Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 7.2. Державний бюджет, склад та структура його доходів і видатків

7.1. Державні фінанси Великої Британії у фінансовій системі країни

Нині у складі державних фінансів Великої Британії виокремлюють бюджет центрального уряду (державний бюджет), спеціальні позабюджетні фонди, фінанси місцевих органів влади, фінанси державних корпорацій.

Провідною ланкою фінансової системи Великої Британії є державний бюджет, який відповідно до її державного устрою поділяється на власне держбюджет і численні місцеві бюджети (65 графств і 444 округи (містечка)). Причому останні не входять за своїми доходами і витратами до складу державного бюджету.

У травні 1999 р. зі створенням Шотландського парламенту країні передали деякі повноваження, які стали сферою дії парламенту та органів виконавчої влади, наприклад, надання соціальної допомоги, охорона здоров'я, місцеве самоврядування, освіта, забезпечення житлом, спорт, мистецтво, сільське та лісове господарства, рибальство, питання залучення зовнішніх засобів і внутрішніх інвестицій для економічного розвитку Шотландії та ін. Також парламент має право змінювати ставки оподаткування на території Шотландії. У травні 2007 р. до влади у країні прийшли націоналісти, які обіцяють провести референдум щодо незалежності Шотландії.

У 1998 р. парламент Великої Британії прийняв закон про управління Уельсом, що передбачав створення в Уельсі Національної асамблеї. Вона не має, на відміну від парламенту Шотландії, повного права законодавства, а може лише вносити деякі поправки в закони, прийняті парламентом Великої Британії. Асамблея має право розробляти і реалізовувати політику у таких сферах, як сільське господарство, культура, економічний розвиток, освіта, охорона здоров'я, туризм та ін.

Асамблея Північної Ірландії наділена правом законотворчості в таких галузях: зайнятість, підготовка кадрів, освіта, охорона здоров'я, навколишнє середовище, культура, мистецтво, сільське господарство, торгівля, розвиток сільських регіонів, внутрішні та зовнішні інвестиції.

Зі сказаного вище можна зробити висновок про те, що, хоча закони, які приймаються парламентом Великої Британії, в більшості випадків обов'язкові для виконання на всій території Великої Британії, проте частина законодавчих повноважень в окремих галузях і сферах передана окремим територіям (Англії, Шотландії, Північній Ірландії, Уельсу).

Фінансовий рік у Великій Британії триває з 1 квітня до 31 березня. Про стабільний стан державних фінансів у Великій Британії свідчать такі дані (на весну 2002 р.):

— ВВП — 1051 млрд ф. ст.;

— ВВП на одну особу — 17 500 ф. ст. (в Європейському Союзі цей показник у середньому — 15 000 ф. ст.);

— темпи економічного зростання — 2,5 % на рік;

— рівень інфляції — 2,5 % на рік;

— державні витрати — 418 млрд ф. ст.;

— державні доходи — 407 млрд ф. ст.;

— чистий державний борг — 315 млрд ф. ст.

7.2. Державний бюджет, склад та структура його доходів і видатків

Формування бюджетних витрат і надходжень на 2006 р. і на наступні роки уряд Великої Британії будував на таких економічних прогнозах:

— зростання ВВП у Великій Британії у 2006 р. — 2,25—3,0%;

— випуск продукції обробної промисловості зросте у 2006 р. на 1,75—2,25%;

— темпи зростання внутрішнього споживання в 2006 р. — 2,0—2,5%;

— сальдо платіжного балансу Великої Британії за поточними операціями становитиме 35,75 млрд ф. ст. відповідно;

— індекс роздрібних цін збільшиться в 2006 р. на 2 %;

— планувалося, що ціна нафти в 2005 р. становитиме 40,6 дол. США за барель.

На 2005/2006 фінансовий рік надходження в поточний бюджет Великої Британії були заплановані в розмірі 486,7 млрд ф.ст.,або39,9%ВВП(зростанняна8,2%порівняноз2004/2005 фінансовим роком), витрати — 476,9 млрд ф. ст., або 38,5 % ВВП (зростання на 5,7 %). Отже, в документ було закладено випереджаюче зростання надходжень над витратами.

При цьому, якщо врахувати той факт, що амортизаційні відрахування (1,2 % ВВП) традиційно сплачуються за рахунок коштів поточного бюджету, то його дефіцит може становити 5,7 млрд ф. ст. (0,5 % ВВП), що в 2,5 раза менше цього показника для попереднього фінансового року.

Валові державні інвестиції, які є частиною інвестиційного бюджету, були заплановані в розмірі 46,9 млрд ф. ст. (3,8 % ВВП, зростання на 20,9 %), його доходи (продаж інвестиційних активів уряду) — у 5,2 млрд ф. ст. (0,4 % ВВП, скорочення на 10,3 %). Отже, чисті інвестиції держави (валові інвестиції мінус доходи від продажу й амортизаційні відрахування, оплачувані за рахунок коштів поточного бюджету) будуть дорівнювати 26,2 млрд ф. ст. (2,1 % ВВП, зростання на 42,4 %).

У цілому, дохідна частина консолідованого бюджету становитиме 491,9 млрд ф. ст. (доходи поточного бюджету плюс продаж державних активів) і зросте порівняно з попереднім фінансовим роком на 8 %, видаткова (витрати поточного бюджету плюс валові інвестиції) — 523,8 млрд (зростання на 6,9 %) дефіцит бюджету або, як його називають у Великій Британії, запозичення на ринку — 31,9 млрд ф. ст. (на 7,3 % менше, ніж у попередньому році), або 2,6 % ВВП.

Як зазначено вище, надходження в бюджет у 2005/2006 фінансовому році (491,9 млрд ф. ст.) представлені доходами поточного бюджету (486,7 млрд) і доходами від реалізації державних активів (5,2 млрд ф. ст.).

У структурі надходжень у поточний бюджет основний обсяг становитиме прибутковий податок (28,4 %), надходження у систему соціального страхування (17), податок на додану вартість (15,7), корпоративний податок (9 %). Загалом ці чотири податки додадуть 71 % доходів у бюджет і 80 % приросту загального обсягу податків.

Найшвидше зростатимуть надходження від податків на приріст капіталу (збільшення на 30,4 %), корпоративного (на 28,2), на спадщину (11,4), прибуткового податку (8,9 %).

Загальні витрати держбюджету становитимуть 523,8 млрд ф. ст. Якщо від них відняти надходження від продажу державних активів, то так звані контрольовані витрати за прогнозами становитимуть 518,6 млрд ф. ст., збільшення яких становить 7,1 %.

У структурі контрольованих витрат бюджету Великої Британії на 2005/2006 фінансовий рік розрізняють такі статті, як соціальні виплати (146 млрд ф. ст.), охорона здоров'я (90 млрд), освіта (68 млрд), оборона (28 млрд), обслуговування зовнішнього боргу (26 млрд), промисловість і сільське господарство (20 млрд), транспорт (20 млрд ф. ст.).

При цьому зберігається соціальна спрямованість бюджету, тому що такі статті, як соціальні виплати, охорона здоров'я й освіта становлять близько 3/5 усіх його витрат.

Стосовно ВВП витрати поточного бюджету 2005/2006 фінансового року досягнуть 38,5 % (2004/2005 — 38,4, 2003/2004 - 38,1), а витрати консолідованого бюджету — 42,3 % (2004/2005 фінансовий рік — 41,7, 2003/2004 — 41,3).

Контрольовані витрати бюджету розбиваються на ліміти витрат державних органів (303,9 млрд ф. ст.)" які встановлюються на середньостроковий період і зростуть на 8,1 %, а також витрати держбюджету, встановлені на рік (214 млрд ф. ст.), що збільшаться на 5,8 %.

Найбільші ліміти контрольованих витрат у поточному бюджеті в розрізі міністерств відводяться на Міністерства охорони здоров'я (75,1 млрд ф. ст., збільшення порівняно з попереднім роком на 8,7 %), оборони (32,7 млрд ф. ст., зростання на 0,3 %), освіти (26,3 млрд ф. ст., зростання на 6,9 %), у справах Шотландії (21,4 млрд ф. ст., зростання на 7 %).

У рамках інвестиційного бюджету ліміти контрольованих витрат у розрізі міністерств розподілені трохи інакше: міністерство оборони (6,9 млрд ф. ст., зростання порівняно з попереднім фінансовим роком — 4,5 %), Міністерство охорони здоров'я (3,8 млрд, зростання — 22,6), Міністерство транспорту (3,3 млрд ф. ст., зростання — 0 %).

Прогнозується, що позитивне сальдо запропонованих британським урядом у 2005/2006 фінансовому році бюджетних ініціатив становитиме 265 млрд ф. ст. Найбільші додаткові доходи отримають у результаті здійснення таких ініціатив уряду: зміни строків сплати корпоративного податку нафтовидобувними компаніями, що працюють у Північному морі (1 млрд ф. ст.), і скасування звільнення від сплати гербового збору в депресивних регіонах (340 млн ф. ст.). Разом з тим необхідно зазначити, що перша ініціатива дасть помітний позитивний ефект тільки в цьому фінансовому році, а вже в 2006—2007 рр. доходи від неї очікуються на рівні 21 млн ф. ст.

До найцікавіших ініціатив британського кабінету належать:

— збільшення виплат жителям Великої Британії, чий вік перевищує 65 років (додаткові витрати бюджету — 800 млрд ф. ст.);

— надання британським пенсіонерам права безкоштовного проїзду в автобусах не в години пік;

— скасування сплати гербового збору із сум, менших 120 тис. ф. ст. (надходження до бюджету зменшаться на 250 млн ф. ст.);

— скасування сплати податку на спадщину, вартість якої становить менше 275 тис. ф. ст. (з 2006 р. — менше 285 млн, з 2007 р. — менше 300 млн ф. ст.);

— збільшення витрат на початкову освіту до 2 млрд ф. ст. до 2008—2009 рр., реконструкція й модернізація 8,9 тис. будинків початкових шкіл;

— збільшення заробітної плати провідним учителям початкової школи в 2005 р.;

— продовження відпустки у зв'язку з доглядом за дитиною до одного року;

— збільшення будівництва житла із залученням приватного капіталу.

У фінансово-бюджетній політиці Великої Британії діють два важливих економічних правила: "золоте правило" І "правило стабільного інвестування". У першому йдеться про те, що впродовж економічного циклу уряд може проводити запозичення суто в цілях інвестування і не може спрямовувати їх на фінансування поточних витрат. Друге правило свідчить, що впродовж економічного циклу частка державного боргу у ВВП має утримуватися на стабільному і розумному рівні (у наш час вона становить трохи більше 30 %).

Функції казначейства Великої Британії. Найвпливовішим департаментом у британській системі управління державними видатками є казначейство, яке поєднує функції Міністерства фінансів і Міністерства економіки. У казначействі працюють близько 1000 співробітників, його бюджет становить 73 млн ф. ст. У структурі казначейства шість управлінь: макроеконо-мічної політики і міжнародних фінансів; бюджету і державних фінансів; державних послуг; фінансової звітності та аудиту; фінансового регулювання і промисловості; кадрів, капітального будівництва та інформації. Разом з тим у казначействі є виконавче агентство — Управління Сполученого Королівства з обслуговування державного боргу.

Діяльність казначейства можна поділити на чотири сектори: громадські видатки; фінанси; економіка (народне господарство); державна громадська служба.

Громадські видатки. Традиційною функцією казначейства Великої Британії є контроль за громадськими грошовими фондами, тобто за видатками відомств та служб уряду. Жоден із департаментів (відомств) не може звернутися за коштами до парламенту без попереднього погодження з казначейством. Разом з тим казначейство відповідає не лише за видатки уряду, а й за весь суспільний сектор, включаючи громадські корпорації (в основному націоналізовані) і місцеву владу.

Фінанси. Фінансовий бік діяльності казначейства стосується фіскальної політики (спільно з Департаментом доходів і надходжень) і фінансових угод, ринків та установ настільки, наскільки це стосується урядової політики. З одного боку, діяльність казначейства охоплює управління грошовим забезпеченням (грошова пропозиція), відсотковими ставками, обмінними курсами, урядовим боргом. Ці напрями діяльності казначейства тісно пов'язані з діяльністю Банку Англії. З іншого боку, діяльність казначейства — це допомога, експорт, комерційна політика, угоди уряду із зарубіжними країнами. У цій сфері казначейство співпрацює зі Службою закордонних справ співтовариства, а також з Банком Англії.

Економіка. Сектор економіки (народного господарства) займається коротко- і середньостроковим прогнозуванням і аналізом. Ця діяльність тісно пов'язана з усіма іншими аспектами діяльності казначейства. Багато економістів казначейства зайнято у відділеннях економічної політики і стратегії.

Державна громадська служба. З листопада 1981 р., коли було розпущено Департамент з громадських справ, казначейство відповідає за справи у сфері трудових ресурсів, заробітної плати та пенсійних виплат.

Державне казначейство наділене надзвичайно широкими функціями, основними з яких є такі:

— розробка, складання і виконання державного бюджету;

— розробка та здійснення фіскальної політики держави;

— керівництво діяльністю Департаменту внутрішніх податків та Департаменту мита та акцизів;

— фінансово-економічне прогнозування;

— планування та контроль за громадськими витратами, підтримка балансу бюджету, вчасна та ефективна координація бюджету, складання проекту фінансового та бюджетного звіту і подання його на розгляд парламенту, осіннього звіту і декларації про громадські витрати;

— розробка монетарної політики держави, яку реалізує банк Англії;

— моніторинг та аналіз тенденції валютно-кредитної системи; продаж державних зобов'язань громадянам, компаніям та фінансовим закладам як усередині країни, так і за кордоном;

— міжнародна фінансова політика, питання позик, боргів, резервів, закордонної валюти;

— експортна політика, фінансування експорту, гарантія на випадок "політичних ризиків";

— реалізація політики з Європейським Співтовариством;

— політика надання субсидій сільському господарству, торгівлі, інфраструктурі промисловості, допомоги не досить розвинутим регіонам, що входять до ЄС, та регулювання конкуренції;

— визначення політики зв'язків із МВФ та Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, Організацією з питань економічного співробітництва, яку реалізує Банк Англії;

— забезпечення економічного прогнозування та макроеко-номічного аналізу (коротко- та середньострокового).

Державне казначейство Великої Британії тричі на рік проводить огляди провідних напрямів економіки (попит, виробництво, прибуток, витрати, споживання, інвестиції, імпорт, експорт, інфляція, заробітна плата, зайнятість, безробіття, відсоткові ставки, торговий баланс тощо), прогнозуючи ці показники на 18 місяців.

На основі цих прогнозів розробляється політика в галузі валютних операцій, обмінних курсів, відсоткових ставок, державних позик, яка переглядається протягом перших трьох місяців кожного року й узгоджується з річним бюджетом навесні. У рамках середньострокового прогнозування розробляються прогнози на 3—4 роки.

Структура державного бюджету Великої Британії. Державний бюджет Великої Британії поділяється на бюджет поточних доходів і витрат держави та капітальний бюджет. Основними доходами поточного бюджету Великої Британії е податки, причому серед них переважають прямі податки (36,2 % дохідної частини бюджету). Також до доходів поточного бюджету належать платежі із соціального страхування. За рахунок коштів поточного бюджету фінансуються так звані цивільні статті (промисловість, сільське господарство, охорона здоров'я та ін.), витрати на оборону і державне управління. Доходи капітального бюджету формуються за рахунок надходжень відсотків від державних корпорацій та органів влади за надання державних кредитів, від повернення довгострокових кредитів казначейства, від прибутків емісійного департаменту Банку Англії.

Витрати капітального бюджету включають відсотки за державним боргом і управління ним, довгострокові кредити на капітальні вкладення корпораціями й органами державної влади (табл. 7.1).

Починаючи з 2000/2001 бюджетного року розпис доходів і видатків здійснюється згідно з національними рахунками на основі Європейської системи рахунків 1995 р. (ESA 95).

Таблиця 7.1. Структура доходів і витрат державного бюджету, %

Бюджет планується із залишків коштів на кінець бюджетного року, враховуються надходження поточного року і планується залишок на кінець звітного року. Планування здійснюється на п'ятирічний період у цінах поточного року з відповідним щорічним коригуванням (табл. 7.2).

Таблиця 7.2. Планові доходи і видатки державного бюджету Великої Британії на 2000/2001—2004/2005 бюджетні роки, млрд ф. ст.

Позабюджетні державні фонди, як і державний бюджет, є складовою фінансової системи Великої Британії. Серед них найбільше значення набули соціальні й науково-дослідні фонди. Соціальні фонди акумулюють ресурси, призначені для надання соціальних послуг населенню. Фонди утворюються за рахунок трьох джерел: страхових внесків застрахованих, страхових внесків підприємців і субсидій держави. Виплати із соціального фонду бувають трьох основних видів: позички з бюджету фонду для фінансування взаємопов'язаних витрат; допомога "громадської підтримки", яка передбачає, наприклад, допомогу людям при переселенні, розвитку господарства на новому місці проживання, компенсацію транспортних витрат; кризові позички, які надаються громадянам у випадку небезпеки для їхнього здоров'я і життєдіяльності у випадку нещастя та інших надзвичайних ситуацій.

Бюджет соціального фонду Великої Британії на 1998/1999 фінансовий рік було передбачено у розмірі 501,2 млн ф. ст. За рахунок цих коштів передбачалося здійснювати виплати у формі позичок чи допомог громадянам з низьким доходом або нестабільним заробітком.

До 2004 р. внески до Фонду соціального страхування платили і працедавці і працівники, якщо загальний заробіток працівника в тиждень становив 89 ф. ст. і вище (мінімальна заробітна плата у Великій Британії становила для працівників у віці від 18 до 21 року 3,20 ф. ст. на годину, а для працівників від 21 року — 3,60 ф. ст. на годину). Внесок працівника при заробітку від 89 до 585 ф. ст. на тиждень становив 11 %. Працедавець сплачував 12,8 % із суми виплати працівнику на 89 ф. ст. на тиждень і вище.

Головне місце серед науково-дослідних фондів Великої Британії займає Фонд національної корпорації з розвитку досліджень. Він має самостійний баланс і не залежить від державного бюджету. Його кошти формуються за рахунок доходів від продажу ліцензій на право використання винаходів. Держава надає йому безстрокові позички і щорічні субсидії. За рахунок коштів цього фонду здійснюються капітальні вкладення приватних підприємств, що займаються науковою розробкою проблем і втіленням її результатів у виробництво. За рахунок коштів фонду здійснюються дослідження, що проводяться у лабораторіях державних університетів, національних і приватних компаніях, які доводять їх результати до промислового використання. Як свідчать дані табл. 7.3 у Великій Британії витрати на проведення науково-дослідних робіт (НДР) значно відставали від витрат США та Японії.

Таблиця 7.3. Статистика національних і технологічних досліджень у розвинених країнах у 1998 р.

*ПКС — паритет купівельної спроможності.

** Визначено як використання патентів резидентів на 10 тис. осіб.

За рахунок коштів спеціальних фондів Великої Британії фінансується 1/3 державних витрат.

Місцеві фінанси. Третю ланку фінансової системи Великої Британії становлять місцеві фінанси.

Місцеві органи влади в трьох частинах Великої Британії — Англії, Уельсі й Шотландії — мають різну структуру. В Англії двоступінчаста система місцевих органів влади, включаючи графства та округи сільської місцевості в містах. У 1992 р. в Уельсі й Шотландії була введена одноступінчаста система місцевих органів управління.

Після Другої світової війни в компетенцію органів місцевого самоврядування входило фінансування соціальних послуг, транспорту, освіти, житлово-комунального господарства. Пізніше їх повноваження значно звузили. Місцеві органи влади втратили право на будівництво і придбання житла, приватизацію місцевого транспорту і комунальних мереж, з-під їх контролю були виведені деякі типи освітніх установ, витратні зобов'язання муніципалітетів істотно скоротилися. Нині з місцевих бюджетів фінансується всього 36 % усіх державних витрат.

Структура витрат місцевих органів влади така, %:

— соціальний захист — 32;

— освіта — 28;

- охорона правопорядку — 12;

— комунальні послуги — 5;

— транспорт і комунікації — 4;

— інші — 19.

Система міжбюджетного вирівнювання Великої Британії достатньо складна і різна в усіх частинах країни. Водночас фінансова допомога ґрунтується на принципах, єдиних для всієї країни. Є два основні види фінансової підтримки — блок-гран-ти (які в Англії та Уельсі називаються грантами для збільшення доходів) і гранти на спеціальні цілі. Гранти для збільшення бюджетних доходів виділяються щорічно. Перед визначенням суми фінансової допомоги центральний уряд, виходячи з проекту центрального бюджету і прогнозу макроекономічної ситуації, встановлює витратні нормативи для місцевих органів влади на плановий рік. Потім об'єкт фінансової підтримки визначається як різниця між сумою витрат бюджету муніципального користування, розрахованою на основі витратних нормативів, і сумою доходів місцевого бюджету від закріплених за ним прибуткових джерел. Якщо центральний уряд надає пріоритет фінансуванню якої-небудь конкретної статті місцевого бюджету, то кошти виділяються в рамках гранта, тобто вони можуть бути витрачені тільки на обумовлені цілі.

Основою місцевих фінансів є місцеві бюджети — бюджети графств і округів. За їх рахунок місцева влада забезпечує комплексний розвиток територій.

Місцева влада у Великій Британії має чотири основні джерела доходів — субсидії центрального уряду (у 1997—1998 рр. витрати на утримання місцевої влади становили 32 800 млн ф. ст., або 10,8 % витрат поточного бюджету держави), податок на житло, тарифи на рухоме майно, а також різні збори і доходи від продажу ліцензій таін. Близько 75 % витрат (крім зборів і продажу) фінансується за рахунок урядових субсидій і тарифів на рухоме майно.

Тарифи на рухоме майно — це податок, який сплачують власники рухомого майна. Вартість цього майна переоцінюється кожні п'ять років. Тарифи встановлюються центральним урядом, а потім збираються місцевою владою. Податкові платежі збираються в загальнонаціональний бюджет, а потім розподіляються між місцевою владою.

Нерухоме майно у Великій Британії, як правило, оподатковується податком на житло. Кожне житло належить до однієї з восьми оціночних категорій залежно від його реальної вартості (сума, за яку його можна було продати на відкритому ринку) у квітні 1991 р. На житло, в якому проживають менше двох дорослих, надаються знижки. Ставка податку на житло може бути знижена для малозабезпечених (іноді на 100 %).

У Великій Британії муніципальні облігації забезпечують незначну частину доходів місцевих бюджетів. До 1980 р. емісії облігацій місцевих органів влади були неліквідними. Купонні ставки за такими облігаціями становили від 2,5 % (за безстроковими облігаціями) до 13,5 % (наприклад, за облігаціями м. Лідса, що погашалися у 2006 р.). Деякі емітенти випускали облігації з вищою купонною ставкою (до 16 %), проте ці емісії були викуплені кілька років тому самими позичальниками.

Основні напрями фінансової політики муніципалітетів Великої Британії тепер багато в чому визначаються центральними органами влади і мають сприяти збереженню стабільності у сфері державних фінансів. Випуск муніципальних облігацій у Великій Британії відновився в 1994 р. після більш ніж десятирічної перерви. Поштовхом стала додаткова можливість органів місцевої влади залучати кошти за мінімальними ставками на тривалі періоди прямо від центрального уряду через спеціально створене для цього Управління публічних позик. У березні 1995 р. загальна сума непогашеного боргу місцевих органів влади Великої Британії дорівнювала 47,6 млрд ф. ст., з яких 40,2 млрд ф. ст. — заборгованістю перед Управлінням публічних позик. Емісії муніципальних облігацій, здійснені після 1994 р., мали разовий характер, а їхні обсяги становили від 75 до 100 млн ф. ст. Більшість цих емісій викупили приватні інвестори з метою володіння облігаціями до моменту їх погашення.

У 1990-х роках у Великій Британії для підвищення ліквідності муніципальних позик практикувалися так звані клубні угоди, коли об'єднувалися дрібні адміністративні одиниці для здійснення єдиної емісії з метою покриття спільних потреб у позичених коштах. Наприклад, випускали позику на суму 85 млн ф. ст. зі строком погашення до 2019 р. Перевага цих угод у тому, що дрібні позичальники об'єднують заплановані емісії в один інструмент і так зменшують обсяги коштів, спрямованих на розміщення та обслуговування позики.

У 1997/1998 фінансовому році витрати місцевої влади становили приблизно 76 900 млн ф. ст., або майже чверть державних витрат. При цьому головними сферами витрат були освіта, заков і правопорядок, соціальні послуги, охорона навколишнього середовища, дороги і транспорт.

Фінанси державних підприємств. Останньою ланкою фінансової системи Великої Британії є фінанси державних підприємств: державних корпорацій, змішаних і відомчих підприємств. Фінансові відносини цієї ланки фінансової системи представлені в основному фінансовими взаємозв'язками з державним бюджетом, які, з одного боку, проявляються у сплаті податку на прибуток корпорацій і відсотків за отримані у казначействі кредити з капітального бюджету, а з другого, включають отримання ними коштів з бюджету на модернізацію виробництва та інші цілі.