Основи фінансового менеджменту - Рясних Є.Г. - 3.2. Управління інвестиціями

Стратегічним завданням фінансового менеджера є управління інвестиціями. У процесі його розв'язання на альтернативній основі оцінюють і обирають такий інвестиційний проект, який з погляду співвідношення вигоди та ризику забезпечить оптимальний результат.

Інвестування капіталу і його види

Фінансові ресурси підприємства використовують для фінансування поточних витрат та інвестицій.

Інвестиції (лат. investio - одягаю) - довгострокові вкладення капіталу з метою отримання певної вигоди.

Інвестиції класифікують за різними критеріями:

1) за формами вкладень вирізняють фінансові інвестиції (вкладення капіталу у фінансові активи, тобто цінні папери (акції, облігації тощо)) і реальні інвестиції (вкладення капіталу у матеріальні і нематеріальні активи (основні фонди, обігові кошти, інтелектуальні цінності)). Реальне інвестування означає організування виробничого процесу (будівництво приміщень, придбання устаткування). Реальні інвестиції також називають виробничими, а на практиці - капітальними вкладеннями;

2) за формами власності розрізняють приватні (належать приватним особам), державні (отримані від держави), іноземні (отримані з-за кордону) інвестиції;

3) за об'єктом вкладення інвестиції поділяють на прямі (внески до статутного капіталу господарюючого суб'єкта з метою отримання прибутку та права на участь в управлінні цим господарюючим суб'єктом) та портфельні (пов'язані з формуванням портфеля - сукупності різноманітних інвестиційних цінностей (цінних паперів та інших активів), які стають інструментом для досягнення інвестиційної мети вкладника);

4) за характером грошового потоку бувають дискретні (преривні) та аннуїтетні (забезпечують вкладникові певний прибуток через регулярні проміжки часу).

Якісно новим засобом інвестування є венчурний капітал - інвестиції у формі випуску акцій, які здійснюють у інноваційних сферах, де діяльність пов'язана з великим ризиком. Особливо високий ризик вкладення капіталу пов'язаний з фінансуванням дрібних інноваційних фірм, які ведуть розробки у галузях нових технологій. Результати їх діяльності важко передбачити.

Основні принципи формування інвестиційного портфеля - безпека та прибутковість вкладень, забезпечення їх зростання, ліквідності.

Методом зниження ризику значних втрат є диверсифікація портфеля, тобто купівля певної кількості різноманітних цінних паперів. Мінімізації ризику можна досягнути за рахунок залучення до портфеля цінних паперів з різних галузей, не пов'язаних між собою, для уникнення синхронності циклічних коливань їх ділової активності. Оптимальна величина портфеля - від 8 до 20 різних видів цінних паперів.

При купівлі акцій певного акціонерного товариства інвестору слід зважати ще на один різновид принципу фінансового левериджу: співвідношення між облігаціями і привілейованими акціями, з одного боку, та простими акціями - з іншого:

де Л - рівень левериджу; О - сума випуску облігацій; Аі - сума випуску привілейованих акцій; А2 - сума випуску простих акцій.

Фінансовий леверидж у цьому визначенні є показником стійкості акціонерного товариства, що відображається і на дохідності портфеля інвестицій. Високий рівень левериджу - небезпечне явище.

Приклад

АТ випустило 10% облігацій на суму 10 тис. грн, привілейовані акції на 2 тис. грн з фіксованим дивідендом 40%, прості акції на суму 20 тис. грн:

Л - (10+2) / 20 = 0,6.

Рівень левериджу є високим.

Прибуток підприємства досяг 1,8 тис. грн. При його розподілі на виплату відсотків за облігаціями буде спрямовано 1 тис. грн, на дивіденди за привілейованими акціями - 0,8 тис. грн, тобто на виплату дивідендів за простими акціями не залишається нічого. В цьому полягає і небезпека акцій з високим рівнем левериджу, і слабкість товариств, обтяжених великими боргами у вигляді облігацій та привілейованих акцій. Наведена спрощена формула фінансового левериджу попереджає про небезпеку інвестування в капітал фірми з великою часткою боргових зобов'язань у його структурі.

Отже, фінансовий леверидж вигідний до певної межі, оскільки зростання боргів може призводити до неспроможності фірми виконати свої фінансові зобов'язання. Однак надмірний випуск звичайних акцій може спричинити втрату контролю над управлінням акціонерним товариством. Детальніше ефект дії фінансового левериджу можна з'ясувати при вивченні структури капіталу.

Формуючи інвестиційний портфель, інвестор повинен враховувати такі параметри: оптимальний тип портфеля, який може бути зорієнтований або на зростання доходу, або на зростання курсової вартості цінних паперів; прийнятне співвідношення ризику і прибутку; первісний склад портфеля (консервативний чи агресивний); схема управління портфелем.