на середиьовідсотковс відношення експорту країни до її національного доходу за період 1934— 1938 рр.

Як показав досвід, узгоджена експертами формула розрахунку не мала майже ніякого практичного значення — через нерозроб-леність систем національних рахунків лише одиничні країни могли надати необхідні дані. Тому за основу розрахунків спочатку брались орієнтовні цифри, а потім і взагалі відмовилися від таких розрахунків — для країн, що ставали членами Фонду пізніше, квоти встановлювались за аналогією з квотами тих членів МВФ. які мали подібні економічні параметри. Так, зокрема, квота для України була встановлена за аналогією з Польщею.

Повертаючись до моменту заснування МВФ. зазначимо, що перші емітовані Фондом акції мали бути розподілені між 44 його засновниками таким чином, що США отримували найбільшу кількість акцій — 27 500, Великій Британії виділялося 13 тис, СРСР — 12 тис, Китаю — 6 тис, Франції — 4,5 тис. і т.д. Значно меншу частину акцій отримали Чехословаччина, Польша та Куба, що теж входили до числа засновників М ВФ

Угода про створення МВФ набрала чинності наприкінці грудня 1945 р. після того, як її ратифікували 29 країн, а фінансові операції Фонду розпочалися восени 1947 р., коли кількість його членів уже досягла 39.

У перші роки діяльності Фонду єдиним джерелом його кредитів були гроші, внесені акціонерами за акції, продані відповідно до виділених їм квот.

Квоти країн — членів МВФ є унікальним феноменом. Будучи основою формування ресурсів цієї міжнародної організації, вони виконують ще ряд важливих функцій: їхня величина визначає максимальну величину кредитів, на які може розраховувати кожний член Фонду, а також реальні владні повноваження, які ця країна має у керівних органах Фонду.

Аналіз квот країн — членів МВФ варто почати з нагадування про те, що 75 % розміру своєї квоти кожна країна вносить у своїй національній валюті і лише 25 % — у твердій валюті або золотом. Але навіть ці 25 % країна, що внесла їх, може за бажанням відразу повернути собі — без будь-яких умов і без сплати процентів. Сама можливість автоматичного повернення резервної частки лає підставу вважати її міжнародним ліквідним ресурсом країн — членів Фонду.

Встановлені в МВФ правила оплати акцій зумовили виникнення найсерйознішої проблеми — ліквідності авуарів Фонду.

Засновники МВФ виходили з того, шо попит на всі види валют буде рівномірним, тому той чи інший член Фонду постійно користуватиметься всіма національними грошовими одиницями. Проте дуже скоро стало очевидним, шо попит у більшості членів Фонду мають валюти менш ніж 30 зі 183 членів

Фонду*. Відсутність попиту на кредити в решті валют спричинює загострення проблеми ліквідності Фонду: до полонини коштів з рахунків МВФ (у тому числі і гривня) взагалі ніким і ніколи не використовуються.

У зв'язку зі специфікою якісного складу авуарів МВФ його керівництво регулярно (раз на 5 років) перевіряє адекватність рівня ліквідності резервів потребі в них. У разі необхідності квоти країн підвищуються або абсолютно — всі однаково відповідно до потреб самого Фонду або відносно — з урахуванням зміни питомої ваги кожної країни у світовій торгівлі.

Перше загальне підвищення розмірів квот відбулося в 1959 р. (на 60,7 %), потім його проводили досить регулярно: в 1965 р. в ході четвертого перегляду квоти було підвищено на 30,7 %, в ході п'ятого перегляду (1970 р.) — на 35,4 %, шостого (1975 р.) — на 33,6 %, сьомого (1978 р.) — на 50,9 %, восьмого (1983 р.) - на 47,5 % і дев'ятого (1992 р.) — на 50 %. У результаті останнього, одинадцятого загального перегляду квот в 1999 р. квоти були підвищені на 45 % (у ході десятого вони були залишені без зміни). Сукупна величина авуарів Фонду, що становила на момент його створення 7,6 млрд дол., нині сягає 270 млрд дол.

Величина квоти члена МВФ є визначальною для розрахунку максимального розміру кредиту, на який може претендувати член Фонду: за правилами МВФ верхня межа кредиту встановлюється в процентному відношенні до квоти. Сумарна величина коштів, що виділяються за різними кредитними лініями членам Фонду, як правило, не може перевищувати суму її внеску більш ніж утроє.

Величина квоти визначає також можливості впливу кожного члена Фонду на ухвалення рішень, оскільки, на відміну від класичної міжнародної організації, де кожна країна має один голос, кількість голосів кожної країни — члена МВФ залежить від розміру її внеску.

Відповідно до правил, установлених ще в 1944 p., кількість голосів, шо належать кожному з членів Фонду, визначається додаванням до 250 голосів, які кожна країна автоматично отримує при вступі до Фонду, по одному голосу за кожні 100 СПЗ** у сумі зробленого нею внеску. Тому кількість голосів, що належать різним країнам, різниться в кілька сотень разів. Найбільшу квоту і, відповідно, кількість голосів мають США (17,66 % загальної су* ми)***, тоді як, наприклад, внесок Киргизії становить лише

•До переліку цієї "корисної" валюти (usable currency) традиційно входять американський долар, японська єна, англійський фунт стерлінгів та євро, шо замінило французький франк і німецьку марку. Ця валюта вноситься на загальний рахунок Фонду, але операції з нею враховуються в спеціальних щоквартальних операційних бюджетах.

** Детальніше про спеціальні права запозичення див. далі. ••• Кількість голосів, що належать Сполученим Штатам, дають їм можливість блокувати будь-яке важливе рішення, для ухвалення якого, згідно зі Статутом МВФ, потрібно 85 % голосів.

0,04 % загальної суми. Відповідно і кількість голосів Киргизії у 296 разів менша, ніж кількість голосів США.

До найвпливовіміих членів МВФ належать разом із Сполученими Штатами Японія, яка має 6,33 % голосів, і Німеччина — 6,19 %, а також Франція та Велика Британія, що мають по 5Л % голосів. У сумі країни ЄС володіють майже 27 % голосів, а всього 24 промислово розвинутим країнам належить 60 % голосів, тоді як на решту країн, кількість яких перевищує 85 % кількості членів Фонду, припадає лише 40 % голосів. Величина квоти України нині становить 1,925 млрд дол. (на момент вступу — 1,364 млрд дол.), що дає нашій країні право на 13 970 голосів* (0,64 % їх загальної кількості — 2 166 000) і можливість претендувати на кредити в розмірі, що не перевищує 5,777 млрд дол. (раніше — 3,98 млрд дол.).

Розмір квоти членів Фонду є визначальним при формуванні керівних органів МВФ.