Міжнародні фінанси - Рогач О.І - МІЖАМЕРИКАНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ

Міжамериканський банк розвитку (Inter-American Development Bank) став першим і найбільш лояльним до "багатої Півночі" регіональним банком розвитку.

Проект угоди про створення цієї найстарішої і найпотужнішої регіональної фінансової установи розроблявся за активної участі Сполучених Штатів спеціальною комісією Міжамериканської соціально-економічної ради Організації американських держав. Узгодження всіх положень проекту було завершено 8 квітня 1959 p., а вже 1 жовтня 1960 р. після ратифікації угоди всіма її учасниками МаБР розпочав свої операції.

На момент початку діяльності першого регіонального банку розвитку його членами були 19 латиноамериканських країн і Сполучені Штати (які з моменту заснування Банку мали право на членство в ньому відповідно до Закону про Міжамериканський банк розвитку). З часом кількість членів МаБР збільшувалася за рахунок приєднання до нього як латиноамериканських держав і країн Карибського басейну, так і країн інших континентів — Японії, Канади та найбагатших держав Європи*, що не претендували на отримання кредитів МаБР. Нині кількість членів Банку сягла 46, в тому числі 20 країн-донорів (США, Японія, Канада, 16 європейських країн* та Ізраїль) і 26 країн — претендентів на позики: Аргентина, Багами, Барбадос, Беліз, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гаїті, Гватемала, Гвіана, Гондурас, Домініканська Республіка, Еквадор, Колумбія, Коста-Рика, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Сальвадор, Суринам, Тринідад і Тоба-го, Уругвай, Чилі та Ямайка.

Мета МаБР, задекларована в угоді про його створення, — боротьба зі злиднями та сприяння екологічно безпечному сталому економічному зростанню країн Латинської Америки та Карибського басейну (як кожної окремо, так і регіону в цілому). Відповідно до цієї мети пріоритетними напрямами діяльності Банку вже понад 40 років залишаються:

• програмна допомога розбудові в країнах регіону конкурентного середовища, яке б стимулювало й адаптувало розвиток національних економік до умов інтернаціоналізації виробництва;

• модернізація державних інституцій шляхом підвищення ефективності й прозорості їхньої діяльності;

• фінансування соціальних програм боротьби зі злиднями;

• сприяння регіональній інтеграції (включно з розвитком внутрішніх ринків товарів і послуг).

За роки функціонування МаБР у його межах було створено низку спеціалізованих структур, у тому числі Міжамериканську інвестиційну корпорацію, Багатосторонній інвестиційний фонд, Фонд спеціальних операцій та кілька фондів, засновниками яких стали окремі країни-донори чи міжнародні організації.

Фінансову основу діяльності Банку становлять його статутний капітал, резерви, цільові внески країн-донорів і запозичення самого МаБР на світових ринках капіталу — загалом близько 200 млрд дол. Авуари Фонду спеціальних операцій нині перевищують 10 млрд дол. США.

Власний капітал МаБР, що безперервно зростав упродовж усього періоду існування Банку (досягши 101 млрд дол. у 2002 p.), складається із двох частин: сплаченої (4,3 %) і несплаченої (95,7 %); остання, як і в МБРР, вважається "гарантійною" (callable) і підлягає сплаті лише "за запитанням", тобто в разі нездатності Банку виконати свої зобов'язання перед власними позикодавцями. Саме наявність останньої частини (і, головним чином, висока частка в ній зобов'язань США і країн "великої сімки") дає Банкові змогу робити багатомільярдні запозичення на світових ринках капіталу на найвигідніших умовах.

Кількість належних кожній країні акцій і, відповідно, сума внеску до статутного капіталу є визначальними для розподілу голосів між країнами — членами Банку у вищих керівних органах МаБР. Згідно зі встановленим у Банку порядком представник кожної країни в Раді управляючих має 135 голосів плюс 1 голос за кожні 10 тис. дол. внеску до МаБР. Сполучені Штати, наприклад, володіють найбільшою кількістю голосів — 30,5 % (спочатку — 34 %); Аргентина має 12,7 % голосів, Бразилія — 12,07 %, Мексика — 7,76 %, Венесуела — 6,47 %, Японія — 5 %, Канада — 4 %, а всі європейські країни разом — 15 % (спочатку — 11 %). Усього частка країн Латинської Америки та Карибського басейну становить близько 50 % статутного капіталу МаБР, що забезпечує їм половину голосів у Раді управляючих Банку.

Рада управляючих за Статутом зосереджує у своїх руках всю повноту влади в Банку. Цей орган уповноважений вирішувати всі стратегічні питання організації й діяльності МаБР. До її складу входить 46 (за кількістю країн — членів МаБР) урядовців високого рангу — по одному від кожної країни. Збирається Рада 1 раз на рік. За свою роботу в Раді управляючі не отримують зарплатні, але саме вони визначають її розмір для інших посадових осіб Банку, в тому числі для виконавчих директорів і Президента Банку (нині — Енріке Іглесіас), на яких покладається оперативне управління Банком.

Штаб-квартира МаБР розташована у Вашингтоні, а його представництва відкриті в кожній латиноамериканській країні, що є членом Банку, а також у Парижі та Токіо.

Частка власних ресурсів у кредитах, що надаються Банком, є досить невисокою — зазвичай вона не досягає і 20 %. Основну ж частину кредитів становлять кошти, залучені самим Банком з ринків капіталу Європи, Азії та Америки в результаті розміщення на них власних облігацій.

Облігації МаБР, так само як і цінні папери МБРР, мають найвищий рейтинг — ААА. Обсяг щорічних запозичень МаБР за останні роки коливається від 6 до 10 млрд дол. — керівництво Банку стежить за тим, щоб загальна величина запозичених коштів не перевищувала 80 % власного капіталу. Головними покупцями облігацій МаБР є центральні банки, пенсійні, трастові та інвестиційні фонди, а також комерційні банки промислово розвинутих країн. Досить цікавим є той факт, що МаБР залучає кошти не тільки з традиційних ринків капіталу, але Й з таких країн, як Австралія, Канада, Польща та Тайвань.

Ще одним джерелом формування кредитів, що надаються країнам Західної півкулі під егідою Банку, є кошти, які надходять у формі доброчинних внесків країн-донорів до трастових фондів МаБР. Зокрема, в межах МаБР функціонує Фонд спеціальних операцій, капітал якого перевищує 10 млрд дол. Крім того, вже майже 40 років МаБР управляє фінансованим урядом США і заснованим при організації "Союз задля прогресу" Трастовим фондом соціального прогресу (активи — 525 млн дол.), Венесуельським трастовим фондом з активами близько 500 млн дол. (створений у 1975 р.) та ще більш ніж десятком інших трастових фондів, довірених йому для управління як членами, так і нечленами Банку. Найбільшу активність у фінансуванні спеціальних фондів виявляють США, Велика Британія, Канада, Німеччина, Норвегія, Швеція, Швейцарія та Ватикан.

МаБР створив також і самостійні спеціалізовані структури, до яких належать Міжамериканська інвестиційна корпорація та Багатосторонній інвестиційний фонд.

Міжамериканська інвестиційна корпорація (lnter-American Investment Corporation) являє собою автономну філію, метою якої є сприяння розвиткові малого та середнього бізнесу шляхом надання власникам підприємств кредитів через національних фінансових посередників, а також гарантій для залучення приватних інвестицій з ринків капіталу. Корпорація залучає й інших кредиторів шляхом утворення кредитних синдикатів, організації спільного кредитування проектів тощо.

Членами МІК є 37 країн, які одночасно є і членами МаБР. Вона має у своєму розпорядженні 700 млн дол., використання яких, за розрахунками, може забезпечити додатковий приплив капіталу до країн регіону в розмірі 3 млрд дол. Упродовж одного року МІК може оперувати 300 млн дол., витрачаючи їх на фінансування не більш ніж 45 операцій.

Адміністрований Банком Багатосторонній інвестиційний фонд (Multilateral Investment Fund) є головним джерелом фантів, шо надаються для стимулювання розвитку приватного сектора в країнах Латинської Америки та Карибського басейну. Кошти БІФ використовуються також для фінансової підтримки пілот-них проектів у сфері інституцій ного та правового реформування, а також для стимулювання розвитку малого бізнесу. Нині до його скарбниці від 26 донорів уже надійшло 1,3 млрд дол., з яких щорічно витрачається до 100 млн для фінансування не більш ніж 100 проектів.

Кредити МаБР поділяються на дві групи залежно від джерела їхнього формування і ще на дві групи — залежно від умов їхнього обслуговування та/або повернення. За першою ознакою кредити поділяються на "А loans" — сформовані зі статутного капіталу МаБР і "В loans" — утворені з коштів, залучених завдяки розміщенню облігацій банку на світових ринках капіталу.

За другою ознакою до першої групи відносять звичайні (їх ще називають "жорсткими") кредити, що видаються із загальних фондів на ринкових умовах. Такі кредити призначаються для фінансової підтримки проектів, які мають окупитися у стислі терміни. Вони надаються на строк від 15 до 30 років, а ставка обслуговування залежить від валюти: за кредити у вільно конвертованій валюті плата встановлюється на базі ставки LI BOR, до якої додається незначна маржа для покриття видатків самого Банку;

кредити в національній валюті країни-позичальника обходяться майже вдвоє дешевше. "Жорсткі" кредити мають бути повернені в тій самій валюті, в якій вони були отримані.

На відміну від "жорстких" кредити другої групи, що налаються банком через трастові фонди (головним чином через Фонд спеціальних операцій), є, як правило, пільговими. Вони надаються або менш розвинутим країнам, які не здатні обслуговувати позики на ринкових умовах, або для фінансування соціально вагомих проектів, реалізація яких не обіцяє швидкого повернення коштів. "Пільговість" таких кредитів полягає в довшому терміні користування (до 40 років) та значно нижчій ставці обслуговування (від 1 до 4 % річних залежно від економічного стану країни-позичальниці та особливостей фінансованого проекту), а також у наданні дозволу на повернення отриманих у вільно конвертованій валюті позик національною валютою.

За Статутом Банк може надавати кредити як державним установам (національним, регіональним і муніципальним органам влади), так і недержавним організаціям — але під гарантії уряду. Зазвичай кредити виділяються під спеціальні інфраструктури і проекти, однак кошти можуть спрямовуватися національним чи субрегіональним банкам розвитку* та іншим національним установам країн — членів МаБР для кредитування проектів, незначні масштаби яких не дають змоги отримувати кошти безпосередньо від Банку.

Починаючи з середини 90-х років минулого століття МаБР почав надавати до 5 % своїх кредитів приватному секторові**, не вимагаючи під них державних гарантій. У 2001 р. цю частку було подвоєно.

Найбільша частина кредитів Банку спрямовується на фінансову підтримку розбудови інфраструктури транспорту та енергетики (остання поглинає до чверті кредитів); приблизно стільки ж коштів вкладається в розвиток сільського господарства латиноамериканських країн. Останнім часом більше коштів стало спрямовуватися на охорону довкілля, охорону здоров'я та боротьбу зі злиднями і соціальною нерівністю: у 2002 р., наприклад, 50,5 % виділених Банком коштів було призначено саме для фінансування регіональних програм боротьби із соціальною нерівністю та злиднями. На початок XXI ст. пріоритетним напрямом діяльності

Банку визначено усунення негативних для країн регіону наслідків циклічного спаду в США, Західній Європі та Японії.

У територіальному аспекті найбільше кредитів МаБР припадає на "велику трійку" — Аргентину, Бразилію та Мексику.

Загалом, згідно з даними експертів МаБР, за чотири десятиріччя свого існування Банк перетворився на головний каталізатор мобілізації ресурсів до країн Латинської Америки та Карибського басейну, забезпечивши надходження до регіону 263 млрд дол. Обсяг щорічно надаваних самим Банком кредитів зріс із 294 млн дол. у 1961 р. до 10,1 млрд дол. у 1998 р. Хоча в подальшому обсяги кредитів МаБР зменшилися — до 5,3 млрд дол. у 2000 р. і 7,8 млрд дол. у 2001 р. — все ж, за твердженням представників Банку, в останні вісім років минулого сторіччя їх організація не мала собі рівних серед усіх багатонаціональних банків розвитку за величиною кредитів, наданих країнам Латинської Америки та Карибського басейну.